Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Захист деревини


Деревина, як матеріал органічний, схильна до біопошкоджень, тобто є сприятливим середовищем для розвитку різних живих організмів. Гриб­ки, комахи можуть заселяти деревину як у лісі, на складах, так і в будівлях. Для мінімізації втрат від біопошкоджень деревини необхідно навчитися визначати найбільш небезпечних, активних її руйнівників, а також дотри­муватися правил зберігання і грамотно використовувати існуючі захисні засоби.

Збільшити строк служби деревини, надійно захистити її від грибків, гнилі, цвілі, комах допоможуть антисептичні засоби. Протягом тривалого часу як антисептик використовували оліфу. Але, захищаючи деревину від грибків і цвілі, оліфа приваблювала комах, які прогризали в дереві гли­бокі борозни-червоточини. Нарешті, з'явилися захисні замазки, пасти, інсектициди, рідкі антисептики.

Антисептичну замазку використовують для захисту торців круглого лісу під час його зберігання: вона прилипає до торців, утворюючи щільну незмивну плівку. Замазки не проникають на велику глибину, зберігаючи високу концентрацію у зовнішньому шарі деревини, не забарвлюють її, Антисептичні пасти захищають деревину вологістю 40-50% і більше від ураження грибками. Антисептик розчиняється і проникає у вологу де­ревину за рахунок різниці в концентрації розчинів солі. Серед викорис­товуваних у вигляді паст водорозчинних антисептиків - фтористий амоній. Запобігти розшаровуванню пасти допомагають наповнювачі - торф'яний пил, деревне борошно та ін.

Розчинні антисептики призначені для захисту дерев'яних конструкцій від грибків, цвілі, гнилизни, водоростей і комах. Вони повинні мати дос­татню токсичність до біошкідників, але бути безпечними для людей і тва­рин, не втрачати свої якості при тривалому зберіганні і експлуатації де­ревини, не знижувати її міцність і не викликати корозії металів, не мати різкого запаху, не знижувати адгезії покриттів і фарб.

 


Download Захист деревини

подробнее

Зберігання фарб


Банку з олійною фарбою слід щільно закривати, бо проникнення повітря всередину посудини спричиняє утворення плівки. Для гермети­зації банки переверніть її на кілька секунд догори дном. Фарба запов­нить найменші щілини і повітря уже не пройде.

При довгому зберіганні олійних і емалевих фарб утворюється плівка на поверхні. Цього не станеться, якщо на поверхню фарби покладуть кружок із щільного паперу і наллють зверху трохи олії.

Краї банки, в якій зберігається фарба, намазують фарбою і кладуть зверху шматок скла, який потім присохне і надійно герметизує, збереже фарбу від висихання.

Олійна фарба від довгого зберігання покрилася плівкою. Не розмішуйте її, а виріжте з марлі шматочок по діаметру банки і опустіть його на фарбу. Марля покриє шматочки плівки і разом з ними опустить­ся на дно.

Якщо на фарбі утворюється плівка, проціджувати її не обов'язково. Достатньо накрити банку шматком капронової панчохи і прямо через неї вмочувати щітку. Фарба при цьому використовується повністю, без втрат.

Щоб не псувати фарбою посудину (скляну банку або каструлю), мож­на покласти у місткість поліетиленовий пакет, закріплюючи його по кра­ях гумкою або мотузкою.

Не засохнуть фарба чи клей, якщо у поліетиленової банки відрізати горловину і вставити у неї щітку, яка ввійде щільно, з деяким зусиллям. Те­пер можна перевертати догори дном банку.

Не викидайте щітку з засохлою на ній фарбою. Прокип'ятіть її у воді з пральним порошком протягом кількох годин. А потім шилом роз'єднайте щетину, розчешіть, промийте.

Не слід зливати залишки різних фарб. Пофарбована таким місивом площина буде дуже довго сохнути.

Залишки фарби при ремонтних роботах не поспішайте викидати. На­сипте туди трохи цементу і помішуйте до консистенції густої сметани. Ко­ли маса стане однорідною, використайте її як замазку. Добрий ефект одержите при ремонті штукатурки навколо дверей. Будь-які щілини, зак­риті такою замазкою, не бояться вологи.

 


Download Зберігання фарб

подробнее

Відкидне ліжко


Вертикально відкидне ліжко, дуже зручне для маленьких приміщень та в разі періодичного використання. Конст­рукція такого ліжка нескладна, так що домашній май­стер може без вагання зайнятися цією справою. Як приклад, для реконструкції може бути використана кушетка з простою конструкцією рами. Де­монтуємо бокові сторони та ніжки, а далі виготовимо повертальні цапфи. Краще якщо повертальні цапфи, а також опори до них виготовить спеціаліст. Цапфу виготовляють з круглої сталі діаметром 15мм і приварюють до листової сталі завтовшки 2-3мм. Для опори цапфи (максимальна висота 30 мм) можна використати сталеву або поліамідну трубку з внутрішнім діаметром 15 мм. Припасування цапфи до опори перевіряють і, якщо необхідно, цапфу тро­хи сточують, з тим щоб вона легко вкручувалася в опору. Відстань від центра цапфи до кінця ніжки розраховують так, щоб поверхня кушетки у відкинутому положенні була на висоті приблизно 40-42см. Цапфу прикріплюють на рамі за 35мм і діаметром 4-5мм. Після закріплення цапфи усю нижню поверх­ню рами обшивають поверхнево обробленою твердою деревноволокнистою або звичайною деревноволокнистою плитою, яку потім фарбу­ють або обклеюють шпалерами. Підпору виготовляють з рейки близько 5x2 см у поперечному перерізі. її висота має бути такою, щоб розкладе­не ліжко набувало горизонтального положення. Загальна ширина підпори повинна збігатися з шириною рами. Бокові сторони підпори вставляють до сторін рами і закріплюють з обох боків двома гвинтами з потайними головками завдовжки 50мм і 0' 3,5-4мм. Закріплюють підпору на рамі і  з'єднуюють її сторони з попе­речною планкою. При вертикальному положенні ліжка підпора слугує за вішалку для речей.

 

 


Download Відкидне ліжко

подробнее

Матеріали


 

Цемент. Він вважається якісним, якщо не має ознак грудкуватості. Як­що добрий цемент взяти в кулак і стиснути, то він зразу ж витече (просип­леться) крізь пальці. Коли ж у руці залишаться дрібні шматочки, це озна­чає, що почався процес грудкування, такий цемент має понижену ак­тивність. Під час зберігання цементу його активність як зв'язуючого па­дає приблизно на 5 відсотків на місяць.

Цегла. Розміри стандартної цегли: довжина 250 мм, ширина 120 мм, товщина 65 мм. Блідо-рожевий або коричнюватий колір цегли свідчить про недопал. Така цегла нетривка, сильно вбирає воду. Застосовується там, де вона не піддається дії атмосферних опадів. Червона цегла - нор­мально обпалена, тверда і міцна, мало вбирає воду, при ударі видає чистий звук. Така цегла добре обтесується. Використовується для кладки стін, печей, камінів. Цегла темно-бурого кольору, так званий залізняк, дуже тверда, майже не вбирає воду і тому погано в'яжеться з розчином. Вона добре опирається сирості й морозові, вживається для кладки фун­даменту. Відомий такий простий спосіб визначення якості: цегла низьких марок при падінні з висоти 1,2-1,5 м на тверду кам'яну основу розби­вається на дрібні шматочки, а цеглина високої якості розіб'ється на 2-3 великих шматки.

Камінь бутовий. Промисловість виготовляє також силікатну (білу) цеглу, що використовується для кладки стін. її не можна застосовувати для влаштування печей і труб, тому що при високій температурі її міцність зменшується. Якість його визначається ударом молотка: лункий звук йде від буту доброї якості, глухий при наявності домішок глини та інших порід. Бутовий камінь низьких марок від удару молотком розби­вається в щебінь. Якщо шматки після насичення їх водою розбиваються на частини, то камінь вважається непридатним для кладки.

 


Download Матеріали

подробнее

Ремонт зовнішніх стін 2


Ремонтувати штукатурку потрібно розчином такого ж складу, яким ви­конували попереднє оштукатурювання.

Оштукатурені зовнішні стіни звичайно фарбують вапняними чи ка­зеїновими фарбами. Клейові фарби швидко линяють. Перед фарбуван­ням необхідно відремонтувати водопровідні труби, жолоби, а також усу­нути всі дефекти штукатурки. Фарбування вапняними фарбами буде якіснішим, якщо виконано по свіжоперетертій поверхні штукатурки: Фарбувати стіни слід в похмуру погоду, у жаркі дні потрібно працювати на тіньовому боці, змочуючи нагріту поверхню водою.

Дерев'яні стіни зовні фарбують фарбами, стійкими проти дії атмосіерних факторів, зокрема масляною, яка утворює міцну і довговічну плівку, що добре захищає дерево від руйнування.

Найкраще фарбувати зовнішні стіни весною. Утім, багато господарів віддають перевагу пізній осені, після того як гарячі промені літнього сон­ця висушили призначені для фарбування поверхні. Недопустиме фарбу­вання в сиру погоду і після дощу.

Перед фарбуванням стіни потрібно ретельно очистити від пилу, кіптя­ви і старої фарби.

Перш ніж розпочати фарбування, треба упорядкувати ринви, жо­лоби, віконні плетіння, двері і т. д.

Шпаклівку для замащування тріщин, вибоїв, отворів від цвяхів можна приготувати так: 1кг оліфи (оксоль) і 0,1кг 10-процентного розчину гаря­чого тваринного клею перемішують до утворення емульсії, після чого в неї додають крейду, поки не утвориться паста необхідної густоти.

Фарбування будинку зовні олійними фарбами обходиться досить до­рого, тому можна використати дешевшу суміш: у 100л води змішують 7кг мідного купоросу, 7кг алюмінієвих квасців, 7кг житнього борошна, 0,25кг каустичної соди (чи 0,5кг мила ), 15кг барвників і 8кг оліфи. 1л такої суміші досить для фарбування 3-4м2 поверхні стін.

Щоб визначити приблизну витрату фарби, потрібно число, що пока­зує загальну площу стін (у метрах), розділити на 7. Отримана частка від поділу буде показувати кількість літрів готової фарби, необхідної для двократного покриття. Ніколи не фарбуйте стіни одним товстим шаром фарби - це завжди гірше двох тонких покриттів. Перший шар повинен сохнути 4-5 днів.

Фарбування будинку починають з верхньої частини північної стіни. Фарбувати потрібно по всій ширині стіни, у крайньому випадку - від ку­та до лиштви першого вікна. Не рекомендується наносити вузьку смугу фарби від верху до низу, тому що з'являться патьоки.

Якщо стіни обшиті дошками, спочатку фарбують місця їх прилягання, потім фарбують упоперек відразу дві-три дошки, і, нарешті, розрівню­ють фарбу легкими мазками уздовж дошки.

 

 

 

 


Download Ремонт зовнішніх стін 2

подробнее

Щоб двері зачинялися


Двері нещільно прилягають. Добрим стопором для них стане шкіль­на гумка. її не прибивають до притолоки, а вставляють з допомогою клею в отвір чи гніздо, яке пробивають долотом або свердлом. Передню грань гумки роблять косою, а по верхній нарізають зубчики, гострячками в напрямі зачинення дверей, які зачинятися будуть легко, а відчинятися з деяким зусиллям.

Важко навішувати двері самому. Але відразу простіше і легше стане працювати, якщо вкоротити нижній штир на 2-3мм.

Іноді коробки вхідних дверей розхитуються. Для їх закріплення слід у коробці і торці стіни просвердлити отвори (по 2-3 з кожного боку), заби­ти в них дерев'яні пробки, а в пробки загнати металеві стрижні.

Деформовані двері погано зачиняються (відходять). Шматок гу­мової трубки певного діаметра укріплюємо на косяку дверей і він служитиме надійним замком-защібкою. Трубка пружинить і тому надійно утри­мує двері. Стирається вона менше, ніж шматочок шкіри, гуми або іншого матеріалу.

Провисли двері, погано зачиняються, дряпають підлогу. У певних випадках допоможе вставка між дверними завісами невеликих шайбочок.

Щоб двері не скрипіли, треба покласти маленький шматочок графіту з олівця в щілину піднятого завіса. Може допомогти також змазу­вання завіса вазеліном.

Графітна пудра згодиться і тоді, коли туго відмикається новий замок, її треба засипати в щілину замка.

Якщо шматочок шкіри на дверному одвірку стерся і не утримує двері, то можна покрити поверхню шкіри тонким шаром олійної фарби. Двері знову щільно зачинятимуться.

 

 


Download Щоб двері зачинялися

подробнее

Утеплення фасадів будинку 3


Зараз мох, звичайно, уже не використовують, його замінили сучасні ефективні утеплювачі. Зводячи огороджувальну конструкцію з розташу­ванням утеплювача усередині стіни можна використовувати практично будь-який конструкційний матеріал (лісоматеріали, штучні кам'яні ма­теріали, різні панелі і монолітні конструкції). Огороджувальними конст­рукціями, наприклад, можуть бути: зовнішні стіни каркасних дерев'яних бу­динків, тришарові залізобетонні панелі і, звичайно, стіни колодязної клад­ки із штучних кам'яних матеріалів, на яких зупинимося більш докладно.

Колодязна кладка - це тришарова конструкція. Товщина першого шару - внутрішньої несучої стіни - визначається лише вимогами щодо її міцності; товщина теплоізоляційного шару диктується теплофізичними ви­могами; призначення третього (лицьового) шару - захистити утеплювач від зовнішніх впливів. Внутрішній шар може бути виконаний з цегли або блоків (бетонних, керамзитобетонних, шлакобетонних, гіпсобетонних, газосилікатних та ін.). Для лицьового шару можуть застосовуватися цег­лини або камені керамічні лицьові, добірні стандартні цеглини, силікатні цеглини, а також бетонні лицьові цеглини. При облицюванні силікатною цеглою цоколь, пояси, парапети і карниз виконуються з керамічної цегли. Для зовнішнього шару можуть також використовуватися бетонні і керам­зитобетонні блоки із штукатуркою. До утеплювача висуваються спеціальні вимоги, оскільки в даному випадку ремонтно-відбудовчі робо­ти неможливі. Основними з цих вимог є: стійкість до деформацій і воло­гостійкість. Цим вимогам найкраще відповідають і найчастіше застосо­вуються - мінеральна вата, пінополістирол і скловата.

Колодязна кладка з повітряним зазором. Слід зазначити, що внутрішній і зовнішній шари тришарової огороджувальної конструкції повинні бути зв'язані між собою (твердими чи гнучкими зв'язками). З по­зиції теплотехніки ці зв'язки є «містками холоду» і можуть значно знизити термічний опір усієї конструкції.

 

 


Download Утеплення фасадів будинку 3

подробнее

Огорожа 2


Особливо привабливою є дерев'яна огорожа. В ідеальному випадку її поєднують із обраним стилем всього будинку, фасаду чи балкону. Так створюється гармонійна і цілісна єдність усієї земельної ділянки. Є різноманітні огорожі - плетені, діаго­нальні, перпендикулярні тощо. Строк служби огорожі залежить від міцності сто­яків і якості захисту деревини. Останню просочують відповідною захисною сполукою (антисептиком). Якщо немає можли­вості її придбати, деревину можна просочити відпрацьованим моторним маслом (переробкою). Найдовше зберігається огорожа із ялини, модрини, сосни тощо. Кущові насаджен­ня біля огорожі зорово підкреслюють і підтримують її, якщо вони вдало розміщені на земельній ділянці. Однак, біля кущів має бути достатньо місця для догляду за ними і огорожею. Відстань між стояками має бути не більшою 3м, щоб огорожа не провисала і не руйнувалася. Стояки мо­жуть бути також з деревини, їх вкопують у грунт приблизно на 60см. Як­що стояк вкопують у грунт, то біля нього засипають гальку (кругляк), що дає можливість швидко відводити дощову воду від деревин. Довговічність дерев'яному стояку надає цементний цоколь і металевий башмак. Бетонні цоколі можна виготовляти різної висоти. Надійним є суцільний бетоний чи кам'яний цоколь. Якщо ж використову­ють залізні елементи, їх необхідно оцинкувати для стійкості проти іржі. Зрозуміло, якщо цього не зроблено, їх періодично очищають і фарбують.

 

 


Download Огорожа 2

подробнее

Сауна 3


Залежно від цього виробляються особливі вимоги у плануванні та будівництві сауни за висотою і кількістю лежаків. Враховують також те, що на верхніх лежаках температура повітря значно вища і може підніматися до 100-120 градусів. Розміри ж сауни визначають за кіль­кістю людей, які будуть одночасно знаходи­тись у ній. Під час про­ектування і будівниц­тва потрібно врахову­вати і те, щоб у сауні розміщались пічка та лежаки і залишався вільний простір для пе­реміщення     відвіду­вачів (приблизно 2-3куб.м на людину). Та­кож міні-сауна відповідає вимогам, пов'язаним з потовиділенням, але не дає можливості неповторної насоло­ди - зручно розміститися. Дуже вели­ку сауну з високою стелею важко на­гріти. Для швидкого нагрівання при­міщення роблять невисоким. Основ­ний лежак, на якому розміщуються люди, не повинен знаходитись нижче верхньої точки камінців у пічці. Щоб скористатися віником, потрібно не менше метра відстані від верхнього лежака до стелі. Родинні сауни мають висоту приблизно 2,1м, а загального користування — 2,8м. Найменша ви­сота, що відповідає санітарним і тех­нічним вимогам, становить 1,9м.

Для забезпечення доброї вентиляції і притоку свіжого повітря в стінах сауни на різних рівнях роблять вентиляційні отвори, які закривають чи відкривають у міру необхідності.

Естетичний вигляд сауни не повинен домінувати над її корисними мож­ливостями. Будівля має бути якомога простішою. Колоди і дошки не слід фарбувати або лакувати, бо будь-яке покриття при високій температурі розкладається і насичує повітря шкідливими речовинами.

 


Download Сауна 3

подробнее

Сауна 4


Сауна із суцільних стовбурів (брусків) за своїми якостями має ряд пе­реваг порівняно із сучасною панельною, складеною із дерев'яних панелей. Суцільні стовбури, навіть грубі і необроблені, проявляють характер деревини — вони «дихають», не потребують вентиляції та створюють особливий настрій у відвідувачів. У брусовій сауні вентиляційні отвори роблять тільки для швидкого охолодження приміщення після його викори­стання. Вологість у такій сауні завдяки брусовій конструкції регулюється автоматично. І ще одна перевага - стовбури мають добру теплоємність і віддають необхідну кількість теплоти приміщенню. Якщо стіни в брусовій сауні добре проконопачені, то вони мають необхідну теплопровідність без будь-якої ізоляції. Крім того, у брусових стінах, в силу того, що вони повністю не висихають, запах деревини довше зберігається.

І, насамкінець, про заготівлю віників. їх заготовляють про запас про­тягом одного-двох тижнів після свята Трійці (кінець червня - початок лип­ня) і обов'язково в суху погоду. Найкращі - березові, дубові, горобинові, ялицеві та кропивні віники. Добрі - із прутів різних порід, серед яких най­кращі береза з горобиною. Роблять віник так: беруть дві-три гілки горо­бини, обкладають трьома-п'ятьма березовими - отримують каркас віни­ка. Потім додають гілки середніх розмірів, і вже під кінець - менші.

Сушать віники в сухому, прохолодному і затемненому приміщенні, встановлюючи їх на підлогу ручками вверх, а не підвішують. Переверта­ють віники один раз на два дні. Через тиждень - «готовий продукт», який найкраще зберігати в картонних ящиках.

За добу до використання в сауні віники змочують і кладуть окремо у поліетиленові мішки, а потім у прохолодне місце. Замочувати гарячою водою добре тільки щойно виготовлений віник, сухий просто опускають у воду. Через віник можна дихати, лежачи на стелажі, чим забезпечується інгаляція. Отже, партесь собі на здоров'я!

 

 


Download Сауна 4

подробнее

Альтанка


Альтанку будують на присадибних ділянках та в зонах відпочинку. її основа - дерев'яні конструкції, покрівля - металочерепиця по дере­в'яному настилу, фундамент - бетонні або монолітні блоки.

Альтанку можна використовувати в зимовий час. Для цього передба­чається встановлення зйомного засклення у відповідних конструкціях та електроопалення .

Біля альтанки (під навісом) пропонується влаштувати цегляну споруду - гриль, над яким встановлюють парасолю з димоходом.

Для виготовлення несучих конструкцій використовують обрізні пило­матеріали сосни не нижче 2 сорту і вологістю не вище 20%. Як ла­ти можна використовувати пиломатеріали 3 сорту. У дошках завтовшки 60 мм і менше не допускається серцевина. Всі дерев'яні конструкції піддають вогнезахисній обробці, тобто просочують антипіренами. Ко­билки, стропильні ноги обробляють водорозчиними антисептиками або антисептичними пастами. Металеві деталі фарбують відповідними фар­бами в два шари. Спирання дерев'яних конструкцій на цегляні стіни і ме­талеві елементи здійснюють через гідроізоляційні прокладки з двох шарів толю. Елементи крокв і лат просочують комплексним біо і вогнезахисним розчином ТХЕФ-ПТ (трихлоретилфосфат 50-70% і петралатум 50-30%).

 

 


Download Альтанка

подробнее

Теплоізоляція даху


У більшості випадків горищні дахи влаштовують холодними, а безгорищні - теплими. Це значить, якщо у вашому будинку є горищне приміщення, яке не є житловим, то схили утеплювати не потрібно. Утеп­люють тільки підлогу горища. Якщо ж горище чи мансарду використовую як житло, тоді по схилах даху прокладають теплоізоляційний матеріал. Плоскі (без горища) або скатні дахи будинку, у якому головне житлове приміщення розміщене безпосередньо під дахом і загальною архітекту­рою не передбачено окремого вільного простору, обов'язково теплоізолюють, щоб не допустити надмірного витоку тепла.

Горищні підлоги утеплюють зсередини горища. Схили утеплювати складніше. У процесі зведення будинку теплоізоляційний матеріал можна укласти поверх обрешетування або між кроквяними ногами з боку го­рищного приміщення. Перший спосіб - надійніший, але в другому випад­ку будинок буде швидше прогріватися і довше зберігати тепло. З будин­ками, що вже експлуатуються, можливий лише один варіант - утеплення зсередини.

Для плоских дахів прийнятні обидва способи утеплення: і зовнішній, і внутрішній. Зовнішня теплоізоляція потребує від покрівельника великого професіоналізму, внутрішнє ж прокладання теплоізоляційного ма­теріалу, що приклеюють до стелі, під силу навіть новачку. »

Під час виконання теплоізоляційних робіт може виникнути не­обхідність ізолювати водопровідні труби чи водозбірник холодної води, встановлений на горищі. Укладання теплоізоляційних матеріалів (плит, рулонів, сипучих утеп­лювачів) не вимагає особливих навичок. Найбільш зручні в роботі мінераловатні плити прямокутної чи клиноподібної форми, що легко уклада­ються і щільно стикуються між собою. У разі укладання рулонів і сипучо­го утеплювача необхідно знати кілька професійних секретів.

 

 


Download Теплоізоляція даху

подробнее

Практичні поради 7


Простим рішення у такому випад­ку є зашпаровування цих щілин вікон­ним шпатиком або схожим профі­лем трохи більшого перерізу. Есте­тично і взимку немає протягів.

Як клеїти еластичні плитки для підлоги

М'які еластичні плитки для підлоги краще приклеюються, якщо перед укладанням їх підігріти. Особливо це необхідно робити тоді, коли темпе­ратура в приміщенні нижче 10°С. Плитки підігріваються до 40-50°С, але не більше, оскільки при більшій температурі змінюються їх розміри. Підігріті плитки, укладені на основу, після остигання стискуються, і між ни­ми утворюються щілини, які псують загальний вигляд покриття. Тому піді­грівання найкраще робити так. Над газовою плитою на висоті 50 см укріплюють дерев'яну решітку. Запалюють пальника і регулюють його так, щоб покладені плитки нагрівалися до зазначеної температури за 4-5 хвилин. Спочатку на решітку кладуть одну плитку. Як тільки вона нагріється, її знімають і кладуть на її місце іншу. Зняту плитку намазують мастикою. В міру підсихання мастики плитку укладають на основу.

Як поклеїти стіни ситцем або оксамитом

З розрізаного на шматки потрібної довжини матеріалу зшивають по­лотнище по розміру стіни, у якому вирізують отвори для вікон і дверей. Спочатку полотнище кріплять угорі, туго його натягаючи. Цвяхи забива­ють не рідше ніж через 25 см. Після цього полотнище кріплять унизу, біля плінтусів і стежать за тим, щоб біля віконних і дверних прорізів матеріал був натягнутий без зморщок. Особливо добре потрібно кріпити тканину у кутах. Якщо ви вирішили обклеїти стіни ситцем або оксамитом з орна­ментом чи малюнком, необхідно при підготовці полотнищ домагатися їх поєднання. Ситець і оксамит можна прибивати і окремими шматками. Цвяхи в такому разі забивають у крайки. Крайки можна закладати одна під іншу і розташовувати цвяхи в один ряд; можна прибивати крайки кож­ного полотнища окремо.

 


Download Практичні поради 7

подробнее

Практичні поради 8


У якій послідовності наносити фарбу?

У першу чергу фарбують стелю. Причому останній шар фарби чи по­білки потрібно наносити щіткою обов'язково в напрямку до світла (до вікна). А попередній - поперек. У протилежному випадку сліди від щітки будуть по­мітні на стелі. Фарбування вбудованих чи підвісних шаф не починайте із зовнішніх поверхонь. Спочатку пофарбуйте важкодоступні вбудовані стін­ки. Фарбу потрібно наносити тонким шаром. Після того, як він повністю ви­сохне наносять другий шар фарби, а якщо потрібно, то й третій. Пам'ятай­те, що два чи три тонких шари фарби завжди надійніше одного товстого.

З чого починати профілактичний огляд ванної кімнати?

Потрібно уважно стежити, чи не накопичується де-небудь в одному місці вода. Через те, що в якомусь місці зносились чи відшарувались ли­цювальні плитки підлоги, порушується гідроізоляція і вода починає просо­чуватися униз чи застоюватися під облицюванням. Найчастіше зустріча­ються такі дефекти: протікання води з крана, з'єднувальних елементів змішувача і душу, сполучних водопровідних і зливальних систем. Якщо тривалий час не звертати уваги на такі дефекти, це може призвести до утворення темних плям на поверхні ванн, умивальників, унітазів. Якщо вчасно не замінити пошкоджену плитку, то поступовий вплив вологи і теп­лої пари на сусідні плитки призведе до їх відшарування.

Як мити стіни?

Пофарбовані масляною фарбою стіни можна вимити теплою водою з питною содою, нашатирним спиртом (на 1 літр води 1 столова ложка спирту), після чого протерти вологою, а потім сухою ганчірочкою. Стіни, пофарбовані клейовою фарбою, не можна мити. їх потрібно чистити щіт­кою з довгою ручкою, на яку намотано чисту байкову ганчірку.

 


Download Практичні поради 8

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю

польська кінна косарка характеристика | ігри інтирєр будинків | купить пікарди | Блоксторі загрузить | як зробити саморобного котла в баню відео | ЛЄГО КАРТІНКИ | усі відіо просаморобні трактори | як боротися з грибком у доми | як скипити дерева | малярна щітка у болгарії купити | воздушки в тернополі ціни | кафель для печки в мельниці-подільській | чим замінить пизду | сіди до майнкрафт село | порно самотик в пезді | секс.катінкі.порно.лізбіянок | утеплення даху мінватою | кладка грубки с плитой | як робиця ліжко в майнкрафті фото | як робиця ліжко в майнкрафті | смотрить відіо як мурувати грубу | первоцвыти фото | як мурувати грубу відіо смотрить онлайн | як мурувати грубу відіо | паперова рухома іграшка | як змурувати грубку з опаленням під батареї | як зробити пеленатори соїми руками | как зделать робо руку nxt2.0 | поробки з залишків тканини | моди маїнкрафта