Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Характеристика деревини 2


Смерека має малосмолисту деревину, що зовнішнім виглядом нагадує ялинову. Застосовують переважно для дрібних виробів, які перебувають у сухому місці, бо у вологому середовищі вона швидко гниє. Інструмен­том обробляти її гірше, ніж ялинову, але колоти краще.

Ялівець росте на Україні переважно у кущовій формі (хоч є й дерево­видний), не має промислового значення, але умільці виготовляють з ньо­го на токарних верстатах дрібні вироби, а рибалки-спінінгісти роблять високоякісні вудлища, оскільки деревина його міцна і гнучка. При спалю­ванні ялівцю відчутний приємний запах, тому ним окурюють приміщення.

Деревину листяних порід поділяють на тверду і м'яку. До твердої нале­жить деревина дуба, бука, ясеня, клена, в'яза, берези, граба, каштана, груші дикої, горіха, сі до м'якої липи, вільхи, осики, верби, тополі.

Дуб має міцну, гнучку деревину високої якості, пористу, стійку проти дії вологи. Через пористість її дуже важко полірувати. Завдяки красивій текстурі використовується для виготовлення цінних меблів та інших виробів, які покривають прозорим лаком або вощать. Обробляти її різальними інструментами важко. Колеться порівняно легко, а при виси­ханні розтріскується. Моренний дуб - це дуб, що тривалий час був під во­дою. Його деревина темного кольору дуже ціниться.

Ясень має світлішу, ніж у дуба, деревину з красивою текстурою. Виго­товляють з нього цінні меблі та інші вироби. Деревину ясеня легко оброб­ляти інструментами, лакувати і полірувати. При висиханні вона не тріскається і погано колеться, тому з неї виготовляють ручки для молотків, сокир та інших ударних інструментів.

 


Download Характеристика деревини 2

подробнее

Зберігання та сушіння


Деревину зберігають у вигляді пиляного лісоматеріалу (дошки, брус­ки) або тимчасово цілими колодами. З колод перед зберіганням слід обов'язково зняти кору, під якою розмножується червиця або виникає грибне побуріння, що псує всю колоду. Колоди, зрубані влітку, очищають від кори через два тижні після зрубування, а заготовлені взимку - до по­тепління. На кінцях колод треба залишити смуги кори завширшки 10 см, завдяки яким торці менше розтріскуються. Очища­ти кору з колоди дуже зручно (рис. 1.) ло­патою, обрубаною так, щоб кінець був трохи овальної форми. Можна також армійською великою лопатою, вона міцна і важча за звичайну. При висиханні колод чи пиломатеріалів волога з них найбільше випаровується через торці і розтріскуван­ня деревини розпочинається саме з них. Тому торці слід замазати бітумом, пекос-моляною сумішшю, солідолом або зафарбувати олійною фарбою, глиною з вапном або коров'яком, глиною чи густим розчином вапна. Зберігають пиломатеріали та колоди в штабе­лях, встановлених на жердинах, кам'яних або бетонних підставках - підштабельниках заввишки 50-65 см. На них для гідроізоляції кладуть шматки толю, а потім міцні поперечини, куди укладають пиломатеріали, бажано однакових розмірів за товщиною, шириною та однієї породи. Між шарами колод для вентиляції прокладають дошки або бруски. Звер­ху штабель слід закрити від дії прямого сонячного проміння та опадів да­хом.-Відстань від верхнього ряду лісоматеріалів до даху 12-15 см, щоб повітря зверху під дахом не затримувалося.

Пиломатеріали, якщо їх небагато, краще зберігати у приміщенні під стелею. Для цього до стелі прикріплюють перекладини, а на них кладуть спочатку довші і товщі дошки чи бруски, а потім коротші. Дереви­ну для більшості будівельних конструкцій та виготовлення меблів обов'яз­ково сушать. При висиханні деревини її розміри впоперек волокон змен­шуються на 5_12 % , а вздовж майже не змінюються. Тому у виробі, ви­готовленому з вологої чи недосушеної деревини, через деякий час з'яв­ляються тріщини або щілини в місцях з'єднання.

 

 


Download Зберігання та сушіння

подробнее

Згинання деревини


Деревину деяких порід дерева легко гнути. Добре гнеться сира, неп-росушена, а ще краще розпарена деревина. Для виготовлення масив­них гнутих виробів заготовки слід робити з колод чи дощок, розпиляних вздовж волокон і не завилкуватих, оскільки в місцях, де волокна спрямо­вані навскіс і перерізані пилкою, заготовка при згинанні трісне. Щоб розпарити великі заготовки (наприклад, для ободів коліс), з дощок роб­лять ящик, до одного з торців якого приєднують трубу від пароутворювача, а протилежний торець закривають кришкою. В цей ящик закладають заготовки, закривають кришкою і пускають пару.

Під дією вологи і температури протягом 2-3 год. деревина розм'як­шується і порівняно легко згинається. Якщо потрібно згинати лише кінець деталі (наприклад, лиж), то її можна розпарити в киплячій воді. Свіжозру­бану деревину добре розігрівають над жаром або під жаром вогнища.

Розігрівають деревину швидко, щоб не розтріскалась і не обвугли­лась заготовка. З цією ж метою її час від часу замочують у воді. При зги­нанні треба один кінець виробу добре закріпити, а до того, що згинаєть­ся, прикласти зусилля. Якщо треба згинати на значній довжині і під вели­ким кутом, то до зовнішньої частини деталі щільно прив'язують металеву штабу завтовшки 3-4 мм, яка згинається одночасно з деталлю не дає можливості зовнішнім шарам деревини на згині підколювати с

тобто запобігає ламанню заготовки. Після згинання виріб разом із штабою закріплю­ють до повного або часткового висихання.

Вироби з бамбука (наприклад, вудлища) легко згинати, розігріваючи над полум'ям. Після згинання їх слід утримувати в такому стані до охолодження. Фанеру, щоб краще зігнути, зволожують водою, прогрівають з обох боків гарячою праскою і потім вже згинають. В процесі згинання доцільно прогрівати праскою також зовнішню (виг­нуту) частину листа. Краще гнути фанеру вздовж зовнішніх шарів. Якщо треба під значним кутом вигнути масивну дерев'яну деталь, а пристрою для розпа­рювання і згинання такої заготовки немає, то доцільно зігнути кілька смуг фанери, а після висихання склеїти в струбцині ці смуги в одну деталь.

Для кращої пластичності деревину можна вимочувати в аміачній воді.

 


Download Згинання деревини

подробнее

Дерев’яна дощата підлога 3


Особливості настилання підлог при низькому і при високому рівні ґрунтових вод. При низькому рівні ґрунтових вод чи при сухому грунті можна обмежитися дощатим настилом, покладеним по лагах. Опорами для них служать невисокі (у два ряди) цегельні стовпчики, гідроізольовані зверху двома шарами руберойду на бітумній мастиці. Ці стовпчики спира­ються на основу з «худого» бетону (зі збільшеним відсотком домішок гравію і піску, приблизно 1:7). Під нею знаходиться гідроізоляційний шар з розім'ятої (з водою) глини, що захищає підпілля і конструкції перекриття від ґрунтової вологи. Нижче лежить утрамбований грунт. Висота підпілля близько 250мм. Така конструкція зберігає підлогу від ураження грибком.

При високому рівні ґрунтових вод підлогу піднімають над землею не менше ніж на 500мм. У цьому випадку підлогу потрібно робити подвійною, з утеплювачем, закладеним між чистою і чорною підлогою. Подвійну підлогу, звичайно, виконують по балках. Через гідроізоляційну прокладку балки спираються на цегельні стовпчики, а ті, у свою чергу, на бетонну підготовку, м'яку глину й утрамбований грунт. До балок приши­вають чорну підлогу з дерев'яних щитів. Чорну підлогу змащують шаром глини (20-25мм) чи кладуть на неї руберойд, потім виконують теплоізо­ляційне засипання (шлак, керамзит, дерев'яна стружка з вапном) чи утеплювач. Потім знову кладуть руберойд чи пергамін, що є гарним за­хистом від гризунів. По верху балок настилають чисту підлогу. Простір між чистою і чорною підлогою повинен провітрюватися, для чого в чистій підлозі в кутах кімнат роблять вентиляційні отвори.

 


Download Дерев’яна дощата підлога 3

подробнее

Дерев’яна дощата підлога 4


Дерев'яні дощаті підлоги можуть бути як одинарними, так і подвійними.

Для одинарних підлог дошки обстругують і підганяють по розміру. Як­що немає дощок потрібної довжини, їх можна стикувати, але обов'язко­во на одній з лаг (балок). Кожна дошка, що укладається, повинна щільно прилягати до попередньої. Тому уклавши, але не прибивши другу дошку, на відстані 10-15см від неї в лагу (балку) вбивають скоби. До дошки прикладають прокладку завдовжки 50-70см і між нею і скобою вбива­ють один чи два клини доти, поки друга дошка щільно не приляже до раніше прибитої. Потім дошку прибивають цвяхами, сплющуючи «шляпки» й утоплюючи їх у деревину на 5мм. Зазор між дошками не по­винен перевищувати 1мм.

Укладати дошки рекомендується так, щоб річні кільця деревини були направлені в різні боки, що допомагає отримати найбільш рівну підлогу.

Ребра нешпунтованих дощок повинні бути обстругані під косинець чи з незначним ухилом всередину. При надмірному скосі ребра звичайно сколюються, що призводить до утворення великих щілин.

Фугуючи ребра, дошки помічають, щоб не поплутати. Іноді замість фугування ребра дощок притесують сокирою. Роблять це так. У першої з обструганих дощок по відбитій шнуром лінії притесують обидва ребра і прибивають її до лаги. На відстані 2-3см від першої кладуть другу дошку і трохи кріплять її двома цвяхами. Між дошками вставляють отволоку (бру­сок із цвяхом) і проводять інструмент уздовж ребра першої дошки, зали­шаючи на лицьовій стороні другої риску, по якій і притесують її ребро.

Подвійні (утеплені) підлоги складають­ся з двох настилів - чистого і чорного (підбо­ру), які знаходяться на деякій відстані один від одного. Чорну підлогу роблять з обаполів чи дощок завтовшки 5-6 см, які не прибивають до балок, а укладають у вибрані в балці шпунти чи на черепні бруски.

 


Download Дерев’яна дощата підлога 4

подробнее

Корисні поради 3


Тріщини в підлозі розміром до 5-6 мм замащують мастикою з п'яти вагових частин цементу, стільки ж тирси, 14 частин води і 2 частин сто­лярного плиткового клею. Клей варять у воді до повного його розчинен­ня. Потім у нього додають цемент, тирсу, суху фарбу під колір підлоги і ретельно розмішують. Мастику закладають в тріщини підлоги шпателем, розрівнюють і після висихання зачищають наждачним папером. Застосо­вують мастику теплою, а щоб не вихолола, то ставлять у посуд з гарячою водою.

Ще один спосіб заробки щілини у дощаній підлозі: за допомогою бітуму. Смолу розплавляють і заливають в щілини, залишки зрізують. Потім щілини фарбують фарбою, яка трохи розчиняє застиглий бітум. Друге фарбування повністю ховає слід ремонту.

Традиційний дерев'яний плінтус можна замінити оригінальним з кана­та діаметром 50~80 мм. Закріплюємо канат нітролаком, фарбуємо нітролаком вибраного кольору.

Для фарбування дощастої підлоги випускають готові для використан­ня олійні фарби на оліфі К-3, алкідні і олійно-фенольні емалі ПФ-266 і ФЛ-254, емалі на основі поліуретанів УРФ-1128 і меламіностирольних смол МС-160. їх наносять пензлем у два шари і кожний шар сушать 48 годин. Витрати фарби на один шар -120 г/м2. Фарби утворюють матові покриття. Розбавляють їх уайт-спіритом і скипидаром: Емалями підлоги теж фарбують двічі (якщо підлога нова) і кожен шар сушать 48 го­дин. Витрата емалі -120 г/м2. Емалі ПФ-266 і ФЛ-254 випускаються жовті і червоно-коричневі, а ФЛ-254 ще й зеленого кольору.

 

 

 

 


Download Корисні поради 3

подробнее

Фарбуємо поверхні


Фарбування стін, дерев'яних конструкцій та інших поверхонь є чи не найпопулярнішою серед робіт, що виконуються господарем самостійно. Тим більше, що сучасні фарби та удосконалені інструменти значно спро­щують цю роботу, і навіть любителі-початківці досягають професійних результатів.

Фарба утворює на поверхні, на яку її наносять, плівку. Ця плівка по­винна вирішувати три завдання: ховати під собою поверхню, захищати її та бути стійкою. Усі фарби складаються з трьох основних компонентів: пігменту, зв'язуючої речовини та носія. Пігмент надає плівці колір і покрівельну властивість. Зв'язуюча речовина зв'язує частинки пігменту у суцільну плівку, коли фарба висихає, а також «приєднує» плівку до по­верхні. Раніше, як зв'язуючу речовину, використовували олію льону - в олійних фарбах, або клей - у клейових. До складу сучасних фарб входять синтетичні смоли, наприклад, алкідні, акрилові, вінілові та поліуретанові. Третьою складовою фарби є носій. Він робить фарбу текучою та глад­кою при нанесенні і випаровується при її висиханні.

Від співвідношення пігменту та зв'язуючої речовини у фарбі залежить вигляд, який вона матиме після висихання. Чим більше пігменту, тим ть­мяніша фарба. Регулювання цього співвідношення дає можливість вироб­никам робити фарби, що висихають до матових, напівматових або блис­кучих, глянцевих. Вибір залежить від вашого власного смаку та від якості поверхні, що фарбується: глянцеве оброблення виявляє недоліки, а мато­ве приховує їх.

 

 

 

 


Download Фарбуємо поверхні

подробнее

Корисні поради


 

Якщо стара фарба добре збереглася, то перед новим фарбуванням досить протерти ганчіркою, змоченою в мильній воді або в міцному роз­чині пральної соди. Грунтувати при цьому не треба. Перед фарбуванням до скла слід приклеїти змащені милом паперові смужки.

Залізні деталі, батареї і труби перед фарбуванням протерти ганчіркою, змоченою в оцті. Тоді фарба краще пристане.

Перед фарбуванням слід помити віконні рами, двері. В теплу воду до­дати ложку нашатирного спирту. Дуже забруднені місця слід протерти ганчіркою, змоченою в розчині хлорного вапна (10 г на склянку води). Потім протерти вологою ганчіркою.

Перед фарбуванням дерево пошліфувати, а потім заґрунтувати оліфою. Щербини, щілини, заглиблення від головок цвяхів зашпаклюва­ти. Склад шпаклівки: 1 кг оліфи, 10 г рідкого столярного клею. Потім до­дати крейду до потрібної в'язкості.

Старе покриття з олійної фарби знімають, добре змастивши ці ділян­ки рідким склом (водний розчин силікатного натрію або калію). Дайте їм висохнути. Луг, що міститься в рідкому склі, частково зруйнує плівку фар­би. Повністю вона зруйнується під дією напруг силікатної плівки (буде жо­лобитися і відшаровуватися, захоплюючи з собою й олійну фарбу). Якщо за один прийом видалити фарбу не вдається, старі покриття обробляють рідким склом повторно.

 

 


Download Корисні поради

подробнее

Садові меблі 3


Часто захоплення викликають меблі, що виконані не професійними майстрами, а руками умільців. Зустрічаються оригінальні, які чарують своєю природністю, меблі з ошкірених стовбурів, покритих лаком або оліфою. При цьому слід пам'ятати, що кора легко відокремлюється від стовбура під час весняного вирубування дерев.

Прийнятним варіантом для використання під відкритим небом, особ­ливо на перших етапах освоєння ділянки, є меблі, виготовлені з неошкірених стовбурів. Не забувайте, кора на стовбурі дерева, зрубаного взимку, тримається декілька років і добре захищає деревину. Неошкірена деревина - менш довговічна.

Під час виготовлення садових меблів реко­мендується вибирати для скоб або стяжок дріт, що не іржавіє. Варто також додати, що строк служби сидінь, виконаних із дощок, менший, ніж сидінь із рейок, оскільки останні швидше звільняються від атмосферних опадів.

Садові меблі, виготовлені з брусків і рейок, найбільш універсальні, їх краще фарбувати в яс­краві комбіновані кольори або покривати ла­ком, тоді вони добре гармонують із будь-яким оточенням. Слід уникати кольорів холодної гами. Не потрібно мати витончений смак, щоб визнати непоказним ослін, пофарбований у синій колір, на фоні зелені або на тому ж фоні стіл, розфар­бований яскраво-жовтогарячими і зеленими фарбами. Для садових меблів чорний і сірий ко­льори неприйнятні так само як і пастельні тони.

Помічено, що на малих площах широкі до­шки сидінь або опорні частини ослонів скоро­чують ділянку (оптичний обман), а рейки ство­рюють зворотний ефект. На невеличких ділян­ках добре вписуються у садовий ансамбль прості, лаконічні форми ослінчиків. Комічні до­повнення до них викличуть посмішку, малень­кий сплеск святковості...

Мальовничо доповнять «інтер'єр саду» своєю природністю різноманітні витвори із натурального каміння. Воно дає можливість створювати на ділянці своїми руками невеличкі прикраси, які доб­ре зберігаються багато років під відкритим небом.

Саме такі збірні меблі можна розмістити у будь-якому красивому місці садочку, вишуканий дизайн меблів буде радувати і Вас, і ваших  друзів.

 

 


Download Садові меблі 3

подробнее

Найуразливіші місця оселі 3


12. Основний трубопровід. Його періодично чистять, встановлюють додаткові фільтри.

13. Під'єднання електропроводки і водоводів до будинку. Якщо часто перегоряють лампочки і запобіжники, необхідно викликати елект­рика. При повністю відкрученому крані тиск води на останьому поверсі має бути достатнім,

14. Опалення. Якщо в будинку пічне опалення, потрібно бути дуже обачним з витяжкою газів. Крім того, необхідно мати на увазі, що таке опалення потребує значної кількості кисню. Тому кімнати треба в міру провітрювати.

15. Дерев'яні сходи. Зношені дерев'яні елементи заміняють чи наро­щують. Східці, що скриплять, укріплюють.

16. Внутрішні двері. Протягуючи смужку паперу між власне дверима і дверною коробкою при зачинених дверях, перевіряють наявність щілин. Також наявність щілин перевіряють за допомогою запаленої свічки.

17. Внутрішня стіна. Усувають тріщини штукатурки, армуючи їх дро­тяною чи пластмасовою сіткою. Якщо ж ви стіну зашпаклювали, пофар­бували, а через кілька днів тріснув шар фарби, то причина не у фарбі, а у неякісній шпаклівці або у тому, що вона накладена занадто товстим шаром. Якщо будинок дерев'яний і в брусі виникла тріщина, то її зароб­ляють столярною шпаклівкою, що тонується під різні породи дерева. Для цього спочатку стамескою видаляють бруд із тріщини. Потім розчинни­ком фарб протиряють місця для з'єднання із шпаклівкою. Заповнюють тріщину шпаклівкою і вирівнюють з поверхнею. Шпаклівка міцно прили­пає до деревини і не випадає з тріщини навіть на стелі. Якщо тріщина ве­лика, підсипають дрібні камінці і добре шпаклюють. Зароблену тріщину шліфують, полірують і фарбують.

18. Комин. Якщо з'явилися відколоті частинки штукатурки або тріщи­ни, необхідно терміново провести ремонтні роботи.

19. Зовнішні стіни підвалу. Якщо відсутнє або пошкоджене ущільнення, то волога із землі проникає на стіну підвалу і вона руй­нується. Тому необхідно її розкопати, декілька разів просочити смолою.

20. Внутрішні стіни підвалу. Якщо у підвалі надмірна вологість, ви­никне пошкодження водопроводів. Надмірна вологість може з'являтися також із землі.

21. Лоджія. Дощ не повинен проникати всередину, тому слід пе­ревірити і усунути всі нещільності.

22. Сантехніка. Пошкодженні труби потрібно замінити, свинцеві тру­би не використовувати.

23. Цоколь. Мороз і солі руйнують ущільнення, тому періодично пе­ревіряють і усувають пошкодження.

 


Download Найуразливіші місця оселі 3

подробнее

Мансарда


 

Призначення мансарди - збільшення житлової площі за рахунок ви­користання горищного приміщення. Для мансарди ширина будинку по­винна бути не меншою 4м 80см. Висота мансардної кімнати - не мен­шою 2м 20см, ширина - 2м 40см.

Там, де стеля має скоси, вертикальні стіни повинні бути заввишки 1м 60см. Нижній пояс ферми одночасно слугує перекриттям над першим поверхом.

Стіни мансарди - це підстропильні стояки. До них прибиваються пе­рекладини, до яких пришиваються дошки або фанера.

Стеля. Краще зробити легку стелю, основу якої прибивають до пере­кладин підстропильної ферми (якщо мова йде про ламану стелю з під-стропильними стояками), якщо ж конструкція інша, то основа кріпиться до стропил.

Розглянемо три варіанти мансарди при різних типах дахів.

Дах похилом 45°. При ширині бу­динку 7-10м - це звичайна стропиль­на система. Стеля в мансарді буде з нахилом.

Гострий силует даху похилом 60°.

Такими дахами прикрашають садові будиночки .завширшки 5-6м. Але на них йде забагато матеріалу.

Мансарду розташовують під двоскатним дахом з кутом нахилу стропил 45-60° та ламаним дахом з двома різ­ними схилами стропил.

Ламаний дах зовні менш ефектив­ний, зате мансардні кімнати мають вер­тикальні стіни, на них йде менше мате­ріалу. Ускладнюються з'єднання стро­пил із стояками і ригелем (за рахунок збігу чотирьох елементів конструкції).

Конструктивне рішення обладнання мансарди з похилою стелею похилом даху в 45°.

спальні місця, вбудовані ша­фи, столи. Крім перелічених основних предметів необхідні і такі, які не мають постійного місця, - кухонні табуретки, стільці, крісло-качалка, від­криті вішалки, полички і т.д. Функції меблів для зберігання різних речей можуть викону­вати закриті шафи в різних місцях садового будиночка під сходами, під підлогою, між похилою стіною мансарди і дахом. Прагнення макси­мально використати об'єм садового будиночка обумо­вило улаштування і облад­нання мансард.

Є просте і конструктивне рішення: не намагатися при­ховати, змінити простір під дахом, який утворюється в габаритах трикут­ної будівельної конструкції, а максимально використати його. Для цього стропила повинні бути встановлені дещо крутіше, ніж звичайно. Завдяки цьому всі незручні зони, що утворюються між покрівлею і підлогою, мож­на використовувати під шафи для одягу та інших предметів. Крім того, незручні зони покрівлі можна використати під відкриті полиці для книг. Поряд доцільно обладнати місце для читання. Розділивши мансард­не приміщення шафою для одягу, отримаємо спальне місце, з одного бо­ку, і гардероб - з іншого. Можна використати і простір за огороджувальними стінами мансарди.

 

 


Download Мансарда

подробнее

Покрівля


Виконання покриття рядами. Воно являє собою два листи покрівельної сталі, короткі сторони яких з'єднані лежачим фальцом, відігну­тим у напрямку стоку води. По довгих сторонах заздалегідь зроблені відги­ни для формування стоячих фальців. Причому в місцях перетину з лежачи­ми фальцами відгини не доводять на 60-70мм до прямого кута, щоб не по­шкодити фальцеві з'єднання. З одного боку відгин стоячого фальца пови­нен бути заввишки 20, а з іншого - заввишки 35мм. Дві короткі сторони, що залишилися, також підготовлені для формування лежачих фальців із суміжними листами вже безпосередньо на даху: одна крайка відігнута вниз, а інша загнута нагору.

Виконання карнизного звису. Встановіть карнизні штирі з хомутами (по осях водо­приймальних лійок) і Т-подібні кос­тилі 4 (на відстані 70см один від одного і 12см від краю звису). Відстань між штирем і найближчим костилем повинна бути 20-40 см. І ті, й інші кріплять до решетування цвяхам чи шурупами.

Складіть картини кар­низних звисів 1 у блоки 2. Довжина блоку дорівнює відстані між двома водо­приймальними лійками. Картини в блоці з'єднані лежачими фальцами 5, які ущільнюють за допомогою киянки і металевої рейки. Бічні надрізи капельників картин повинні щільно за­ходити один на одного.

Укладіть зверху і на­суньте блоки на костилі так, щоб поперечні план­ки костилів увійшли в загин капельника.

Встановлення надстінних жолобів.

Жолоби кріплять на покладені блоки карнизного звису за допомогою гаків, установлених на відстані 670-730мм один від одного. Гаки приби­вають перпендикулярно карнизному звису. Картини жолобів, подібно картинам карнизних звисів, складаються в блоки, причому всередині блоку картини вкладають внапуск. Блоки з'єднують подвійними лежачими фальцами в напрямку стікання води. Верхню крайку надстінних жолобів відгинають наверх для наступного з'єднання з крайкою покриття рядами.

 

 

 


Download Покрівля

подробнее

Причини димлення печі


Піч може диміти з багатьох причин. Якщо димить нова піч, то, мабуть, при її спорудженні були допущені помилки, які потрібно знайти і ліквіду­вати. Насамперед, піч уважно оглядають і визначають місця, з яких виходить дим. Найчастіше причиною цього є недостатній переріз димоходу (особливо якщо для його спорудження застосовувалася азбестоцемент­на труба) чи неякісна обробка внутрішньої поверхні димоходу ( пустоти чи напливи). У цьому випадку внутрішні поверхні димоходу потрібно при­вести у нормальний стан. Помилки у визначенні висоти димаря чи неп­равильна його орієнтація щодо даху будинку теж можуть бути причиною появи диму. Взагалі, висота димаря зайвою ніколи не буває. Чим вище труба, тим краща тяга печі і тем менша імовірність появи диму. Але бу­ває, що причиною появи диму є зовнішні фактори (наявність висотних будинків чи високого дерева). У цьому випадку у вітряну погоду повітряні потоки, вдаряючись об перешкоду, направляються в напрямку, зустрічному руху диму, і перешкоджають його виходу з димоходу. У такій ситуації на трубі слід встановити вітрозахисний ковпак. Існує дуже прос­тий спосіб визначення необхідності встановлення ковпака на димарі. Для цього по кутах димоходу печі, що димить під час топлення, встановлюють невеликі стояки (можна просто шматочки битої цегли), на які кладуть ста­левий лист. Якщо через кілька хвилин димлення печі припиниться, то не­обхідно встановлювати ковпак.

Піч буде диміти, якщо вихідний отвір для димових газів виконано ниж­че верху топки. У цьому випадку (щоб не перекладати всю піч) можна вик­ласти поперек топки цегельну стінку, яка перевищуватиме топковий отвір на 1-2 мм. Це буде сприяти руху диму в газоходи, а не в кімнату.

Якщо піч топлять дровами чи хмизом, то потрібно звернути увагу на конструкцію піддувала. Піддувало не повинно мати довжину топливника. У цьому випадку велика маса холодного повітря, надходячи в піддувало, ударяється об задню стінку і рикошетом вибиває з неї дим. Піддувало вкорочують, укладаючи в заднью стінку один-два ряди цегли.

 


Download Причини димлення печі

подробнее

Маленькі хитрощі 4


Відріжте ребристу частину поліетиленової пробки від шампанського, і ви отримаєте сітку-фільтр для зливного отвору ванни чи раковини.

Різати пінопласт дуже зручно за допомогою па­яльника. Жало треба розплющити, щоб утвори­лась плоска лопатка. Зріз виходить рівним, кромки не плавляться.

Щоб зберегти розсаду у теплиці під час весня­них приморозків, скористайтесь нескладним ту­ристським пристосуванням. Один кінець металевої труби завдовжки 3_4 метри кладуть у вогнище, що тліє, інший уводять у теплицю. Холодне повітря, проходячи через трубу, нагрівається. Щоб забез­печити тягу, трубу встановлюють із нахилом, у теп­лиці роблять витяжний отвір.

Досить натягнути на ручку зубила шматок шлан­га з товстими стінками і працювати стане приєм­ніше - зникне відчуття болю у руці, що виникає від вібрації.

Якщо проводка у кімнаті не розрахована на ок­реме включення ріжків люстри, розв'язати пробле­му допоможуть вимикачі, змонтовані безпосеред­ньо на люстрі.

Оклеювання стін плівковими шпалерами наба­гато полегшиться, якщо заздалегідь підготувати рівну дерев'яну планку з шаром поролону. Пригла­джуйте шпалери цією планкою - поролон копіює нерівності стіни, а планка щільно притискує плівку.

Найпростіший електричний пробник можна зробити з лампочки для холодильника або швейної машини. До цоколя припаяйте два ізольованих проводи. Кінці проводів пропустіть через корпус старих кулькових ручок, а саму лампу помістіть у пластикову пляшку з обрізаним дном.

Петлі, за допомогою яких відкриваються мета­леві банки з пивом чи солодкою водою, зручно ви­користовувати для підвішування щіток і невеликого інструменту.

Змішайте мілкий пісок з будь-якою фарбою чи оліфою, і отримаєте замазку для невеликих щілин, наприклад, у колоді або між плінтусом і підлогою.

Видалити воду з автомобільного килимка-коритця можна за допомогою звичайної медичної спринцівки.

 


Download Маленькі хитрощі 4

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю