Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Лаки та політури для дерева 3


Перед застосуванням лак необхідно ретельно перемішати. У разі не­обхідності розбавити. Лак варто наносити щіткою, валиком або розпи­лювачем тонкими шарами (не менше двох) з проміжним сушінням протя­гом 12 годин при кімнатній температурі, й обов'язковим шліфуванням після першого шару. Експлуатаційні властивості покриття досягаються через 48 годин.

Лак пожежонебезпечний, токсичний через наявність органічних роз­чинників. Його варто зберігати у щільно закритій тарі, охороняючи від впливу тепла, вологи і прямих сонячних променів.

Алкідно-карбамідні лаки являють собою розчин в органічних роз­чинниках композиції алкідної смоли з аміноформальдегідною або карбамідо-меламіноформальдегідною. Такі лаки висихають на повітрі при нормальній температурі тільки при введенні кислотних сполук, що сприя­ють затвердінню. Після введення таких сполук термін придатності ма­теріалу обмежений і коливається від декількох годин до декількох діб. Такі матеріали можуть висихати і без уведення сполук для затвердіння, але при проведенні гарячого сушіння (при 80— 120°С).

Цей вид лаків утворює плівки, які досить швидко висихають на повітрі і відрізняються підвищеною твердістю, хорошими водо і зносостійкістю, їх застосовують для паркетних підлог, меблів і різних виробів із дерева, експлуатованих усередині приміщень. Розчинники - ксилол, сольвент, РКБ-1, РКБ-2. Для розведення лакофарбових матеріалів, що розпилю­ються в електричному полі, використовують розчинник РЕ-1 В, РЕ-2В. Лак наноситься щіткою, валиком, розпилювачем. Лак пожежонебезпечний, токсичний.

Нітроцелюлозні лаки (нітролаки) - розчини лакового колоксиліну різних марок, смол і пластифікаторів у суміші летких органічних розчин­ників. Покриття, утворені нітролаками, швидко висихають у результаті випару розчинників, утворюючи досить тверді, стійкі й еластичні плівки, здатні поліруватися. Випаровування розчинників відбувається при темпе­ратурі 18-20°С і значно прискорюється при камерному сушінні при тем­пературі 35-50°С. Розрізняють такі нітролаки:

прозорі - холодного й гарячого нанесення;

матові;

кислотного затвердіння - прозорі і матові.

 


Download Лаки та політури для дерева 3

подробнее

Лаки та політури для дерева 6


Дисперсійні лаки. Однією з головних причин для розробки дис­персійних лаків було бажання звільнитися від шкідливого впливу розчин­ника й формальдегідів під час покриття лаком. Дисперсійні лаки, звичай­но, засновані на акриловій чи уретановій дисперсії виробу. Для цих лаків характерно швидке висихання і порівняно добра зносостійкість, а також стійкість до впливів різних хімікатів.

Політури для дерева, подібно фарбам і лакам, розраховані на всмоктування. Через деякий час їх можна покрити прозорим лаком, щоб покращити вигляд та підвищити міцність покриття. Політури випускаються як на воді, так і на розчинниках, у широкому асортименті кольорів та відтінків дерева. Різні за кольором політури одного й того ж типу можна змішувати для отримання проміжних відтінків. Щоб зробити політуру світлішою, можна розбавити її водою або уайт-спиритом.

Політури часто наносять щіткою або «подушкою», але швидше й про­стіше отримати рівне покриття за допомогою чистої ганчірки, від якої не відокремлюються волокна. Працювати треба швидко, зводячи ще вологі краї окремих ділянок та уникаючи накладання шарів, щоб не утворились темні плями. Водорозчинна політура збільшує волокна на поверхні дере­ва, що порушує рівномірність фарбування. Тому спочатку треба гладень­ко оштукатурити поверхню, а потім зволожити її мокрою ганчіркою. Це збільшить волокна. Коли дерево висохне, ці волокна треба видалити дрібною шкуркою. Тепер поверхня буде готова «прийняти» політуру.

 


Download Лаки та політури для дерева 6

подробнее

Садові меблі


Кожна людина, яка гордо носить ім'я «дачник», повинна вирішувати безліч проблем, пов'язаних, у першу чергу, з будівництвом і облаштуванням житла під назвою «дача». Не кожен з нас може дозволити собі у міській квартирі майструвати, а на дачі можна все. Можна навіть меблі самому зробити. Мож­на фантазувати і втілювати свої фантазії у реальні речі, якими будете захоп­люватися самі, ваша родина і друзі. Отож, до роботи.

Гармонійно підібрані садові меблі вносять свій особливий стиль в ес­тетику ділянки дачної забудови. Однак, поки що не існує конкретних довідкових посібників для вибору таких меблів. Все ж практика виявила ряд рекомендацій, їх можна сприймати чи не сприймати, з ними можна погоджуватися або не погоджуватися, вони, можливо, не мають під со­бою чітко вибудованих обгрунтувань, однак, уже застосовуються, хоча, схоже, лише інтуїтивно.

Останнім часом поширюються меблі із штучних чи синтетичних ма­теріалів (так званий пластик). Вони практичні, дешеві, легкі, здається ра­дують око формами та барвами.

Втім на обмеженому просторі дачної ділянки критерієм краси садових меблів слугує їх природне єство у взаємозв'язку з доцільністю. Так, здавалося б, практичні для дачних умов стільці з жорстким металевим каркасом несуть у собі елемент дискомфорту. Це ж почуття породжують холодні, нехай навіть яскраві вироби з пластмаси. І як тут не згадати пре­красні, нині рідкісні, плетені меблі. Вони чудово «вростають» у колорит на­вколишнього середовища, не перевантажують його, не шкодять йому.

На фоні пластикових і металевих дерев'яні меблі з теплою, нескінченно різноманітною натуральною текстурою ще більше виграють, якщо малюнок підсилено прозорим лаком. Допустиме також застосування оліфи, бажано натуральної. У гаря­чому вигляді, прогріта до 50°С, вона добре нано­ситься на деревину, утворюючи неповторне різнобарв'я. Малюнок текстури можна трохи затемнити морилкою вишневих, горіхових та інших тонів.

 

 


Download Садові меблі

подробнее

Найуразливіші місця оселі 2


4. Покриття даху. Його перевіряють на щільність. Під час дощу роз­стеляють газети. Якщо в даху наявні щілини, то на газеті з'являться краплі дощу або вона зігнеться.

5. Крокви даху. Прогнилі крокви свідчать про проникнення вологи всередену. Шкідливі комахи залишають сліди - отвори у деревині і де­ревну муку на підлозі. Все це порушує міцність конструкції даху.

6. Дошки підлоги. Якщо вони добре збереглися, їх треба поструга­ти, гнилі замінити, лаги укріпити.

7. Електрична мережа. Якщо від старого кабелю відстає ізоляція, її терміново потрібно замінити. Всі електротехнічні роботи має виконувати професійний елетрик.

8. Водовідвід. Чистять забиті ринви і труби, дефектні частини заміню­ють, поржавілі деталі чистять і фарбують.

9. Фасад. Набрякання штукатурки, пухирі, розтріскування фарби, відпадання частин - усе це вказує на потрапляння вологи. Пустоти вияв­ляють легким постукуванням ручкою молотка.

10. Вікна. Відновити обшивку, змастити навіси. У разі необхідності покласти нову замазку, ущільнити вікна. Уникати силіконових матеріалів.

11. Плитка. Найпоширеніший дефект такого покриття - відшарування плитки. Якщо при зовнішньому огляді воно не помітне, його можна виявити легким простукуванням по поверхні плиток. При цьому змінюється звук над площиною. Причиною цього є порушення технології укладання плитки. На­приклад, розчин з надмірним вмістом в'язального матеріалу під час загустіння дає значну усадку, що призводить до відшарування плитки. Крім плитки, можливе відшарування укріплювального прошарку від стіни. Це мо­же виникнути у разі використання неякісного розчину, наявності бруду, жирних плям на поверхні стіни або надто гладкої поверхні стіни. У випадку відшарування потрібно постукуванням визначити зони дефекту, зняти плит­ку. Якщо необхідно, знімають також укріплювальний шар і встановлюють плитку знову. Якщо знімають повністю стару плитку, наносять нову основу.

 

 

 


Download Найуразливіші місця оселі 2

подробнее

Ремонт зовнішніх стін 2


Ремонтувати штукатурку потрібно розчином такого ж складу, яким ви­конували попереднє оштукатурювання.

Оштукатурені зовнішні стіни звичайно фарбують вапняними чи ка­зеїновими фарбами. Клейові фарби швидко линяють. Перед фарбуван­ням необхідно відремонтувати водопровідні труби, жолоби, а також усу­нути всі дефекти штукатурки. Фарбування вапняними фарбами буде якіснішим, якщо виконано по свіжоперетертій поверхні штукатурки: Фарбувати стіни слід в похмуру погоду, у жаркі дні потрібно працювати на тіньовому боці, змочуючи нагріту поверхню водою.

Дерев'яні стіни зовні фарбують фарбами, стійкими проти дії атмосіерних факторів, зокрема масляною, яка утворює міцну і довговічну плівку, що добре захищає дерево від руйнування.

Найкраще фарбувати зовнішні стіни весною. Утім, багато господарів віддають перевагу пізній осені, після того як гарячі промені літнього сон­ця висушили призначені для фарбування поверхні. Недопустиме фарбу­вання в сиру погоду і після дощу.

Перед фарбуванням стіни потрібно ретельно очистити від пилу, кіптя­ви і старої фарби.

Перш ніж розпочати фарбування, треба упорядкувати ринви, жо­лоби, віконні плетіння, двері і т. д.

Шпаклівку для замащування тріщин, вибоїв, отворів від цвяхів можна приготувати так: 1кг оліфи (оксоль) і 0,1кг 10-процентного розчину гаря­чого тваринного клею перемішують до утворення емульсії, після чого в неї додають крейду, поки не утвориться паста необхідної густоти.

Фарбування будинку зовні олійними фарбами обходиться досить до­рого, тому можна використати дешевшу суміш: у 100л води змішують 7кг мідного купоросу, 7кг алюмінієвих квасців, 7кг житнього борошна, 0,25кг каустичної соди (чи 0,5кг мила ), 15кг барвників і 8кг оліфи. 1л такої суміші досить для фарбування 3-4м2 поверхні стін.

Щоб визначити приблизну витрату фарби, потрібно число, що пока­зує загальну площу стін (у метрах), розділити на 7. Отримана частка від поділу буде показувати кількість літрів готової фарби, необхідної для двократного покриття. Ніколи не фарбуйте стіни одним товстим шаром фарби - це завжди гірше двох тонких покриттів. Перший шар повинен сохнути 4-5 днів.

Фарбування будинку починають з верхньої частини північної стіни. Фарбувати потрібно по всій ширині стіни, у крайньому випадку - від ку­та до лиштви першого вікна. Не рекомендується наносити вузьку смугу фарби від верху до низу, тому що з'являться патьоки.

Якщо стіни обшиті дошками, спочатку фарбують місця їх прилягання, потім фарбують упоперек відразу дві-три дошки, і, нарешті, розрівню­ють фарбу легкими мазками уздовж дошки.

 

 

 

 


Download Ремонт зовнішніх стін 2

подробнее

Зароблення щілин та дірок 3


Якщо тріщини великі, то їх затирають спеціальною замазкою: 1кг гіпсу і 2,5кг просіяної крейди. Одержану суміш заливають 10-процент-ним клейовим розчином до одержання пастоподібної маси.

Для обробки тріщин і щілин можна приготувати таку замазку: в рідкий як сметана столярний клей додають, помішуючи, зубний порошок або дрібно розтерту крейду. Густою сумішшю зарівнюють щілини, зайвину знімають ножем. Щілини в плінтусах шпаклюємо олійною замазкою та­кого складу: оліфа 1 кг, сикатив 50 г, клей (10-процентний розчин) 200 г, мило 20 г, крейда до робочої в'язкості.

Якщо стеля в окремих місцях покрита тріщинами, то прошкребіть тріщини, а потім зашпаклюйте. Коли ґрунтовка висохне, огрунтуйте сте­лю побілкою за допомогою пензля. Коли грунтування висохне, забіліть двічі пилососом. В побілку обов'язково додайте клеючий матеріал: сто­лярний або малярний клей (200г на відро води), заваріть борошно (1 літр завареного розчину на відро), півлітра емульсії ПВА на відро. Не за­будьте побілку підголубити.

Щілини між бетонними плитами стелі важко надійно заробити. Мож­на вздовж шва нанести шар білої олійної фарби, а на неї наклеїти бинт. Після висихання прошпаклюйте, і він легко забілиться, стане непомітним.

Приклеєну чи прооліфлену основу перед наклеюванням марлі знову промазують клеєм і на нього кладуть марлю, розрівнюючи шпателем так, щоб клеєм просякла марля. Потім просохлу поверхню сушать, шпаклю­ють не менше двох разів і шліфують.

Побиту, відпалу штукатурку в сухих приміщеннях ремонтують вапняним розчином.

 

 


Download Зароблення щілин та дірок 3

подробнее

Фарбування поверхонь 3


Потрібну суміш можна також приготувати і на клеї КМЦ. При цьому на 10л суміші витрачається 6 кг просіяної крейди і 0,2-0,25кг клею КМЦ. Казеїнові суміші міцніші клейових фарб і характеризуються матовою по­верхнею. Для приготування 10л фарби беруть 5л 10-процентного роз­чину казеїнового клею і, швидко перемішуючи, додають 150г оліфи до утворення емульсії. В приготовану заздалегідь крейдяну пасту з пігмен­том, поступово помішуючи, вливають одержану емульсію.

При роботі з казеїновими фарбами необхідно стежити за консис­тенцією складу. Надлишок води може призвести до утворення патьоків на поверхні, а надлишок клею - до зморщок.

Вапняні фарбувальні суміші готуються з вапняного тіста, солі та води.

Для приготування кольору 3кг вапняного тіста розводять 6 л води. Для запобігання міленню вапняного покриття в суміш додають 0,1кг солі, розбавленої в 0,5л води. В одержаний розчин додають воду до 10л.

Кольорові вапняні суміші застосовуються обмежено тому, що дуже небагато пігментів поєднуються з вапном. До них належаї мінеральні пігменти - охра, сажа, сієна натуральна, умбра.

Існує багато способів надати поверхні естетичних якостей за допо­могою малярних сумішей. Наприклад, по лінії, яка розділяє поверхні, що пофарбовано у два кольори, можна нанести одну або кілька вузьких смужок (фільонок) іншого кольору. Для витягування фільонок необхідні шнур і крейда. Шнур натирають крейдою, натягують і відпускають. На стіні залишається рівна лінія. По ній пересувають лінійку, тримаючи її лівою рукою. По лінійці фільончастим пензлем зліва направо проводять смужку-фільонку. Щітку тримають під кутом 45° до стіни.

Для надання поверхням матового шерехатого вигляду їх торцюють (наносять легкі удари різними щетинними щітками-торцівками). Олійне фарбування під торцювання виконують густішим складом, для чого у нь­ого додають гіпс, шпат, мармурове або вапняне борошно.

Накатку візерунчастими валиками виконують по товстому шару фар­би, в яку додають дрібний наповнювач.

За допомогою трафаретів на пофарбовану поверхню можна нанес­ти різні візерунки або обробити її орнаментом. При набивці багато­колірного малюнка під кожен колір готують свій трафарет. Для міцності трафарети просочують оліфою, після чого старанно висушують.

Фарби висихають за 48 год. Якщо фарба не висохла за такий час, то значить вона була неякісна.

При фарбуванні непросохлої деревини шар фарби здувається. Тож доводиться переробляти зроблене.

При використанні дуже густих сумішей залишаються сліди від щітки. Треба поверхню обробляти пемзою і шкуркою і знову фарбувати.

Термін зберігання лакофарбових матеріалів не перевищує 6 місяців. Після цього треба переконатися у придатності фарб шляхом пробного фарбування.

 

 


Download Фарбування поверхонь 3

подробнее

Робота зі шпалерами 3


Рівні і гладенькі поверхні, які не мають горбиків, впадин, раковин, слідів затирочного інструмента, можна відразу обклеювати шпалерами без попереднього обклеювання папером.

В інших випадках стіни рекомендується проклеїти папером. Для цього придатний і газетний і обгортковий папір. Але він має бути без масних плям.

Папір не лише вирівнює грубу поверхню стіни, але й уберігає фарбу на шпалерах від руйнування різними речовинами, які виділяють поверхні: штукатурка і бетон - луги, дерево - смолу.

Поверхні в старих будинках готують у такій послідовності; розчища­ють і штукатурним розчином (1 частина гіпсу і 3 частини піску), заміша­ним на клейстері, замазують щілини; набіл на стінах і стелях розмивають гарячою водою за допомогою щітки, зшкрібають шпателем або ножем і змивають теплою водою, а залишки знімають силікатною цеглою; в разі потреби поверхню після цього перетирають; проклеюють поверхню клейстером. На цьому підготовку поверхонь у старих будинках можна вважати закінченою.

Найзручніше користуватися готовими клеями, які продаються у мага­зинах. Останнім часом найпопулярніший - «Бустилат». Клей «Екстра» має в своєму складі хімікати проти клопів і прусаків. Вміст пакета розводять у невеликій кількості холодної води. Одержаний розчин повільно вливають у киплячу воду, помішуючи,  і кип'ятять 10-15 хвилин.

Синтетичний клей на основі карбоксиметцелюлози (КМЦ) - це пластівці білого або кремового кольору. Його використовують у про­порції: сухого клею КМЦ 4 частини (за масою) і 96 частин води. У воду температурою 18-20 градусів безперервно помішуючи, кладуть клей КМЦ. Для проклеювання стін і наклеювання паперу (газет) на 1л клею додають 0,26 кг крейдяної пасти 30-процентної вологості. Суміш на ос­нові КМЦ рекомендується готувати в емальованій посудині.

 

 


Download Робота зі шпалерами 3

подробнее

Робота зі шпалерами 5


Для наклеювання внапуск обрізають один край. При цьому врахову­ють, що край кожної наступної смуги буде повернутий до світла, інакше стик буде дуже помітним. Для обклеювання стіни з вікнами і стіни, яка знаходиться проти вікон, можна обрізати будь-який край. Для наклею­вання високоякісних шпалер впритул обрізають обидва краї. Щоб зеко­номити час при наклеюванні шпалер, краще обрізати їх пружок не ножи­цями, а гострим тонким ножем, не розгортаючи рулона. Для цього потрібно попередньо вирівняти торець рулона і простим олівцем обвес­ти зовні межу кружка. Працюючи ножем, необхідно рулон поступово по­вертати в напрямку його скручування.

Обклеювання починають від кутка стіни з вікнами. Намазане й просо­чене клейстером полотнище подають складеним утроє. Взявши його, робітник, який стоїть на табуретці чи столику, розгортає його і верхнім кінцем прикладає до стіни. Той, хто стоїть на підлозі, підтримує нижній кінець і допомагає сумістити край полотнища з вертикальною лінією, відбитою по виску в кутку кімнати. Після суміщення краю й лінії полотни­ще приклеюють. Щоб на шпалерах не залишились зморшки і здутини, їх розрівнюють ганчіркою або щіткою рухами від осі полотнища, до країв і зверху вниз. Наступні полотнища наклеюють аналогічно, стежачи за тим, щоб малюнок зберігався на стиках. Кожне наступне полотнище по­винно перекривати попереднє на ширину необрізаного краю.

Після наклеювання полотнищ починають наклеювати бордюр або фриз. Перед цим треба ретельно очистити від набілу верхні частини стін. Бордюрний або фризовий рулон спочатку розрізають уздовж на смуги, а потім смуги на шматки завдовжки 1,5-1,6 м. Відтинок бордюра або фриза намазують клейстером і приклеюють до стіни так, щоб його верхній край сумістився з відбитою раніше межею стіни.

 

 


Download Робота зі шпалерами 5

подробнее

Альтанка


Альтанку будують на присадибних ділянках та в зонах відпочинку. її основа - дерев'яні конструкції, покрівля - металочерепиця по дере­в'яному настилу, фундамент - бетонні або монолітні блоки.

Альтанку можна використовувати в зимовий час. Для цього передба­чається встановлення зйомного засклення у відповідних конструкціях та електроопалення .

Біля альтанки (під навісом) пропонується влаштувати цегляну споруду - гриль, над яким встановлюють парасолю з димоходом.

Для виготовлення несучих конструкцій використовують обрізні пило­матеріали сосни не нижче 2 сорту і вологістю не вище 20%. Як ла­ти можна використовувати пиломатеріали 3 сорту. У дошках завтовшки 60 мм і менше не допускається серцевина. Всі дерев'яні конструкції піддають вогнезахисній обробці, тобто просочують антипіренами. Ко­билки, стропильні ноги обробляють водорозчиними антисептиками або антисептичними пастами. Металеві деталі фарбують відповідними фар­бами в два шари. Спирання дерев'яних конструкцій на цегляні стіни і ме­талеві елементи здійснюють через гідроізоляційні прокладки з двох шарів толю. Елементи крокв і лат просочують комплексним біо і вогнезахисним розчином ТХЕФ-ПТ (трихлоретилфосфат 50-70% і петралатум 50-30%).

 

 


Download Альтанка

подробнее

Покриття схилів 2


Укладальник переходить на приклеєний кінець, і далі щіткар наносить послідовно мастику на ділянки завширшки 0,5-0,5м у напрямку розкочування рулону.. Після завершення наклеєну ділянку прокочують взад і вперед спеціальною ковзанкою, що забезпечує рівно­мірний розподіл мастики. Крайки полотнища прошпакльовують за допо­могою шпателя.

. Якщо під час наклеювання полотнище відхилилося трохи вбік, то його можна спробувати випрямити не відклеюючи. Якщо цей спосіб не допо­магає, тоді відрізають приклеєну частину полотнища і наклеюють її пра­вильно з напуском 100мм.

Здутті місця, що утворилися під час наклеювання, проколюють шилом чи прорізають, а потім міцно притискають до основи, поки з отвору не потече мастика. Укладають рулонні полотнища пошарово, причому при кріпленні покрівельних матеріалів на холодну мастику інтервал між наклеюванням кожного шару повинен дорівнювати 1 2 годинам.

Зовнішню поверхню бітумного покрівельного килима покривають ма­стикою шаром завтовшки 3-5мм і втоплюють у неї дрібний гарячий гравій розміром 3-6мм. Бітумно-полімерні рулонні килими мають зовнішній захисний шар, а полімерні килими іноді покривають лаковим шаром спеціальної мастики.

Елементи даху покривають у різній послідовності: іноді одночасно з обклеюванням схилів, іноді заздалегідь (до схилів), а іноді і після влашту­вання основного покриття. У разі рулонної покрівлі на різних елементах даху полотнища з'єднують або у вилку, або внапуск.

 


Download Покриття схилів 2

подробнее

Облицювання кахлями 2


Перепилюють кахлі тонким стальним дротом. Один кінець його прикріплюють до стіни або до стовпа, а до другого прив'язують палицю, яку кладуть на стілець, відсувають стілець від стіни і сідають на палицю, від чого дріт сильно натягується. На кахель наносять лінію-риску, потім бе­руть його двома руками і водять назад-вперед по дроту, розпилюючи. Щоб при цьому не відколювалась глазур, по наведеній рисці необхідно прорубати на глазурі доріжку завширшки 2-4 мм. При перепилюванні кахель треба тримати глазур'ю до себе, щоб розпилювання було точно по рисці. Робочим ходом при розпилюванні вважають той, коли кахель ведеться на себе, в іншому разі глазур буде відколюватися.

Після розпилювання кахель шліфують плавними круговими рухами. З горизонтальних країв глазурований бік злегка скошують.

Порядок облицювання печі такий. Перед укладанням кахель обов'язково змочують водою. Спочатку з відбірної цегли викладають стінку без розчину. Розбирають її, залишивши один ряд. Потім встановлю­ють перші кутові кахлі нижнього ряду, намазуючи їх борти тонким шаром рідкого глиняного розчину і наносячи під румпу шар густого глиняного пісного розчину. Кахлі повинні бути укладені строго по горизонталі і верти­калі. Як правило, між ними залишають простір, куди б можна було встави­ти потрібну кількість проміжних кахлів, кожен з яких насухо приміряють до місця і, якщо це потрібно, додатково шліфують, щоб вони якомога щільніше прилягали один до одного. При укладанні наступних рядів кахлів горизонтальні шви між ними залишають завтовшки 2-3 мм, що необхідно для їх осідання разом з цегляною кладкою. Укла­дені насухо кахлі виймають і вста­новлюють на роз­чині, який нано­сять тільки під румпу, повністю заповнюючи там пустоти.

 


Download Облицювання кахлями 2

подробнее

Кладка з каменю та цегли


В основі кладки з каменю лежить принцип, що не існує двох однакових за формою каменів. На відміну від виконаних заводським способом цег­лин і блоків, що з'єднуються в акуратний з прямокутним малюнком шаб­лон, з різних за формою каменів формується довільна, мозаїчного типу кладка, повторити яку вже неможливо. Нестандартні форми будівель­ного каменю надають конструкції неповторного вигляду, але одночасно створюють серйозну проблему - як з'єднати камені, щоб кладка вийшла суцільною і міцною.

Оскільки розчин звичайної кон-2 систенції може бути видавлений зі5 стику масивним будівельним каменем, при кам'яній кладці використо­вують твердіший розчин. Для твер­дого каменю, типу граніту, змі­шайте 1 частину портланд-цементу з 3 частинами піску; для більш м'якого  каменю до 1 частини цементу додають до 7 частин піску. Води доливають на 20% менше, ніж у звичайний роз­чин. Кінцевий розчин, зібра­ний у грудку, не повинен роз­падатися.

Подвійна кам'яна стіна. Кам'яна садова стіна, що складається з двох лицьових поверхонь, складених з ве­ликого і дрібного каменю, зве­дена на міцному і широкому бетонному фундаменті. Фундамент і нижній ряд кладки, що складається з великих каменів, які вільно стикуються один з одним, кріпляться за допомогою товстого шару розчину. У наступних рядах великі і дрібні камені кладуть упереміш. Дрібні, неправильної фор­ми камені називають «замазкою» і використовують для закладання ши­роких зазорів між каменями кладки. Проміжки між лицьовими поверхня­ми заповнюють битим каменем і розчином. Поперек цієї серцевини че­рез кожні 300 мм укладають довгі камені-стяжки, як стирчаки в цегельній кладці, що скріплюють обидві лицьові поверхні. Для підвищення міцності вертикальні стики суміжних рядів намагаються розміщати в шаховому порядку. Як перекриття використовують плитняк завтовшки 65 мм, який кладуть на розчин поверх завершеної кам'яної кладки.

 


Download Кладка з каменю та цегли

подробнее

Маленькі хитрощі 4


Відріжте ребристу частину поліетиленової пробки від шампанського, і ви отримаєте сітку-фільтр для зливного отвору ванни чи раковини.

Різати пінопласт дуже зручно за допомогою па­яльника. Жало треба розплющити, щоб утвори­лась плоска лопатка. Зріз виходить рівним, кромки не плавляться.

Щоб зберегти розсаду у теплиці під час весня­них приморозків, скористайтесь нескладним ту­ристським пристосуванням. Один кінець металевої труби завдовжки 3_4 метри кладуть у вогнище, що тліє, інший уводять у теплицю. Холодне повітря, проходячи через трубу, нагрівається. Щоб забез­печити тягу, трубу встановлюють із нахилом, у теп­лиці роблять витяжний отвір.

Досить натягнути на ручку зубила шматок шлан­га з товстими стінками і працювати стане приєм­ніше - зникне відчуття болю у руці, що виникає від вібрації.

Якщо проводка у кімнаті не розрахована на ок­реме включення ріжків люстри, розв'язати пробле­му допоможуть вимикачі, змонтовані безпосеред­ньо на люстрі.

Оклеювання стін плівковими шпалерами наба­гато полегшиться, якщо заздалегідь підготувати рівну дерев'яну планку з шаром поролону. Пригла­джуйте шпалери цією планкою - поролон копіює нерівності стіни, а планка щільно притискує плівку.

Найпростіший електричний пробник можна зробити з лампочки для холодильника або швейної машини. До цоколя припаяйте два ізольованих проводи. Кінці проводів пропустіть через корпус старих кулькових ручок, а саму лампу помістіть у пластикову пляшку з обрізаним дном.

Петлі, за допомогою яких відкриваються мета­леві банки з пивом чи солодкою водою, зручно ви­користовувати для підвішування щіток і невеликого інструменту.

Змішайте мілкий пісок з будь-якою фарбою чи оліфою, і отримаєте замазку для невеликих щілин, наприклад, у колоді або між плінтусом і підлогою.

Видалити воду з автомобільного килимка-коритця можна за допомогою звичайної медичної спринцівки.

 


Download Маленькі хитрощі 4

подробнее

Маленькі хитрощі 6


Замість бака для води у літньому душі зручно ви­користовувати звичайну автомобільну камеру. Пе­реваги такої місткості очевидні - простота та де­шевизна. До того ж вода в ній не іржавіє і швидко нагрівається на сонці.

Розрізаний вздовж старий пластмасовий шланг для поливання з'успіхом замінить дерев'яні планки при кріпленні поліетиленової плівки парника.

Якщо надіти на олівець кільце з жерсті або з м'якої сталі, а на стіні перед верстаком закріпити магніт, олівець не загубиться серед стружок і завжди буде у вас під руками. Так само можна вчи­нити і з лінійкою.

Свердлити в дереві, текстоліті, пластмасі отво­ри малого діаметра (0,8-1 мм) можна за допомо­гою циркуля з готовальні, закріпивши свердло у тримачі голки. Ризик зламати свердло при цьому суттєво зменшується.

Металева оболонка душового шланга най­частіше руйнується у місці з'єднання із змішувачем. Щоб шланг слугував вам довше, укріпіть його до­датково пластиною з кільцем, яка приєднується до гайки змішувача за допомогою гвинта або пайки.

Запропонований розбризкувач для шлангу формує з водяного струменя розріджений конус. Конструкція дуже проста - пластмасова або де­рев'яна пробка рухомо закріплена у шлангу двома цвяшками.

Провести на стіні рівну горизонтальну лінію до­поможе наведене нескладне пристосування. Коле­со, що упирається в стелю, задає відстань; висок гарантує те, що лінія вийде горизонтальною.

 


Download Маленькі хитрощі 6

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю