Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Дерев’яна дощата підлога 3


Особливості настилання підлог при низькому і при високому рівні ґрунтових вод. При низькому рівні ґрунтових вод чи при сухому грунті можна обмежитися дощатим настилом, покладеним по лагах. Опорами для них служать невисокі (у два ряди) цегельні стовпчики, гідроізольовані зверху двома шарами руберойду на бітумній мастиці. Ці стовпчики спира­ються на основу з «худого» бетону (зі збільшеним відсотком домішок гравію і піску, приблизно 1:7). Під нею знаходиться гідроізоляційний шар з розім'ятої (з водою) глини, що захищає підпілля і конструкції перекриття від ґрунтової вологи. Нижче лежить утрамбований грунт. Висота підпілля близько 250мм. Така конструкція зберігає підлогу від ураження грибком.

При високому рівні ґрунтових вод підлогу піднімають над землею не менше ніж на 500мм. У цьому випадку підлогу потрібно робити подвійною, з утеплювачем, закладеним між чистою і чорною підлогою. Подвійну підлогу, звичайно, виконують по балках. Через гідроізоляційну прокладку балки спираються на цегельні стовпчики, а ті, у свою чергу, на бетонну підготовку, м'яку глину й утрамбований грунт. До балок приши­вають чорну підлогу з дерев'яних щитів. Чорну підлогу змащують шаром глини (20-25мм) чи кладуть на неї руберойд, потім виконують теплоізо­ляційне засипання (шлак, керамзит, дерев'яна стружка з вапном) чи утеплювач. Потім знову кладуть руберойд чи пергамін, що є гарним за­хистом від гризунів. По верху балок настилають чисту підлогу. Простір між чистою і чорною підлогою повинен провітрюватися, для чого в чистій підлозі в кутах кімнат роблять вентиляційні отвори.

 


Download Дерев’яна дощата підлога 3

подробнее

Лаки та політури для дерева 3


Перед застосуванням лак необхідно ретельно перемішати. У разі не­обхідності розбавити. Лак варто наносити щіткою, валиком або розпи­лювачем тонкими шарами (не менше двох) з проміжним сушінням протя­гом 12 годин при кімнатній температурі, й обов'язковим шліфуванням після першого шару. Експлуатаційні властивості покриття досягаються через 48 годин.

Лак пожежонебезпечний, токсичний через наявність органічних роз­чинників. Його варто зберігати у щільно закритій тарі, охороняючи від впливу тепла, вологи і прямих сонячних променів.

Алкідно-карбамідні лаки являють собою розчин в органічних роз­чинниках композиції алкідної смоли з аміноформальдегідною або карбамідо-меламіноформальдегідною. Такі лаки висихають на повітрі при нормальній температурі тільки при введенні кислотних сполук, що сприя­ють затвердінню. Після введення таких сполук термін придатності ма­теріалу обмежений і коливається від декількох годин до декількох діб. Такі матеріали можуть висихати і без уведення сполук для затвердіння, але при проведенні гарячого сушіння (при 80— 120°С).

Цей вид лаків утворює плівки, які досить швидко висихають на повітрі і відрізняються підвищеною твердістю, хорошими водо і зносостійкістю, їх застосовують для паркетних підлог, меблів і різних виробів із дерева, експлуатованих усередині приміщень. Розчинники - ксилол, сольвент, РКБ-1, РКБ-2. Для розведення лакофарбових матеріалів, що розпилю­ються в електричному полі, використовують розчинник РЕ-1 В, РЕ-2В. Лак наноситься щіткою, валиком, розпилювачем. Лак пожежонебезпечний, токсичний.

Нітроцелюлозні лаки (нітролаки) - розчини лакового колоксиліну різних марок, смол і пластифікаторів у суміші летких органічних розчин­ників. Покриття, утворені нітролаками, швидко висихають у результаті випару розчинників, утворюючи досить тверді, стійкі й еластичні плівки, здатні поліруватися. Випаровування розчинників відбувається при темпе­ратурі 18-20°С і значно прискорюється при камерному сушінні при тем­пературі 35-50°С. Розрізняють такі нітролаки:

прозорі - холодного й гарячого нанесення;

матові;

кислотного затвердіння - прозорі і матові.

 


Download Лаки та політури для дерева 3

подробнее

Диван-ліжко


Диван-ліжко складається з двох предметів: основної тах­ти і відкидної, які з'єднані між собою карточними або рояльними петлями. Основна тахта складається з двох бокових рам 1, середньої опори 6, які спочатку з'єднані дошками горизонтальних стяжок, що за­кріплюються шурупами до нижніх горизонтальних планок рам. Потім рами встановлюємо у суворо вертикальному положенні і фіксуємо діаго­нальними стяжками по середніх вертикальних стояках. До торців внутрішніх горизонтальних планок рам кріпимо лобову дошку і послі­довно обшиваємо дошками настилання.

Відкидна тахта дещо відрізняється від основної, бо в зібраному вигляді вона слугує диваном. її складання слід починати з розкладки дощок настилання. На них кріпимо бокові рами 8 і середню опору 10, які фіксу­ються задньою горизонтальною стяжкою 9 і лобовою дошкою 4. Потім по нижніх горизонтальних планках бокових рам і середній опорі послідовно кріпимо дошки сидіння дивана 7. Лобові дошки основної тах­ти і відкидної з'єднуємо рояльними або карточними петлями.

 

 


Download Диван-ліжко

подробнее

Зробити крісло-качалку 2


4. Точно виточити профіль ніжок крісла можна, використовуючи електроструганок із стаціонарним зажимом. Рубанком, вручну це ро­биться набагато складніше.

5. Полоззя і спинка крісла вирізаються з плити з букового мультиплек­су завтовшки 15 мм. Лобзик ведемо за накресленим на плиті контуром.

6. Нижня поверхня полоззя, трохи нерівна після вирізання пилкою, вигладжується довгою планкою з натягнутим на ній наждаком.

7. Вигнуті форми поперечин опертя та поручнів виконуються закріпле­ним стаціонарно смуговим шліфувальним колом. Для цього парні еле­менти складаємо парами.

8. Старанно робляться фаски ніжок за допомогою стаціонарного стругарного пристрою, виставляючи бокову рейсшину під кутом 45°. Наприкінці поверхня вигладжується наждаком.

9. Щоб обидві сторони крісла з'єднати столярним клеєм, потрібні дві довгі палі і кілька міцних підкладок (полосок плитки з покриттям).

10. Прикріплювати спинку до конструкції крісла треба разом з кимсь. Ніжки ставимо на горизонтальну плоску поверхню, під хомути підкла­даємо підкладки.

11. Полоззя крісла вставляємо в щілини ніжок, затискуючи їх намаще­ними клеєм дерев'яними кілками завтовшки 21 мм.

12. Поверхню крісла-качалки покриваємо лаком для сходів і паркетів, який захистить крісло від подряпин.

Чотиригранні дерев'яні планки з букового дерева найкраще купити вже виструганими. Ці елементи не повинні бути вигнутими або пошкод­женими.

Діаметр букових дерев'яних стрижнів, з яких будуть робитися кілки, -20 мм.

Краще мати запас матеріалу, щоб можна було вибрати найбільш рівні та якісні частини.

 

 


Download Зробити крісло-качалку 2

подробнее

Інструменти для будівельних робіт 2


Вирівнювання розчину виконують за допомогою гладенької рейки.

Правило - товста дерев'яна лінійка, добре обстругана (краще фуго­вана) завдовжки 1500-2000 мм перерізом 30x40 мм. Застосовують для перевірки кладки і розбивки форми печей. Якщо нанести на нього за­глиблені поділки (сантиметри), воно замінить метр. Правило бажано три­мати сухим, оскільки намокаючи й висихаючи, воно жолобиться, змінює форму і втрачає точність.

Для розбивки й перевірки розмірів кладки користуються стальним складним метром.

Висок потрібний для перевірки вертикальності кладки та її розмірів за допомогою шнура. Він має циліндричну форму діаметром 15-20, за­вдовжки 50-70 мм з гострим нижнім кінцем і тупим верхнім, двома про­свердленими отворами для закріплення міцного тонкого шнура за­вдовжки не більше 5-6 м.

Рівень - точно виконаний дерев'яний, стальний або легко сплавний різної довжини брусок з вставленими в нього одним чи двома візирами - зігнутими складними трубочками, заповненими спиртом так, щоб там був повітряний пухирець. Рівень з одним візирем застосовують для пе­ревірки горизонтальних, з двома - вертикальних рядів кладки. Рівень при перевірці укладають на правило або приставляють до нього. Користу­ватися рівнем треба обережно, щоб збити і не розколоти візир. Стальні рівні бажано покрити олійною фарбою, щоб запобігти їх іржавленню.

Косинець виготовляють з дерева завдовжки 1000-1200 мм з корот­ким боком 500-600 мм. Він потрібний для перевірки прямокутності рядів цегляної кладки і розбивки фундаменту.

Дерев'яна лопата необхідна для приготування глиняного розчину. її виготовляють завдовжки 1500-1 750 мм. Для насипання й перемішування розчину, прибирання сміття, копання глини використовують сталеву лопату.

 


Download Інструменти для будівельних робіт 2

подробнее

Найуразливіші місця оселі 3


12. Основний трубопровід. Його періодично чистять, встановлюють додаткові фільтри.

13. Під'єднання електропроводки і водоводів до будинку. Якщо часто перегоряють лампочки і запобіжники, необхідно викликати елект­рика. При повністю відкрученому крані тиск води на останьому поверсі має бути достатнім,

14. Опалення. Якщо в будинку пічне опалення, потрібно бути дуже обачним з витяжкою газів. Крім того, необхідно мати на увазі, що таке опалення потребує значної кількості кисню. Тому кімнати треба в міру провітрювати.

15. Дерев'яні сходи. Зношені дерев'яні елементи заміняють чи наро­щують. Східці, що скриплять, укріплюють.

16. Внутрішні двері. Протягуючи смужку паперу між власне дверима і дверною коробкою при зачинених дверях, перевіряють наявність щілин. Також наявність щілин перевіряють за допомогою запаленої свічки.

17. Внутрішня стіна. Усувають тріщини штукатурки, армуючи їх дро­тяною чи пластмасовою сіткою. Якщо ж ви стіну зашпаклювали, пофар­бували, а через кілька днів тріснув шар фарби, то причина не у фарбі, а у неякісній шпаклівці або у тому, що вона накладена занадто товстим шаром. Якщо будинок дерев'яний і в брусі виникла тріщина, то її зароб­ляють столярною шпаклівкою, що тонується під різні породи дерева. Для цього спочатку стамескою видаляють бруд із тріщини. Потім розчинни­ком фарб протиряють місця для з'єднання із шпаклівкою. Заповнюють тріщину шпаклівкою і вирівнюють з поверхнею. Шпаклівка міцно прили­пає до деревини і не випадає з тріщини навіть на стелі. Якщо тріщина ве­лика, підсипають дрібні камінці і добре шпаклюють. Зароблену тріщину шліфують, полірують і фарбують.

18. Комин. Якщо з'явилися відколоті частинки штукатурки або тріщи­ни, необхідно терміново провести ремонтні роботи.

19. Зовнішні стіни підвалу. Якщо відсутнє або пошкоджене ущільнення, то волога із землі проникає на стіну підвалу і вона руй­нується. Тому необхідно її розкопати, декілька разів просочити смолою.

20. Внутрішні стіни підвалу. Якщо у підвалі надмірна вологість, ви­никне пошкодження водопроводів. Надмірна вологість може з'являтися також із землі.

21. Лоджія. Дощ не повинен проникати всередину, тому слід пе­ревірити і усунути всі нещільності.

22. Сантехніка. Пошкодженні труби потрібно замінити, свинцеві тру­би не використовувати.

23. Цоколь. Мороз і солі руйнують ущільнення, тому періодично пе­ревіряють і усувають пошкодження.

 


Download Найуразливіші місця оселі 3

подробнее

Побілка будинку


Побілку будинку треба робити на молочній емульсії, яка дає міцну во­логостійку плівку.

Гашене вапно (густе тісто) розчиняють до дрібної консистенції у відрі із знежиреним молоком. Також на молоці розчиняють гуашеву фарбу і вливають, перемішуючи, у відро з вапном, доки не одержать бажаного кольору.

Готову суміш проціджують крізь марлю. Білити будинок треба двічі. Перший раз - більш рідким кольором, другий - густішим.

Використовують гуаш «малярну» та «плакатну». Інші ж сорти з вапном не змішуються, бо згортаються.

Для зовнішнього оздоблення будівлі застосовують олійні фарби, а для внутрішнього - клейові.

Стіни дерев'яних будівель всередині фарбують олійними, вапняними, клейовими (крейдяними) фарбами. Щоб позбутися тріщин у дерев'яних стінах, їх штукатурять або обшивають листами сухої штукатурки. Це утепляє стіни, захищає деревину від вогню, утворення грибка, від жуків-деревоїдів.

Дерев'яні частини цегляного будинку фарбують олійною фарбою. Ви­бирають один-два кольори, враховуючи при цьому колір цегли.

При ремонті старого будинку там, де поверхня стін потемніла, можна вводити темно-сині, темно-зелені або коричневі кольори, які легко пе­рекривають попереднє забарвлення. Декоративні архітектурні елементи бажано покривати світлою фарбою.

При фарбуванні цементними фарбами стіну попередньо добре змо­чують водою. Фарбу на поверхню наносять у два шари. Щоб поверхня не пересихала, другий раз фарбують через добу.

Міцність вапняної плівки пофарбованої поверхні залежить від того, в якому середовищі вона знаходиться: у вологому вона має висихати пос­тупово. Для цього поверхні перед огрунтовкою добре змочують водою, а фасади фарбують в неспечливу і прохолодну погоду. А в сонячну - ли­ше тіньові сторони фасаду.

 


Download Побілка будинку

подробнее

Робота зі шпалерами 3


Рівні і гладенькі поверхні, які не мають горбиків, впадин, раковин, слідів затирочного інструмента, можна відразу обклеювати шпалерами без попереднього обклеювання папером.

В інших випадках стіни рекомендується проклеїти папером. Для цього придатний і газетний і обгортковий папір. Але він має бути без масних плям.

Папір не лише вирівнює грубу поверхню стіни, але й уберігає фарбу на шпалерах від руйнування різними речовинами, які виділяють поверхні: штукатурка і бетон - луги, дерево - смолу.

Поверхні в старих будинках готують у такій послідовності; розчища­ють і штукатурним розчином (1 частина гіпсу і 3 частини піску), заміша­ним на клейстері, замазують щілини; набіл на стінах і стелях розмивають гарячою водою за допомогою щітки, зшкрібають шпателем або ножем і змивають теплою водою, а залишки знімають силікатною цеглою; в разі потреби поверхню після цього перетирають; проклеюють поверхню клейстером. На цьому підготовку поверхонь у старих будинках можна вважати закінченою.

Найзручніше користуватися готовими клеями, які продаються у мага­зинах. Останнім часом найпопулярніший - «Бустилат». Клей «Екстра» має в своєму складі хімікати проти клопів і прусаків. Вміст пакета розводять у невеликій кількості холодної води. Одержаний розчин повільно вливають у киплячу воду, помішуючи,  і кип'ятять 10-15 хвилин.

Синтетичний клей на основі карбоксиметцелюлози (КМЦ) - це пластівці білого або кремового кольору. Його використовують у про­порції: сухого клею КМЦ 4 частини (за масою) і 96 частин води. У воду температурою 18-20 градусів безперервно помішуючи, кладуть клей КМЦ. Для проклеювання стін і наклеювання паперу (газет) на 1л клею додають 0,26 кг крейдяної пасти 30-процентної вологості. Суміш на ос­нові КМЦ рекомендується готувати в емальованій посудині.

 

 


Download Робота зі шпалерами 3

подробнее

Улюблені місця грибку


1. Балкон - «ахіллесова п'ята» будинку. Неправильно побудовані во­достоки, погана гідроізоляція підлоги - і вважайте, що проростання цвілі на стіні з балконом не за горами.

2. Грибки - злісні вороги деревини. Синява просто проникає через лаки і фарби, якими покривають дерево. Бактеріальна гнилизна знищує клітини деревини зсередини і викликає розкладання целюлози. Дерево через це Сіріє і чорніє. Біла гнилизна провокує розкладання целюлози і лігніну - речовин, що становлять основу деревини. Бура гнилизна «роз­колює» целюлозу, що призводить до розщеплення деревини. Ділянка, уражена такою гнилизною, стає коричневою.

3. Грибки дуже часто селяться на вікнах. Звичайна причина гниття зовнішніх віконних рам - замазка, що відвалилася чи потріскалася в нижній частині рами. Якщо замазка відстає від скла, дощова вода прони­кає у внутрішні частини рами і руйнує їх. 4. Грибок, що з'явився на поверхні стіни, руйнує не тільки штукатурку, але й стіну. Взагалі волога і цвіль здатні зруйнувати будь-який матеріал.

5. На стінах будинків грибки пускають корені й у тому випадку, якщо у водостоку замерзне вода і трубу розірве у місці шва.

Що робити?

1. Ринви потрібно встановлювати так, щоб вертикальні шви знаходи­лися осторонь від стіни і на відстані не менше 3см.

2. Щоб захистити підлогу балкона від вологи, потрібно постелити на неї щільне епоксидне чи поліуретанове покриття. Крім того, вона повин­на мати достатній нахил - тоді вода буде стікати вниз.

 

 


Download Улюблені місця грибку

подробнее

Улюблені місця грибку 2


3. Активне провітрювання приміщень зменшує ризик появи цвілі: ство­рюється несприятливий мікроклімат для грибків і вони гинуть.

4. Оселі треба будувати із сухих матеріалів, щоб уникнути появи кон­струкційної вологості. Фіни будують дерев'яні будинки тільки з уже вису­шеної деревини. У спеціальних камерах наші північні сусіди випарюють з колод вологу і лише після цього приступають до будівництва.

5. Кращий захист від вологи дають синтетичні замазки, що довго зберігають еластичність.

6. Чим більше цементу в штукатурці, тим вона міцніша. Тому штукатур­ки з вапняно-цементного розчину вважаються стійкішими до впливу води, ніж вапняні.

7. Усі дерев'яні будматеріали необхідно обробляти антисептиками. Антисептики - спеціальні речовини, що проникають глибоко в дерево і запобігають появі цвілі.

Але це лише профілактичні заходи. А що робити тим, хто вже піддався на­валі грибків? Спори цвілі прекрасно пристосовуються до «підсушування». Не допоможе і гідроізоляція, покладена поверх грибків. Вода обтече усі ці «хитрі виверти» і грибок повернеться. Що ж робити? Тут на допомогу приходить хімічна зброя. Виявляється, «Хомеєнпойсте» - фінський засіб - знищує гриб­кові утворення. До його складу входить хлор, що здатний ефективно протис­тояти бактеріям. Крім «Хомеєнпойсте», фіни виготовлять ще безліч фарб і ан­тисептиків, що дозволяють дати гідну відсіч грибкам. Ефективні сканди­навські, німецькі і російські антигрибкові засоби. Але, на жаль, жодний засіб не може дати 100-відсоткової гарантії знищення грибків. Хімічні засоби більш-менш діють на ранніх стадіях грибка. Якщо грибки з'являються знову і знову, треба усунути недоліки конструкції будівлі. Тобто, знайти джерело во­логи, ліквідувати його і покласти правильно гідроізоляцію — такий варіант вирішення проблеми професіонали вважають найефективнішим.

 

 


Download Улюблені місця грибку 2

подробнее

Літня кухня-їдальня


До будівель господарсько-побутового призначення належить літня кухня-їдальня, яку споруджують поруч з дачним будиночком. Під нею господарі часто улаштовують погріб. Літня кухня може бути з піддашком чи розташовуватись упритул до альтанки.

Фундамент літньої кухні-їдальні стовпчастий («дерев'яні стільці") або залізобетонні стовпи.

Стіни - каркасного типу. Зовні їх обшивають поздовжніми струганими дошками чи вагонкою. Щоб зберегти природну текстуру деревини, дош­ки слід покрити світлим атмосферостійким лаком, наприклад ГФ-166. Покрівля - плоска односхила, має похил від входу. Зверху її покривають рубе­ройдом або азбестоцемент­ними листами.

У кухні повинно бути хороше природне освітлення. Тут - встановлюють плиту для при­готування їжі, робочий стіл, мийку, холодильник, підвішу­ють полиці для посуду. Поруч з будівлею улаштовують во­достік у місцеву каналізацію.

Безпосередньо їдальню виконують у вигляді відкритої тераси. Вона може стати улюбленим місцем відпочинку всієї родини влітку, якщо облаштувати її за потребою і смаком власників.

Зсередини стіни покривають пластиком чи м'якими деревноволокнистими плитами (ДВП). Перевага м'яких плит полягає в їхній низькій теплоп­ровідності порівняно з суцільною деревиною.

 

 


Download Літня кухня-їдальня

подробнее

«Басейн» у дворі


Водойми завжди прикрашають будь-який парк, сквер, двір, дитячий садок тощо. Якщо ви вирішили зробити привабливою власну присадибну ділянку, влаштуйте басейн для купання чи риби.

Насамперед вирийте яму з пологими (не крутіше 20-25 градусів) бе­регами завглибшки 1 /3 задуманої вами глибини водойми. Вийнятий грунт продовжить береги і потроїть глибину. Гострою совковою лопатою до блиску «залижіть» дно і гарненько утрамбуйте насипні береги.

Щоб дно і береги стали водонепроникними по всій площині, яка буде залита водою, розстеліть щільну тканину типу напівбрезенту. Вона на­мокне, «набухне» і не пропускатиме воду. Ще краще, якщо на дно постелете поліетиленову плівку, ту саму, яка відмінно заміняє скло у теплицях, оранжереях і парниках. Застелене дно посипте шаром річкового піску (5-7см). Цей шар надійно притисне плівку до дна й збереже ЇЇ від пошкоджень. Тепер заповнюйте басейн водою.

Розміри і форма водойми такого типу не мають ніякого значення. Вона може бути прямокутною, круглою, овальною. Не має значення і грунт, у якому риють водойму. Він може бути якої завгодно пухкості, тому що не грунт, а плівка буде утримувати налиту у водойму воду. Значення має лише пологість берегів. При крутих берегах насипаний поверх плівки чи тканини пісок (а разом з ним і грунт під плівкою) сповзе.

Розміри водойми залежать від ваших можливостей: від 2-3 соток до площі величиною з ковдру.

Для купання малятам потрібна неглибока водойма. Чим меншою і мілкішою вона буде, тим краще: швидше зможе прогріватися сонцем і скоріше наповнятися свіжою водою. Не потрібна велика водойма і для акваріума.

Для спускання води вирийте канаву трохи нижче найглибшої точки дна. Опустіть у неї край плівки - і вода стече. Підніміть його - і водойму можна знову наповнювати.

Побудована у такий спосіб водойма - споруда, звичайно, сезонна. Восени потрібно м'якою мітлою змести пісок, зняти тканину чи плівку, просушити її і прибрати до наступної весни.

На закінчення порада. Тканину зшивайте на швейній машині внапуск, двома швами. Плівку найкраще «зварювати», пропрасовуючи краї га­рячою праскою.

 


Download «Басейн» у дворі

подробнее

Сушіння печі


Тільки-но споруджену піч відразу не можна експлуатувати. До почат­ку експлуатації піч сушать природним чи примусовим способом. Процес сушіння печі є відповідальним моментом, значення якого не можна недо­оцінювати.

По можливості слід віддавати перевагу природному сушінню. У печі відчи­няють всі дверцята і засувки і залишають на 10-15 днів. Повітря, що прохо­дить із приміщення в атмосферу, рухаючись по газоходах, забирає з цегельної кладки надлишки вологи, висушуючи піч. При такому способі сушіння практично виключені випадки виникнення тріщин у кладці й у штукатурці (за умови дотримання технологічних режимів). Не слід продовжувати сушіння печі під час дощу чи грози. У цей період усі дверцята варто зачинити.

Примусове сушіння варто виконувати з дотриманням запобіжних за­ходів. У цей період піч варто оберігати від надмірного нагрівання, що може викликати утворення тріщин. Для сушіння печі її завантажують па­ливом (папером, соломою, дрібною стружкою тощо) і підпалюють. При цьому кількість палива повинна бути такою, щоб піч тільки злегка прогрілася (15-20 % від оптимальної температури). Після цього відчиня­ють всі дверцята і засувки і підпалюють паливо. Після невеликого прогрівання печі топлення припиняють і залишають піч до її повного ос­тигання. Цей процес повторюють кілька разів, поки піч цілком не висох­не. Сушіння вважається закінченим, якщо у всьому масиві печі не зали­шиться сирих ділянок.

Після просушування печі варто уважно оглянути її з метою виявлення тріщин. Якщо в штукатурці чи масиві печі з'явилися тріщини, їх варто ре­тельно затерти. Найкраще зробити випробування печі на наявність тріщин. Для цього закривають усі грубні прилади, у топливник кладуть невелику кількість палива, що димить, (ганчір'я, папір тощо) і запалюють його. Якщо у всьому масиві печі немає місць проникнення диму, це свідчить про відсутність тріщин. І тільки після цього виконують пробне топ­лення печі з повним завантаженням палива. Якщо піч не димить, усі її еле­менти прогріваються досить добре, у масиві не з'явилося тріщин, а ости­гання печі проходить рівномірно, значить піч побудована правильно. Во­на буде служити надійним джерелом тепла протягом всього опалюваль­ного сезону.

 

 


Download Сушіння печі

подробнее

Причини димлення печі


Піч може диміти з багатьох причин. Якщо димить нова піч, то, мабуть, при її спорудженні були допущені помилки, які потрібно знайти і ліквіду­вати. Насамперед, піч уважно оглядають і визначають місця, з яких виходить дим. Найчастіше причиною цього є недостатній переріз димоходу (особливо якщо для його спорудження застосовувалася азбестоцемент­на труба) чи неякісна обробка внутрішньої поверхні димоходу ( пустоти чи напливи). У цьому випадку внутрішні поверхні димоходу потрібно при­вести у нормальний стан. Помилки у визначенні висоти димаря чи неп­равильна його орієнтація щодо даху будинку теж можуть бути причиною появи диму. Взагалі, висота димаря зайвою ніколи не буває. Чим вище труба, тим краща тяга печі і тем менша імовірність появи диму. Але бу­ває, що причиною появи диму є зовнішні фактори (наявність висотних будинків чи високого дерева). У цьому випадку у вітряну погоду повітряні потоки, вдаряючись об перешкоду, направляються в напрямку, зустрічному руху диму, і перешкоджають його виходу з димоходу. У такій ситуації на трубі слід встановити вітрозахисний ковпак. Існує дуже прос­тий спосіб визначення необхідності встановлення ковпака на димарі. Для цього по кутах димоходу печі, що димить під час топлення, встановлюють невеликі стояки (можна просто шматочки битої цегли), на які кладуть ста­левий лист. Якщо через кілька хвилин димлення печі припиниться, то не­обхідно встановлювати ковпак.

Піч буде диміти, якщо вихідний отвір для димових газів виконано ниж­че верху топки. У цьому випадку (щоб не перекладати всю піч) можна вик­ласти поперек топки цегельну стінку, яка перевищуватиме топковий отвір на 1-2 мм. Це буде сприяти руху диму в газоходи, а не в кімнату.

Якщо піч топлять дровами чи хмизом, то потрібно звернути увагу на конструкцію піддувала. Піддувало не повинно мати довжину топливника. У цьому випадку велика маса холодного повітря, надходячи в піддувало, ударяється об задню стінку і рикошетом вибиває з неї дим. Піддувало вкорочують, укладаючи в заднью стінку один-два ряди цегли.

 


Download Причини димлення печі

подробнее

Дачний будиночок 5


Укладання утеплювача краще робити зовні. Спочатку набивають стелю на внутрішні грані крокв, а потім у проміжки між ними укладають теплоізолятор. Для захисту утеплювача від проникаючих із приміщення водяної пари під нього треба укласти пароізоляційний шар (наприклад, пергамін). Риштування під покрівлю у цьому випадку можна зробити розріджене, використовуючи нестругану і навіть необрізну дошку.

Різноманітний асортимент матеріалів покрівлі - від традиційних аз­бестоцементних листів і покрівельної сталі до сучасних (ондулин, металочерепиця, шингл, оцинкований профнастил) - дозволяє підібрати його як за вартістю, так і за зовнішнім виглядом.

Спорудження стін

Обшивання й утеплення стін починають зовні, щоб швидше захистити будинок від непогоди. Дошки розміщують горизонтально, що доцільно не тільки з точки зору захисту будівлі від дощу, але і для надання додаткової жорсткості каркасній конструкції. Зовнішню обшивку з'єднують з паро­ізоляцією стін - прикріплюють до стійок каркаса пергамін.

Як теплоізолятор можна використовувати будь-які сучасні синтетичні утеплювачі. Найкращі теплоізоляційні характеристики мають пористі пластмаси (теплон, ізолон, теплоніт, ППЕ та ін.). Ці матеріали стійкі до дії води, тому що є твердою піною з замкнутими порами і при застосуванні не вимагають пароізоляції.

 


Download Дачний будиночок 5

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю

схеми садових меблів | сделать годивничку | 15let porno selka | як зробити циркулярку з фуганком видео ютуб | ппрно про дитей | порно малолетки целки перший раз порно | Порно з малолітки | порно фото предмети в пизді | Безплатні поради пічників | випилювания из дерева | як різати дерево на паркет | пісьочкї | порно малоліткі | скачать пакети рисурсів | скачать пакети рисурсів 1.5.2 | ,як зробыты годивнычку | чим замінити фугу | як зробити самому оприскувач жуків | як робити пологрубок | печі шашличні | пошити крисло пинопласта | розйобани пезди скачать | Порно цицькатi баби | стара товста мати укра1нка з сином | Маленькі голі дівчатка 3gp | http://okna-dn.info/nxn/dl/3gp-porno-.html | Ціна на вініціалку | Видео самодели млин 3gp | Фото юних сучок | утепленн очеретом