Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Сушіння


Сушіння буває природне - в штабелях і штучне - в сушарках. При­родне сушіння завжди досить тривале. Колоди сохнуть рік-два, залежно від діаметра, а пилені матеріали від 10 днів до двох місяців, залежно від товщини дощок і пори року. При природному сушінні не можна одержа­ти деревину вологістю менше 16 % , тому її використовують лише для будівельних конструкцій. Щоб виготовляти меблі та настилати підлогу, необхідна деревина вологістю не більше 10 %. Для цього її сушать в ка­мерах, які підігріваються і добре вентилюються.

В домашніх умовах можна висушити деревину у приміщенні протягом зими. Необхід­но лише ство­рити добру вен­тиляцію, щоб волога після ви­сихання дере­вини видаляла­ся з приміщен­ня. Величина сушки деревини залежить, в основному, від її щільності. М'яка деревина висихає менше, ніж тверда. Ду­же всихають бук, граб, береза, модрина, груша.

Хвойні породи всихають менше, ніж листяні. Заболонь (зовнішній шар колоди) всихає більше, ніж ядро, тому дошки при висиханні вигинаються в бік заболоні. При складанні щитів (для дверей тощо) дошки заболон­ною стороною повертають у різні боки, щоб виріб не вигинався при ви­сиханні. Взагалі деревина у виробі «дихає» зменшується її об'єм від сухо­го повітря і збільшується при зволоженні. Внаслідок цього у виробах з'яв­ляються щілини, порушуються з'єднання в шипах тощо. Тому дерев'яні ви­роби рекомендується оліфити, фарбувати з усіх боків, щоб захистити де­ревину від вологи. Дерева, що росли поодиноко або на узліссі, у попе­речному перерізі мають річні кільця неоднакової ширини - з південного боку вони ширші. Тому дошки, виготовлені з південного боку колоди, при висиханні жолобляться більше, ніж ті, що з північного. Ось чому рекомен­дується встановлювати колоду на пилораму ширшою частиною кілець вверх або вниз. Тоді усі дошки будуть з широкими і вузькими річними кіль­цями і висихатимуть рівномірніше.

 

 

 


Download Сушіння

подробнее

Дерев’яна дощата підлога 4


Дерев'яні дощаті підлоги можуть бути як одинарними, так і подвійними.

Для одинарних підлог дошки обстругують і підганяють по розміру. Як­що немає дощок потрібної довжини, їх можна стикувати, але обов'язко­во на одній з лаг (балок). Кожна дошка, що укладається, повинна щільно прилягати до попередньої. Тому уклавши, але не прибивши другу дошку, на відстані 10-15см від неї в лагу (балку) вбивають скоби. До дошки прикладають прокладку завдовжки 50-70см і між нею і скобою вбива­ють один чи два клини доти, поки друга дошка щільно не приляже до раніше прибитої. Потім дошку прибивають цвяхами, сплющуючи «шляпки» й утоплюючи їх у деревину на 5мм. Зазор між дошками не по­винен перевищувати 1мм.

Укладати дошки рекомендується так, щоб річні кільця деревини були направлені в різні боки, що допомагає отримати найбільш рівну підлогу.

Ребра нешпунтованих дощок повинні бути обстругані під косинець чи з незначним ухилом всередину. При надмірному скосі ребра звичайно сколюються, що призводить до утворення великих щілин.

Фугуючи ребра, дошки помічають, щоб не поплутати. Іноді замість фугування ребра дощок притесують сокирою. Роблять це так. У першої з обструганих дощок по відбитій шнуром лінії притесують обидва ребра і прибивають її до лаги. На відстані 2-3см від першої кладуть другу дошку і трохи кріплять її двома цвяхами. Між дошками вставляють отволоку (бру­сок із цвяхом) і проводять інструмент уздовж ребра першої дошки, зали­шаючи на лицьовій стороні другої риску, по якій і притесують її ребро.

Подвійні (утеплені) підлоги складають­ся з двох настилів - чистого і чорного (підбо­ру), які знаходяться на деякій відстані один від одного. Чорну підлогу роблять з обаполів чи дощок завтовшки 5-6 см, які не прибивають до балок, а укладають у вибрані в балці шпунти чи на черепні бруски.

 


Download Дерев’яна дощата підлога 4

подробнее

Ремонт дощатих підлог


Ремонт дощатих підлог полягає в заміні потрісканих чи ушкоджених до­щок чи лаг, ремонті місць механічних ушкоджень, а також у заповненні і ги потрібно замінити новими по всій довжині чи на якій-небудь частині дов­жини; в останньому випадку треба вирізувати ушкоджену частину (можна пробити долотом дірку, а потім за допомогою вузької ручної пилки виріза­ти пошкоджену частину дошки). Якщо виявляється, що в цьому місці пошкод­жена і лага, то поруч з нею потрібно уклас­ти нову лагу так, щоб її кінці виступали не менше ніж на 20 см з кожного боку за ушкод­жену ділянку. Після цього лагу за до­помогою клинів потрібно притиснути до до­щок підлоги. Такі ж операції слід виконати і з іншого боку, тобто вирізати дошки на потрібну довжину і прибити до лагів; стару, пошкоджену лагу потрібно вирізати і видали­ти. Після цього поверхню нових дощок обстругують рубанком в рівень підлоги. Не­великі механічні ушкодження усувають встав­ками з дощок чи кусків дерева. Якщо дошки не прогинаються, а в підлозі внаслідок їх пересихання з'явилися вузькі щілини, то їх заповнюють спеціальною замазкою: 250 м столярного клею роз­чиняють в 1 л води, куди додають де­рев'яну стружку, яку всипають невелики­ми порціями в гарячий (але не киплячий) клей і безперервно перемішують до одержання густої маси.

 Під час роботи посудина із замаз­кою повинна знаходитися в іншій посудині з гарячою водою (щоб не допустити передчас­ного затвердіння замазки). Великі щілини можна  закрити  спеціально  пригнаними вкладками з  рейок чи дощок, попередньо змащеними столярним клеєм. Попередньо необхідно перекласти дошки на всій площі підлоги, тобто підняти дошки й укласти їх за­ново, усуваючи ВСІ ЩІЛИНИ. Підтискати Старі дошки треба дуже обережно, щоб не пошкодити їхнього краю, особливо при з'єднанні в шпунт. Для прибивання дощок потрібно застосовувати цвяхи завдовжки не менше триразової товщини дощок. Прибиваючи дошки, слід щільно при­тискати їх одну до одної і до лагів.

 


Download Ремонт дощатих підлог

подробнее

Корисні поради 2


Прогинаються дошки підлоги. При ремонті скріпіть їх шурупами діаметром 4-5мм і завдовжки 30-50мм. Вони вгвинчуються навскоси у щілини поміж дошками. Потім головки старанно втопіть. Шурупи один від одного вгвинчуйте на відстані 0,5м.

Щоб дерев'яна підлога не прогиналася і не скрипіла, пропонується такий вихід. Визначаємо місце лаги за рядами цвяхів на дошках і свердли­мо в настилі і лазі два отвори. Там, де лага, вкручуємо болт. В інший отвір заливаємо бетон або суміш епоксидної смоли з тирсою. Після зат­вердіння цього складу болт вигвинчується і в цей отвір теж заливається суміш. Потім у верхні частини отворів забивають дерев'яні корки, шпаклюють, фарбують.

Коли скриплять мостини підлоги, треба починати їх ремонтувати. Вздовж стиків дощок в шаховому порядку під кутом 40-45° дрилем прос­вердлюють отвори в напрямі стику. Діаметр свердла 7-10мм. В отвори забиваються штифти трохи більшого діаметра з дерева твердих порід. Штифт попередньо змазують столярним клеєм або синтетичним. Висту­паючу над підлогою частину штифта спилюють ножівковим полотном (для металу). Місце ремонту шліфують наждачним папером, шпаклюють і фарбують.

Зробіть із щільного паперу або плівки трафарет для ремонту підлоги. Шпаклівка наноситься шпателем по трафарету і заповнює тріщини. При цьому не забруднюється підлога довкола місця ремонту.

Тріщини в дерев'яних підлогах заробляються пастою з дерев'яної тир­си і клею для шпалер. Тирсу можна замінити дрібними шматочками ста­рих газет. Спершу у киплячій воді розмішують до однорідної маси тирсу або газетні шматочки, а тоді доливають невеликими порціями клей.

 


Download Корисні поради 2

подробнее

Паркетна підлога


Основна умова для настилання паркетної підлоги - рівна і суха пове­рхня. Якість укладання паркету багато в чому залежить від основи, на яку укладаються планки (клепки), щити, дошки. Основа може бути підготов­лена по-різному. Укладання паркету здійснюється на дошки з картонним прошарком, чи на клеючу основу, нанесену на бетонне перекриття . Сьогодні широке застосування знайшли стяжки, що само-розтікаються.

Якщо настилається паркетний щит, то його можна укласти на де­рев'яну підлогу, покриту клеючим складом без картонного прошарку. Паркетний щит, паркетну дошку і ламінований паркет треба клеїти ма­теріалами, що забезпечують не тверду, а еластичну фіксацію. Цим вимо­гам відповідає паркетний клей, який можна придбати в роздрібній торгівлі. Уважно знайомтеся із супровідною інструкцією, де зазначено, для якого саме паркетного покриття призначений клей.

Укладання ламінованого паркету має ряд особливостей. На вирівня­ну поверхню кладуть дві плівки - плівку-утеплювач і плівку з гідроізолюючими характеристиками. Ніякої клейової основи не потрібно. Весь нас­тил ламінованого паркету буде немов би «плавати» на плівковій основі, маючи можливість вільного розширення за рахунок 1 0 мм зазору, що обов'язково передбачається при укладанні ламінату уздовж стін. Тонким шаром клею промащують перед з'єднанням тільки шпунти. Після того, як дошка підігнана, клей, що виступив, відразу видаляють вологою ганчіркою, інакше він може присохнути і його буде дуже важко видалити. Не треба захоплюватися ударами киянки по дошці, яку підганяють.

Сильний удар може зрушити дошку, до якої виконують припасування, внаслідок чого порушиться лінія всього ряду. Ламінантний паркет можна укласти і на дерев'яну підлогу, але її треба попередньо підготувати (мак­симально вирівняти). Ламінована підлога є найбільш перспективним ви­дом покриття .

 

 


Download Паркетна підлога

подробнее

Лаки та політури для дерева 6


Дисперсійні лаки. Однією з головних причин для розробки дис­персійних лаків було бажання звільнитися від шкідливого впливу розчин­ника й формальдегідів під час покриття лаком. Дисперсійні лаки, звичай­но, засновані на акриловій чи уретановій дисперсії виробу. Для цих лаків характерно швидке висихання і порівняно добра зносостійкість, а також стійкість до впливів різних хімікатів.

Політури для дерева, подібно фарбам і лакам, розраховані на всмоктування. Через деякий час їх можна покрити прозорим лаком, щоб покращити вигляд та підвищити міцність покриття. Політури випускаються як на воді, так і на розчинниках, у широкому асортименті кольорів та відтінків дерева. Різні за кольором політури одного й того ж типу можна змішувати для отримання проміжних відтінків. Щоб зробити політуру світлішою, можна розбавити її водою або уайт-спиритом.

Політури часто наносять щіткою або «подушкою», але швидше й про­стіше отримати рівне покриття за допомогою чистої ганчірки, від якої не відокремлюються волокна. Працювати треба швидко, зводячи ще вологі краї окремих ділянок та уникаючи накладання шарів, щоб не утворились темні плями. Водорозчинна політура збільшує волокна на поверхні дере­ва, що порушує рівномірність фарбування. Тому спочатку треба гладень­ко оштукатурити поверхню, а потім зволожити її мокрою ганчіркою. Це збільшить волокна. Коли дерево висохне, ці волокна треба видалити дрібною шкуркою. Тепер поверхня буде готова «прийняти» політуру.

 


Download Лаки та політури для дерева 6

подробнее

Зберігання фарб


Банку з олійною фарбою слід щільно закривати, бо проникнення повітря всередину посудини спричиняє утворення плівки. Для гермети­зації банки переверніть її на кілька секунд догори дном. Фарба запов­нить найменші щілини і повітря уже не пройде.

При довгому зберіганні олійних і емалевих фарб утворюється плівка на поверхні. Цього не станеться, якщо на поверхню фарби покладуть кружок із щільного паперу і наллють зверху трохи олії.

Краї банки, в якій зберігається фарба, намазують фарбою і кладуть зверху шматок скла, який потім присохне і надійно герметизує, збереже фарбу від висихання.

Олійна фарба від довгого зберігання покрилася плівкою. Не розмішуйте її, а виріжте з марлі шматочок по діаметру банки і опустіть його на фарбу. Марля покриє шматочки плівки і разом з ними опустить­ся на дно.

Якщо на фарбі утворюється плівка, проціджувати її не обов'язково. Достатньо накрити банку шматком капронової панчохи і прямо через неї вмочувати щітку. Фарба при цьому використовується повністю, без втрат.

Щоб не псувати фарбою посудину (скляну банку або каструлю), мож­на покласти у місткість поліетиленовий пакет, закріплюючи його по кра­ях гумкою або мотузкою.

Не засохнуть фарба чи клей, якщо у поліетиленової банки відрізати горловину і вставити у неї щітку, яка ввійде щільно, з деяким зусиллям. Те­пер можна перевертати догори дном банку.

Не викидайте щітку з засохлою на ній фарбою. Прокип'ятіть її у воді з пральним порошком протягом кількох годин. А потім шилом роз'єднайте щетину, розчешіть, промийте.

Не слід зливати залишки різних фарб. Пофарбована таким місивом площина буде дуже довго сохнути.

Залишки фарби при ремонтних роботах не поспішайте викидати. На­сипте туди трохи цементу і помішуйте до консистенції густої сметани. Ко­ли маса стане однорідною, використайте її як замазку. Добрий ефект одержите при ремонті штукатурки навколо дверей. Будь-які щілини, зак­риті такою замазкою, не бояться вологи.

 


Download Зберігання фарб

подробнее

Кухня 2


Водопровідний кран не повинен знаходитися з плитою на одному столі, якщо ваша плита вбудована, тому що при засміченні раковини во­да може затопити палаючу плиту, і відбудеться витікання газу, а, якщо плита електрична - відбудеться коротке замикання. Кран можна розта­шувати біля стіни, ліворуч від плити, на окремому столі, ще краще якщо в цій стіні є вікно.

Далі йдуть шафи, тумбочки й обробний стіл. їх треба розставляти так, щоб на кухні одночасно могли вільно пересуватися, не заважаючи один одному і почуваючи себе комфортно, від двох до п'яти осіб.

Переходимо до опорядження стін та підлоги. Стіни за раковиною й плитою викладають кахлем або будь-яким іншим матеріалом, що миєть­ся. Підлога - матеріалом, на якому ви не будете ковзатись з гарячою сковородою у руках. Усе інше ви можете робити на свій «смак і колір», конкретних правил на цей рахунок не існує.

Якщо після опорядження й розміщення меблів у вас залишилися «голі стіни», не засмучуйтеся, туди ви можете повісити декоративні тарілки, де­коративні обробні дошки і подібні аксесуари, які не будуть псувати за­гального інтер'єру. Можна оформити стіни рослинами, які розміщують на підвіконні й шафах, що гарно освітлені. При виборі рослин керуйтеся двома правилами: рослини повинні обсипатися якнайменше і не мати різкого запаху, тому що він буде перебивати аромат приготованих страв.

 

 


Download Кухня 2

подробнее

Інструменти для будівельних робіт 3


Ніж або цикля для тесання кахлів повинні бути з міцної сталевої пласти­ни завтовшки 1,5, завширшки 20-30, завдовжки 200-250 мм. Один бік до­бре заточують. Під час тесання один гострий кінець, який тримають у руках, обгортають шкірою, гумовою або міцною тканиною, щоб не порізати руку.

Стукальце - відрізок руглої сталі або труби завдовжки 200-250 мм, діаметром 30~35 мм. Використовують замість молотка для нанесення ударів по ножу при розколюванні кахлів. Шпатель призначений для нанесення мастики чи шпаклівки.

У разі необхідності для будівельних та пічних робіт використовують також скарпель, кувалдочку, точильний камінь, рашпиль та ін.

Не можна обійтися й без вимірювальних інструментів: лінійки, шну­ра для нанесення прямих ліній. Рейсмусом зручно проводити паралельні лінії, циркулем - заокруглення та кола, а також перенесення розмірів, відмірювання однакових частин тощо.

Для ремонтних робіт також необхідно мати мінімальний набір інстру­ментів. Штукатурні роботи виконують за допомогою вже відомих кельми, правила, гладенької рейки та малої штукатурної лопатки (для заробки раковин, тріщин, зчищання шпалер тощо).

Дротяна щітка необхідна для здирання старого покриття з поверхонь зовнішніх стін будинку.

Терка призначена для затирання штукатурки.

Малярні роботи потребують набору щіток для побілки та фарбу­вання. Вони повинні бути різними, призначеними для фарбування клей­овими і олійними фарбами та емалями.
 


Download Інструменти для будівельних робіт 3

подробнее

Фарбування поверхонь


Бетонні оштукатурені поверхні фарбують олійними, водоемульсійними фарбами, які наносять валиками, пензлями або фарбопультами у два шари.

Змінити колір водоемульсійних фарб можна введенням тамбовських водних паст.

Для обробки стін застосовують клейові фарби. На стіни фарбу нано­сять горизонтально на якусь частину (захвату) і тут же розтушовують її по висоті стіни. При фарбуванні у два шари перший наносять в одному нап­рямку, а другий - в іншому.

Стару клейову фарбу змивають теплою водою з допомогою макловиці або щітки. Так само і старі шпалери. Після цього дефекти усувають з допомогою замазки, якій дають просохнути, а потім ці місця добре про­тирають шкіркою.

Нерівно оштукатурені поверхні необхідно зашпаклювати тонким ша­ром сметаноподібної шпаклівки. Найпростіше приготувати клейову шпаклівку. Після її висихання поверхню шліфують, а потім грунтують, ви­користовуючи миловар або грунт з мідним купоросом чи галуновими сполуками. Мета грунтування - досягти рівномірної водопоглинаючої поверхні. Крім того, ґрунтовка перешкоджає появі старої фарби. Після того, як грунт повністю висохне, починають фарбувати стіни.

Чистий колір та якісну фарбу можна одержати, застосовуючи гуашеві фарби, але треба пам'ятати, що деякі кольори (наприклад, сажа, берлінська лазур) погано розчиняються у воді. їх розчиняють гарячою клейовою водою, в якій міститься мило.

Клейові склади (кольори) можуть бути білими і кольоровими. Білий колір - це суспензія крейди у воді. Щоб приготувати клейову фарбу, за­мочують у воді окремо крейду і окремо фарбу, доводячи їх до сметано-подібного стану. Після ретельного перемішування пігментні розчини проціджують через густе сито, а ще простіше - через натягнуту капроно­ву панчоху. Потім до крейдяного тіста додають невеликими частинами пігмент. Якщо до потрібного кольору необхідно кілька пігментів, то кож­ний з них, приготований окремо, розмішують невеликими порціями.

 


Download Фарбування поверхонь

подробнее

Робота зі шпалерами 3


Рівні і гладенькі поверхні, які не мають горбиків, впадин, раковин, слідів затирочного інструмента, можна відразу обклеювати шпалерами без попереднього обклеювання папером.

В інших випадках стіни рекомендується проклеїти папером. Для цього придатний і газетний і обгортковий папір. Але він має бути без масних плям.

Папір не лише вирівнює грубу поверхню стіни, але й уберігає фарбу на шпалерах від руйнування різними речовинами, які виділяють поверхні: штукатурка і бетон - луги, дерево - смолу.

Поверхні в старих будинках готують у такій послідовності; розчища­ють і штукатурним розчином (1 частина гіпсу і 3 частини піску), заміша­ним на клейстері, замазують щілини; набіл на стінах і стелях розмивають гарячою водою за допомогою щітки, зшкрібають шпателем або ножем і змивають теплою водою, а залишки знімають силікатною цеглою; в разі потреби поверхню після цього перетирають; проклеюють поверхню клейстером. На цьому підготовку поверхонь у старих будинках можна вважати закінченою.

Найзручніше користуватися готовими клеями, які продаються у мага­зинах. Останнім часом найпопулярніший - «Бустилат». Клей «Екстра» має в своєму складі хімікати проти клопів і прусаків. Вміст пакета розводять у невеликій кількості холодної води. Одержаний розчин повільно вливають у киплячу воду, помішуючи,  і кип'ятять 10-15 хвилин.

Синтетичний клей на основі карбоксиметцелюлози (КМЦ) - це пластівці білого або кремового кольору. Його використовують у про­порції: сухого клею КМЦ 4 частини (за масою) і 96 частин води. У воду температурою 18-20 градусів безперервно помішуючи, кладуть клей КМЦ. Для проклеювання стін і наклеювання паперу (газет) на 1л клею додають 0,26 кг крейдяної пасти 30-процентної вологості. Суміш на ос­нові КМЦ рекомендується готувати в емальованій посудині.

 

 


Download Робота зі шпалерами 3

подробнее

Будівництво сараю


Головна проблема нових власників індивідуальних ділянок - будівницт­во. Адже земля розташована, як правило, вдалині від міст і транспортних ліній. Треба посадити і доглянути городину, садовину, а де жити увесь цей час? Де обігріватися, сховатися у непогоду, зберігати садовий реманент? Та й, узагалі, що це за ділянка без житла? Отож, треба будувати.

А як швидко спорудити практичне, тепле і недороге житло?

Почнемо з маленького сарайчика. Побудувати його можна днів за 10.

Якщо є можливість, придбайте на лісопилці обапіл. Треба ретельно підрівняти його ребра, обчистити від кори, згладити сучки, що випирають. Тепер посортуйте матеріал: товстий обапіл підійде для пілоги і каркаса будівлі, середній вико­ристайте на дах і стіни, а тонкий слугуватиме рейками для кріплення толю, плівки, картону.

Зберіть каркас і об­шийте його обаполом, у якому слід попередньо зробити виїмки для рівного прилягання до гори­зонтальних лагів. Зовні каркас оббивають поліетиленовою плів­кою (можна неновою), шматки якої закріплюють рейками. Дах - суцільний настил оба­пола, закритий толем, що закріплено зверху рейками.

Щоб ізолювати підлогу від грунту, слід постелити толь, покласти лаги і настелити підлогу з обапола. Укривають її шматками картону, а потім - старим лінолеумом. Стіни і стелю, що сполучається з дахом, СЛІД також зсередини оббити картоном. лінолеум,  плівка,  рейки кріплення тощо.

Двері - з обапола, картону і плівки. Для вікон підійдуть шматки оргскла, скажімо, 40x70 см, яке легко просвердлити і закріпити на шарнірах.

Обстановка всередині - найпростіша: ліжко - тапчан, під яким улаш­товують ящик для господарського приладдя, один або два відкидних сто­лика біля вікон, вішалка для одягу. Щоб було тепло, в кутку слід зробити невеличку піч з каміння або уламків цегли. її ширина - 55, довжина - 75, висота - 65. Для комина підійде відрізок старої 4-дюймової водоп­ровідної труби, для пічної засувки - шматок листового заліза. Трубу закріплюють у даховому отворі (80x80 см) за допомогою двох листів жерсті, один - зсередини, другий з зовнішньої площини покрівлі - стелі.

Витрати - мінімальні. Вам потрібно буде приблизно 2 мЗ обапола, 1 рулон толю, 5кг цвяхів, 3 пари навісів, 2 шматка оргскла, 2 дверні руч­ки, 1 замок, 2 листи жерсті, 8 скоб.

Безумовно, 5 м2- приміщення замале, навіть і на перший випадок.

Але головне, що проблем з тимчасовим житлом у вас не буде. Отож, почніть з малого.

 

 


Download Будівництво сараю

подробнее

Облицювання кахлями 2


Перепилюють кахлі тонким стальним дротом. Один кінець його прикріплюють до стіни або до стовпа, а до другого прив'язують палицю, яку кладуть на стілець, відсувають стілець від стіни і сідають на палицю, від чого дріт сильно натягується. На кахель наносять лінію-риску, потім бе­руть його двома руками і водять назад-вперед по дроту, розпилюючи. Щоб при цьому не відколювалась глазур, по наведеній рисці необхідно прорубати на глазурі доріжку завширшки 2-4 мм. При перепилюванні кахель треба тримати глазур'ю до себе, щоб розпилювання було точно по рисці. Робочим ходом при розпилюванні вважають той, коли кахель ведеться на себе, в іншому разі глазур буде відколюватися.

Після розпилювання кахель шліфують плавними круговими рухами. З горизонтальних країв глазурований бік злегка скошують.

Порядок облицювання печі такий. Перед укладанням кахель обов'язково змочують водою. Спочатку з відбірної цегли викладають стінку без розчину. Розбирають її, залишивши один ряд. Потім встановлю­ють перші кутові кахлі нижнього ряду, намазуючи їх борти тонким шаром рідкого глиняного розчину і наносячи під румпу шар густого глиняного пісного розчину. Кахлі повинні бути укладені строго по горизонталі і верти­калі. Як правило, між ними залишають простір, куди б можна було встави­ти потрібну кількість проміжних кахлів, кожен з яких насухо приміряють до місця і, якщо це потрібно, додатково шліфують, щоб вони якомога щільніше прилягали один до одного. При укладанні наступних рядів кахлів горизонтальні шви між ними залишають завтовшки 2-3 мм, що необхідно для їх осідання разом з цегляною кладкою. Укла­дені насухо кахлі виймають і вста­новлюють на роз­чині, який нано­сять тільки під румпу, повністю заповнюючи там пустоти.

 


Download Облицювання кахлями 2

подробнее

Облицювання кахлями 4


Для закріплення кахлів у цегляній кладці на кожен штрих необхідно кріпити по два куски дроту для утворення мочки (петлі). Ставлять по дві-три мочки на штир на рівні ряду кладки, проти шва, для наступного затиску верхніми рядами. Кінці дроту загинають на кладку.

Нижні частини румп щільно заповнюють глиняним розчином та добре змоченим у воді щебенем з червоної цегли. Щебінь з вогнетривкої цегли використовувати не можна: при нагріванні він розширюється набагато більше кахлів і може їх порвати. Перший ряд цегли укладають щільно до облицювання, заповнюючи пустоти глиняним розчином. Проти цього ря­ду до штирів прикріплюють мочки і кладуть їх на цеглу для наступного за­тиску кладкою. Вивівши перший ряд, приступають до дальшого запов­нення пустот в румпах і проміжків між ними. У верху румп ставлять ще мочки і замуровують. Звичайно, мочки заважають працювати, якщо їх закріпити заздалегідь. Тому краще вставляти їх в процесі кладки.

Облицювавши піч, поверхню її обтирають, знімають бруд і глину, зма­зують рідким гіпсовим тістом, особливо шви. Як тільки гіпс злегка сту­жавіє, його знімають чистою ганчіркою, залишаючи в швах, а разом з ним і бруд, що прилип до плиток. Якщо після протирання ганчіркою про­терти піч м'яким папером, то кахлі стануть чистішими, бо папір зніме не­помітні сліди гіпсу. У швах гіпс висихає і набуває білого кольору.

Кахлі кладуть одночасно з кладкою печі. За санітарними вимогами піч повинна нагріватися до температури 70 °С, а облицьована кахлями - до 90 °С. В результаті тепловіддача 1м2 печі підвищується на 150ккал/год'

 

 

 


Download Облицювання кахлями 4

подробнее

Маленькі хитрощі


Якщо у господарстві треба щось підфарбувати олійною фарбою, а під рукою немає щітки або шкода її бруднити задля дрібниць, розбийте молот­ком кінець гілки (краще липової) - ви отримаєте не­величку «щіточку». Підфарбуйте нею обдерті місця, а потім викиньте.

Перш ніж викинути розбиту ялинкову іграшку, що світиться, зішкребіть із неї трохи фарби і на­клейте її на вимикач. Тоді вам не доведеться шука­ти його у темноті.

Вішалки для рушників, оброблювальних дощок зовсім не обов'язково кріпити безпосередньо до стіни. Прикріпіть їх до нижньої частини кухонної шафи або полиці, як це показано на рисунку.

Якщо на вашій ділянці стирчить пеньок, його можна перетворити на крісло для відпочинку. На­бийте на нього боковини та дві товсті гілки або бруски під сидіння, на них закріпіть рейки або прут­ки - матимете зручне крісло для відпочинку.

Пляму старої олійної фарби із стіни можна вида­лити так: накладіть на пляму шматок фольги і про­гладьте це місце гарячою праскою. Фарба розм'як­не і легко зніметься шпателем або шкребком.

 

 


Download Маленькі хитрощі

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю