Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Захист деревини 2


Антисептики бувають:

1. Неорганічні (мінеральні). До них належать солі деяких металів, роз­чинні у воді.

2. Органічні, які виділяють з продуктів органічного походження.

3. Антисептики, що складаються із суміші декількох отруйних речовин. За розчинністю антисептики поділяють на водорозчинні (ВР), розчинні

в легких органічних розчинниках (Л) та розчинні в оліях і важких нафтоп­родуктах (М), а за вимиванням - на ті, що легко вимиваються (ЛВ), вими­ваються (В), важко вимиваються (ВВ) та не вимиваються (НВ).

Сьогодні ринок пропонує широкий асортимент захисних засобів, більшість з яких невітчизняного виробництва. Серед них - продукція концер­ну ТІККУРІЛА, асортимент якої становить більше 200 назв і задовольняє всі будівельно-побутові та промислові потреби. Лакофарбові матеріали ТІККУРІЛА розробляють з урахуванням специфіки конкретного використан­ня. Для матеріалів, які застосовують для фарбування кам'яних і дерев'яних фасадів, дахів, цоколі, найважливіше - довговічність і атмосферостійкість у різних кліматичних умовах. Тому, вибираючи антисептик, потрібно насампе­ред визначити, для яких робіт і в якому кліматі він буде використаний. Інфор­мація щодо захисних властивостей засобу повинна бути на етикетці товару.

Часто продавці торговельних підприємств не завжди можуть надати повну інформацію щодо застосування антисептиків. Тому краще купува­ти ці товари у фірмових спеціалізованих магазинах. А споживачу треба знати, що є засоби ґрунтувальні, які мають високу проникність і включа­ють в себе комплекс захисних біодобавок, і покривні, що мають незнач­ну проникність. Правильне використання антисептичних засобів гаран­тує надійний і тривалий захист дерев'яних конструкцій та надає поверхні необхідного декоративного вигляду. Іноді через високу ціну деяких захисних засобів з'являється бажання використовувати для ґрунтовки дешевші антисептики, а для декоративної обробки - дорожчі, якісніші засоби. Змішувати антисептики різних ви­робників не рекомендується через їх можливу несумісність.

 

 


Download Захист деревини 2

подробнее

Захист деревини 6


У більшості випадків використовують плити із звичайною во­достійкістю. Плити з підвищеною водостійкістю (буква «У» у маркуванні) використовують при виготовленні кухонних стільниць та меблів для ван­них кімнат.

Зараз у всій Європі ламінована ДСП прийнята за стандарт при ви­робництві меблів. Вироби з ламінованої ДСП довговічні і мають гар­ний зовнішній вигляд. Незважаючи на те, що цей матеріал значно де­шевший, ніж натуральна деревина, він нітрохи не поступається їй за своїми декоративними властивостями. Останнім часом меламінова ДСП представлена і на українському ринку. Слід відзначити, що ламінат і меламін - це одне і те ж. Меламін - це спеціальне покриття на основі синтетичних смол. Перевага цього матеріалу порівняно із зви­чайною ДСП є підвищена стійкість проти впливу вологи і високих темпе­ратур. Таку плиту неможливо подряпати, вона завжди має свіжий вигляд.

Розглянемо класифікацію плит на прикладі шліфованої ДСП - П-А, 1, М, Ш, Е1, 2750x1830x16, ДСТ 10632-89.

Перші дві букви (П-А) вказують на марку ДСП. Існує дві марки ДСП -П-А і П-Б. Марка П-А більш високої якості і має кращі показники міцності на вигинання і розтягування та низькі показники щодо відсотка розбу­хання і шорсткості поверхні.

Цифра 1 визначає сорт ДСП. Розрізняють плити 1 і 2 сорту. Несорт­на плита використовується, в основному, в будівництві. На плитах пер­шого сорту не допускаються смоляні і парафінові плями, виступи, пог­либлення, відколи крайок і викришування кутів більше 3 мм і завдовжки по крайці більше 15 мм. На ДСП другого сорту допускаються великі відколи країв і викришування кутів, більший вміст у деревній масі кори і великої фракції. Буква М вказує на тип зовнішнього шару плити. Розрізняють ДСП із дрібноструктурною поверхнею зовнішнього шару (М), звичайною пове­рхнею і плити з зовнішніми шарами з великої стружки. Останні викорис­товують тільки під облицювання шпоном та в будівництві.

Буква Ш вказує на обробку поверхні - шліфована (Ш) і не шліфована.

Е1 позначає клас емісії формальдегіду в ДСП. Клас емісії показує вміст вільного формальдегіду в 100 грамах абсолютно сухої плити. Існу­ють два класи емісії: Е1 (до 10 мг) і Е2 (10-30 мг). Плити з високим вмістом формальдегіду небезпечні, і їх виробництво вкрай обмежено.

2750x1 830x16 - довжина, ширина і товщина плити.

ГОСТ 10632-89 - номер ГОСТ.

 


Download Захист деревини 6

подробнее

Друге життя паркету


Основні дефекти паркетної підлоги в результаті довгої експлуатації - випадання окремих клепок або й цілих ділянок підлоги, утворення щілин між клепками і стирання паркету в місцях найінтенсивнішого руху.

Для заміни окремих клепок або цілих ділянок паркетної підлоги не­обхідно спершу вийняти старі клепки і очистити основу підлоги від папе­ру, пилюки, мастики. Якщо основа дощана, то окремі клепки можна при­бити безпосередньо до дощок цвяхами. Щоб голівок цвяхів не було вид­но на лицьовій поверхні клепок, їх треба вдавити в деревину, а виїмку зашпаклювати столярним клеєм, змішаним з тирсою. Можна також за­мазати голівки шпаклівкою, підфарбованою під колір паркету. На вели­ких ділянках шпаклівки прокреслюють лінії, які імітують малюнок деревини. Потім підлогу шліфують і покривають лаком звичайним способом.

Щоправда, тріщини, вибоїни і невеликі дірки в паркеті після циклю­вання та шліфування перед початком лакування можна заповнити тир­сою темних чи світлих порід дерева, що відповідає кольору вашого пар­кету (тирсу розмішують з лаком).

Тріщини і заглиблення в паркеті можна заповнити також ворсинками мішковини. Не дивуйтеся, є такий спосіб. Спершу треба розпарити клеп­ку, яку маєте намір ремонтувати. Візьміть щільний папір, змочіть його теп­лою водою, складіть у кілька шарів і покладіть на клепку. Поставте на папір не дуже гарячу праску. Потримайте хвилин 8-10, а потім швидки­ми рухами починайте затирати паркетну планку, притискуючи тампон з мішковини до тріщини або заглиблення в паркеті. Як тільки тріщина за­повниться ворсинками, пройдіться ще кілька разів праскою по клепці, по­передньо поклавши на неї змочений папір. А потім покрийте відремонто­ване місце лаком або натріть мастикою. Вибоїна буде непомітна.

 

 


Download Друге життя паркету

подробнее

Лаки та політури для дерева 6


Дисперсійні лаки. Однією з головних причин для розробки дис­персійних лаків було бажання звільнитися від шкідливого впливу розчин­ника й формальдегідів під час покриття лаком. Дисперсійні лаки, звичай­но, засновані на акриловій чи уретановій дисперсії виробу. Для цих лаків характерно швидке висихання і порівняно добра зносостійкість, а також стійкість до впливів різних хімікатів.

Політури для дерева, подібно фарбам і лакам, розраховані на всмоктування. Через деякий час їх можна покрити прозорим лаком, щоб покращити вигляд та підвищити міцність покриття. Політури випускаються як на воді, так і на розчинниках, у широкому асортименті кольорів та відтінків дерева. Різні за кольором політури одного й того ж типу можна змішувати для отримання проміжних відтінків. Щоб зробити політуру світлішою, можна розбавити її водою або уайт-спиритом.

Політури часто наносять щіткою або «подушкою», але швидше й про­стіше отримати рівне покриття за допомогою чистої ганчірки, від якої не відокремлюються волокна. Працювати треба швидко, зводячи ще вологі краї окремих ділянок та уникаючи накладання шарів, щоб не утворились темні плями. Водорозчинна політура збільшує волокна на поверхні дере­ва, що порушує рівномірність фарбування. Тому спочатку треба гладень­ко оштукатурити поверхню, а потім зволожити її мокрою ганчіркою. Це збільшить волокна. Коли дерево висохне, ці волокна треба видалити дрібною шкуркою. Тепер поверхня буде готова «прийняти» політуру.

 


Download Лаки та політури для дерева 6

подробнее

Ремонт кухонного табурета


Дуже часто після тривалої експлуатації у табурета починають вива­люватися ніжки. Але не поспішайте його викидати на смітник, оскільки такий табурет не складно відремонтувати. Для ремонту потрібні: гайка М 10, па­сатижі, велика викрутка, напилок, ножівка по металу, чи стамеска з молотком .

Табурет складається із сидіння, до якого знизу шурупами прикручений силуміновий каркас. У каркас вкручені ніжки табурета.

У дерев'яну ніжку табурета вставлений металевий штир з різьбою М 10.

Сталевий штир, вкручений у ніжку, міцніший, ніж силуміновий каркас. Тому різьба у каркасі «з'їдається», і ніжка табурета починає прокручува­тися та вискакувати. Звичайно, під різьблення можна що-небудь підмотати, але, як пра­вило, цього вистачає не надовго. Силуміновий каркас не виготовляється за допомогою зварювання і до того ж він дуже тендітний. У зв'язку з цим пропонуємо вам наступний спосіб ремонту.

В першу чергу, відкручуємо усі ніжки табурета, викручуємо шурупи від сидіння і знімаємо силуміновий каркас. Потім, узявши будь-як ніжку табурета в ліву руку, затискаємо пасатижами різьблення металевого штиря і, утримуючи штир, крутимо ніжку проти годинникової стрілки (не беріться пасатижами за самий край різьблення - не вкрутиться гайка!).

При цьому штир треба вивернути не до кінця, а приблизно на 1-2 сантиметри. Всунути цю ніжку в отвір каркаса із «з'їденим» різьбленням так, щоб з іншої сторони штир знаходився врівень з каркасом. Навернути на штир гайку.

Частина гайки буде виходити за габарити каркаса і не дасть щільно притиснутися до сидіння, тому її потрібно зрізати ножівкою, а потім під­рівняти напилком. Якщо немає бажання пиляти, замість цього можна ста­мескою зробити вибірку під гайку у сидінні. Після цього остаточно збира­ємо табурет. Робота з ремонту займе не більш півгодини.

 

 


Download Ремонт кухонного табурета

подробнее

Найуразливіші місця оселі 2


4. Покриття даху. Його перевіряють на щільність. Під час дощу роз­стеляють газети. Якщо в даху наявні щілини, то на газеті з'являться краплі дощу або вона зігнеться.

5. Крокви даху. Прогнилі крокви свідчать про проникнення вологи всередену. Шкідливі комахи залишають сліди - отвори у деревині і де­ревну муку на підлозі. Все це порушує міцність конструкції даху.

6. Дошки підлоги. Якщо вони добре збереглися, їх треба поструга­ти, гнилі замінити, лаги укріпити.

7. Електрична мережа. Якщо від старого кабелю відстає ізоляція, її терміново потрібно замінити. Всі електротехнічні роботи має виконувати професійний елетрик.

8. Водовідвід. Чистять забиті ринви і труби, дефектні частини заміню­ють, поржавілі деталі чистять і фарбують.

9. Фасад. Набрякання штукатурки, пухирі, розтріскування фарби, відпадання частин - усе це вказує на потрапляння вологи. Пустоти вияв­ляють легким постукуванням ручкою молотка.

10. Вікна. Відновити обшивку, змастити навіси. У разі необхідності покласти нову замазку, ущільнити вікна. Уникати силіконових матеріалів.

11. Плитка. Найпоширеніший дефект такого покриття - відшарування плитки. Якщо при зовнішньому огляді воно не помітне, його можна виявити легким простукуванням по поверхні плиток. При цьому змінюється звук над площиною. Причиною цього є порушення технології укладання плитки. На­приклад, розчин з надмірним вмістом в'язального матеріалу під час загустіння дає значну усадку, що призводить до відшарування плитки. Крім плитки, можливе відшарування укріплювального прошарку від стіни. Це мо­же виникнути у разі використання неякісного розчину, наявності бруду, жирних плям на поверхні стіни або надто гладкої поверхні стіни. У випадку відшарування потрібно постукуванням визначити зони дефекту, зняти плит­ку. Якщо необхідно, знімають також укріплювальний шар і встановлюють плитку знову. Якщо знімають повністю стару плитку, наносять нову основу.

 

 

 


Download Найуразливіші місця оселі 2

подробнее

Фарбування поверхонь


Бетонні оштукатурені поверхні фарбують олійними, водоемульсійними фарбами, які наносять валиками, пензлями або фарбопультами у два шари.

Змінити колір водоемульсійних фарб можна введенням тамбовських водних паст.

Для обробки стін застосовують клейові фарби. На стіни фарбу нано­сять горизонтально на якусь частину (захвату) і тут же розтушовують її по висоті стіни. При фарбуванні у два шари перший наносять в одному нап­рямку, а другий - в іншому.

Стару клейову фарбу змивають теплою водою з допомогою макловиці або щітки. Так само і старі шпалери. Після цього дефекти усувають з допомогою замазки, якій дають просохнути, а потім ці місця добре про­тирають шкіркою.

Нерівно оштукатурені поверхні необхідно зашпаклювати тонким ша­ром сметаноподібної шпаклівки. Найпростіше приготувати клейову шпаклівку. Після її висихання поверхню шліфують, а потім грунтують, ви­користовуючи миловар або грунт з мідним купоросом чи галуновими сполуками. Мета грунтування - досягти рівномірної водопоглинаючої поверхні. Крім того, ґрунтовка перешкоджає появі старої фарби. Після того, як грунт повністю висохне, починають фарбувати стіни.

Чистий колір та якісну фарбу можна одержати, застосовуючи гуашеві фарби, але треба пам'ятати, що деякі кольори (наприклад, сажа, берлінська лазур) погано розчиняються у воді. їх розчиняють гарячою клейовою водою, в якій міститься мило.

Клейові склади (кольори) можуть бути білими і кольоровими. Білий колір - це суспензія крейди у воді. Щоб приготувати клейову фарбу, за­мочують у воді окремо крейду і окремо фарбу, доводячи їх до сметано-подібного стану. Після ретельного перемішування пігментні розчини проціджують через густе сито, а ще простіше - через натягнуту капроно­ву панчоху. Потім до крейдяного тіста додають невеликими частинами пігмент. Якщо до потрібного кольору необхідно кілька пігментів, то кож­ний з них, приготований окремо, розмішують невеликими порціями.

 


Download Фарбування поверхонь

подробнее

Огорожа 2


Особливо привабливою є дерев'яна огорожа. В ідеальному випадку її поєднують із обраним стилем всього будинку, фасаду чи балкону. Так створюється гармонійна і цілісна єдність усієї земельної ділянки. Є різноманітні огорожі - плетені, діаго­нальні, перпендикулярні тощо. Строк служби огорожі залежить від міцності сто­яків і якості захисту деревини. Останню просочують відповідною захисною сполукою (антисептиком). Якщо немає можли­вості її придбати, деревину можна просочити відпрацьованим моторним маслом (переробкою). Найдовше зберігається огорожа із ялини, модрини, сосни тощо. Кущові насаджен­ня біля огорожі зорово підкреслюють і підтримують її, якщо вони вдало розміщені на земельній ділянці. Однак, біля кущів має бути достатньо місця для догляду за ними і огорожею. Відстань між стояками має бути не більшою 3м, щоб огорожа не провисала і не руйнувалася. Стояки мо­жуть бути також з деревини, їх вкопують у грунт приблизно на 60см. Як­що стояк вкопують у грунт, то біля нього засипають гальку (кругляк), що дає можливість швидко відводити дощову воду від деревин. Довговічність дерев'яному стояку надає цементний цоколь і металевий башмак. Бетонні цоколі можна виготовляти різної висоти. Надійним є суцільний бетоний чи кам'яний цоколь. Якщо ж використову­ють залізні елементи, їх необхідно оцинкувати для стійкості проти іржі. Зрозуміло, якщо цього не зроблено, їх періодично очищають і фарбують.

 

 


Download Огорожа 2

подробнее

Сауна 4


Сауна із суцільних стовбурів (брусків) за своїми якостями має ряд пе­реваг порівняно із сучасною панельною, складеною із дерев'яних панелей. Суцільні стовбури, навіть грубі і необроблені, проявляють характер деревини — вони «дихають», не потребують вентиляції та створюють особливий настрій у відвідувачів. У брусовій сауні вентиляційні отвори роблять тільки для швидкого охолодження приміщення після його викори­стання. Вологість у такій сауні завдяки брусовій конструкції регулюється автоматично. І ще одна перевага - стовбури мають добру теплоємність і віддають необхідну кількість теплоти приміщенню. Якщо стіни в брусовій сауні добре проконопачені, то вони мають необхідну теплопровідність без будь-якої ізоляції. Крім того, у брусових стінах, в силу того, що вони повністю не висихають, запах деревини довше зберігається.

І, насамкінець, про заготівлю віників. їх заготовляють про запас про­тягом одного-двох тижнів після свята Трійці (кінець червня - початок лип­ня) і обов'язково в суху погоду. Найкращі - березові, дубові, горобинові, ялицеві та кропивні віники. Добрі - із прутів різних порід, серед яких най­кращі береза з горобиною. Роблять віник так: беруть дві-три гілки горо­бини, обкладають трьома-п'ятьма березовими - отримують каркас віни­ка. Потім додають гілки середніх розмірів, і вже під кінець - менші.

Сушать віники в сухому, прохолодному і затемненому приміщенні, встановлюючи їх на підлогу ручками вверх, а не підвішують. Переверта­ють віники один раз на два дні. Через тиждень - «готовий продукт», який найкраще зберігати в картонних ящиках.

За добу до використання в сауні віники змочують і кладуть окремо у поліетиленові мішки, а потім у прохолодне місце. Замочувати гарячою водою добре тільки щойно виготовлений віник, сухий просто опускають у воду. Через віник можна дихати, лежачи на стелажі, чим забезпечується інгаляція. Отже, партесь собі на здоров'я!

 

 


Download Сауна 4

подробнее

Планування мансарди


Обмежений простір горища, регламентований похилом і конст­рукцією перекриття даху, обумовлює підбір меблів і обладнання у відповідності з додатковими вимогами. До них належать: компактність, універсальність, простота конструкційного рішення і, головне, зручність користування. Різні ніші та похил площин стелі і стін дають можливість ви­користовувати підвісні або вбудовані предмети меблів, наприклад, по­лиці, відкидні ліжка, двоярусні дитячі ліжка, висувні шафи, секретери, вер­стати з підйомною кришкою і т.д. Враховуючи планування мансардного поверху, спальні місця бажано розставити біля повздовжніх стін, які мають висоту від підлоги до похилу стелі 1,8-1,9м. Підходити впритул до таких стін незручно, тому площа підлоги вздовж них використовується, в основному, для крісла чи ліжка.

Центральну зону мансарди необхідно залишити для проходу. Тут лю­дина може пересуватись у весь зріст. Вільний простір між покрівлею і під­логою мансарди можна використовувати як комору під дахом (з досту­пом до неї через спеціальні двері) або як окремі вбудовані місткості різного'призначення, які безпосередньо обслуговують житлову кімнату. Це, як правило, ніші, рівні за довжиною відстані між опорними стояками, що підтримують стропила. Наприклад, на рівні верху матраца ліжка чи тахти можна зробити ніші для зберігання постільної білизни. Дверцята таких ніш можна виготовити з дерев'яних рейок: вони утворюють раму у вигляді решіток. Щілини між рамами забезпечують необхідну вентиляцію. Над рамами можна обладнати ніші для світильника, радіоприймача, магнітофона чи телевізора, а також книжкові полиці у вигляді уступів. Во­ни кріпляться до схилів стін за допомогою спеціальних металевих чи де­рев'яних кутиків. Відстань між полицями по вертикалі рекомендується зробити 25-27см, що дасть можливість розставити на них не лише кни­ги, але й альбоми, папки з кресленнями та ін.

 


Download Планування мансарди

подробнее

Утеплення схилів даху


Утеплення схилів зсередини горищного приміщення стало найбільш популярним способом теплоізоляції даху, завдяки моді на горищні про­стори і мансарди. Важливо відзначити, що утеплюючи схили, н е треба влаштовувати теплоізоляційний шар на горищному перекритті, щоб не припинити доступ тепла з основного приміщення до горищного про­стору.

При утепленні схилів дуже важливо правильно влаштувати пароізо­ляційний шар. Так, для ізоляції схилів даху найкраще використовувати тверді чи напівтверді плити прямокутної і клиновидної форми. Процес ук­ладання теплоізоляційного матеріалу такий.

Виміряйте товщину кроквяних ніг і відстань між ними. Заготовте теп­лоізоляційні плити необхідної товщини і ширини. Ширина плит повинна бути на 1см більше відстані між кроквами, а товщина на 2-5см менше товщини кроквяних ніг. Додатковий 1см по ширині необхідний для міцнішого стику плит. Що стосується товщини теплоізоляційного шару, то між ним і покрівельним покриттям потрібен зазор 2-5см, який забезпе­чить достатню циркуляцію повітря.

Щоб утеплити карнизи, візьміть дві довгі смужки фанери, по яких, як по рейках, утеплювач можна буде спустити до карнизного звису. Ук­ладіть фанерні планки в проріз між крокв'яними ногами до упору їх нижніми кінцями в карнизну дошку. Опустіть плиту по покладених планках. Не за­бувайте про вентиляційний зазор!

Укладіть плити по всьому даху аж до конька врівень з передніми гранями кроквя­них ніг. Використовуйте шматки й обрізки, що зали­шилися на етапі припасу­вання основних плит утеп­лювача, для теплоізоляції конька, дверних і віконних прорізів, а також димарів. Натягніть на внутрішній по­верхні теплоізоляційного шару поліетиленову плівку  завтовшки не менше 0,2мм. Прикріпіть її до плит скобами, а між собою укладіть внапуск із наступ­ною герметизацією стиків клейкою стрічкою. Стежте, щоб не відбулося розривання плівки!

Сховайте тепло і пароізоляційний шари під декоративними панелями , які пригвинтіть чи прибийте до кроквяних ніг. Розміри панелей зале­жать винятково від розмірів вхідного люка.

Існує багато способів кріплення теплоізоляційних плит: за допомогою цвяхів, шурупів, клею, мастики, за рахунок сили тертя (описано вище). Ще один спосіб - кріплення плит невеликої товщини  до планок , що прибивають до внутрішніх сторін кроквяних ніг.

 

 

 


Download Утеплення схилів даху

подробнее

Практичні поради


Надійна покрівля

При монтуванні стояків досить часто на брусі до­водиться виконувати різні врізи. Традиційно їх роб­лять у вигляді прямокутних гнізд, які послаблюють балку, а фіксують стояки тільки в одному - поз­довжньому напрямку. Якщо виконати У-подібний вріз , то при меншому послабленні бруса отримаємо надійну фіксацію п'яти стояка  у поздовжньому і по­перечному напрямках (рисі).

Якнайменше щілин

При опорядженні балконів і лоджій іноді необхідно з'єднувати обшивочну дошку з цегляною кладкою стіни. Зверху останню дошку на місце поставити не можна, оскільки стіна - нерівна; збоку її теж підсунути складно, бо дошка - шпунтована. Хоча й існує досить великий вибір різноманітних ущільнювачів, але краще зробити огорожу без щілин. Радимо вчинити так. Передостанню дошку одразу не приби­ваємо, а помічаємо спочатку місце її розташування. По ній та найбільш глибокому заглибленні  визна­чаємо ширину «в» останньої дошки . Приставляємо її до стіни, робимо копію профілю стіни на цій дошці - вирізаємо заглиблення та виступи цеглин. Готову дошку прибиваємо, а потім зверху встановлюємо пе­редостанню дошку. Отримуємо з'єднання без щілин!

Якщо дошку  неможливо вставити зверху, то її можна запхати збоку. Для цього треба не забивати крайні зліва дошки, як це робиться при настиланні підлоги.

Двері: праві чи ліві?

Двері та стулки дверних і віконних прорізів, а також дверцята шаф мо­жуть відкриватися, як правило, у праву або у ліву сторону. їх називають «правими» і «лівими». Правда, існують ще й універ­сальні двері, що відкриваються у обидві сторони, але про них зараз мо­ва не йде.

 


Download Практичні поради

подробнее

Практичні поради 3


Кріплення зливних жолобів

Стандартні зливні жолоби най­частіше кріплять на спеціальних кронштейнах. Система непроста і доволі незручна для встановлення. Проте жолоби  можна до­сить просто підвісити за допомогою цвяхів  завдовжки 150—200 мм, які забивають у торці балок стелі.

Щоб борти жолобів не деформувались, на цвяхи навішують прапорці 4. Довжина жолобів повинна перевищувати відстань між балками плюс припуск на величину необхідних перекриттів. Схил для стоку води забез­печується збільшенням висоти кожного наступного жолоба у порівнянні з попереднім.

Натягуємо підтримуючий дріт

Сітка  («рабіца») є прекрасним варіантом огорожі. Але вона по­требує сильного натягування підтримую­чого дроту , інакше огорожа буде про­висати. Вручну дріт завтовшки 2-3 мм як слід натягнути практично неможливо. Пропонуємо такий варіант. На стовб навішуємо дротяні петлі , щільно обмо­тані навколо стовба. Підтримуючий дріт  через гачок  з'єднуємо з петльою . Для натягування дроту прутиком 6 закру­чуємо петлю. Петлі можна робити і між стовбами, а в процесі експлуатації їх підтягувати.

Як забити цвях у гіпсокартон

Іноді доводиться прибивати листи облицювання або деталі до гіпсокартонової плити. Виникає проблема: якщо під нею немає дере'яної основи, цвяхи не тримаються. У такій ситуації прикріпити що-небудь до гіпсокартону (або сухої штукатурки) мож­на за допомогою двох цвяхів, що забиті під кутом відносно один одного.

 


Download Практичні поради 3

подробнее

Маленькі хитрощі


Якщо у господарстві треба щось підфарбувати олійною фарбою, а під рукою немає щітки або шкода її бруднити задля дрібниць, розбийте молот­ком кінець гілки (краще липової) - ви отримаєте не­величку «щіточку». Підфарбуйте нею обдерті місця, а потім викиньте.

Перш ніж викинути розбиту ялинкову іграшку, що світиться, зішкребіть із неї трохи фарби і на­клейте її на вимикач. Тоді вам не доведеться шука­ти його у темноті.

Вішалки для рушників, оброблювальних дощок зовсім не обов'язково кріпити безпосередньо до стіни. Прикріпіть їх до нижньої частини кухонної шафи або полиці, як це показано на рисунку.

Якщо на вашій ділянці стирчить пеньок, його можна перетворити на крісло для відпочинку. На­бийте на нього боковини та дві товсті гілки або бруски під сидіння, на них закріпіть рейки або прут­ки - матимете зручне крісло для відпочинку.

Пляму старої олійної фарби із стіни можна вида­лити так: накладіть на пляму шматок фольги і про­гладьте це місце гарячою праскою. Фарба розм'як­не і легко зніметься шпателем або шкребком.

 

 


Download Маленькі хитрощі

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю