Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Зберігання та сушіння


Деревину зберігають у вигляді пиляного лісоматеріалу (дошки, брус­ки) або тимчасово цілими колодами. З колод перед зберіганням слід обов'язково зняти кору, під якою розмножується червиця або виникає грибне побуріння, що псує всю колоду. Колоди, зрубані влітку, очищають від кори через два тижні після зрубування, а заготовлені взимку - до по­тепління. На кінцях колод треба залишити смуги кори завширшки 10 см, завдяки яким торці менше розтріскуються. Очища­ти кору з колоди дуже зручно (рис. 1.) ло­патою, обрубаною так, щоб кінець був трохи овальної форми. Можна також армійською великою лопатою, вона міцна і важча за звичайну. При висиханні колод чи пиломатеріалів волога з них найбільше випаровується через торці і розтріскуван­ня деревини розпочинається саме з них. Тому торці слід замазати бітумом, пекос-моляною сумішшю, солідолом або зафарбувати олійною фарбою, глиною з вапном або коров'яком, глиною чи густим розчином вапна. Зберігають пиломатеріали та колоди в штабе­лях, встановлених на жердинах, кам'яних або бетонних підставках - підштабельниках заввишки 50-65 см. На них для гідроізоляції кладуть шматки толю, а потім міцні поперечини, куди укладають пиломатеріали, бажано однакових розмірів за товщиною, шириною та однієї породи. Між шарами колод для вентиляції прокладають дошки або бруски. Звер­ху штабель слід закрити від дії прямого сонячного проміння та опадів да­хом.-Відстань від верхнього ряду лісоматеріалів до даху 12-15 см, щоб повітря зверху під дахом не затримувалося.

Пиломатеріали, якщо їх небагато, краще зберігати у приміщенні під стелею. Для цього до стелі прикріплюють перекладини, а на них кладуть спочатку довші і товщі дошки чи бруски, а потім коротші. Дереви­ну для більшості будівельних конструкцій та виготовлення меблів обов'яз­ково сушать. При висиханні деревини її розміри впоперек волокон змен­шуються на 5_12 % , а вздовж майже не змінюються. Тому у виробі, ви­готовленому з вологої чи недосушеної деревини, через деякий час з'яв­ляються тріщини або щілини в місцях з'єднання.

 

 


Download Зберігання та сушіння

подробнее

Дерев’яна дощата підлога 4


Дерев'яні дощаті підлоги можуть бути як одинарними, так і подвійними.

Для одинарних підлог дошки обстругують і підганяють по розміру. Як­що немає дощок потрібної довжини, їх можна стикувати, але обов'язко­во на одній з лаг (балок). Кожна дошка, що укладається, повинна щільно прилягати до попередньої. Тому уклавши, але не прибивши другу дошку, на відстані 10-15см від неї в лагу (балку) вбивають скоби. До дошки прикладають прокладку завдовжки 50-70см і між нею і скобою вбива­ють один чи два клини доти, поки друга дошка щільно не приляже до раніше прибитої. Потім дошку прибивають цвяхами, сплющуючи «шляпки» й утоплюючи їх у деревину на 5мм. Зазор між дошками не по­винен перевищувати 1мм.

Укладати дошки рекомендується так, щоб річні кільця деревини були направлені в різні боки, що допомагає отримати найбільш рівну підлогу.

Ребра нешпунтованих дощок повинні бути обстругані під косинець чи з незначним ухилом всередину. При надмірному скосі ребра звичайно сколюються, що призводить до утворення великих щілин.

Фугуючи ребра, дошки помічають, щоб не поплутати. Іноді замість фугування ребра дощок притесують сокирою. Роблять це так. У першої з обструганих дощок по відбитій шнуром лінії притесують обидва ребра і прибивають її до лаги. На відстані 2-3см від першої кладуть другу дошку і трохи кріплять її двома цвяхами. Між дошками вставляють отволоку (бру­сок із цвяхом) і проводять інструмент уздовж ребра першої дошки, зали­шаючи на лицьовій стороні другої риску, по якій і притесують її ребро.

Подвійні (утеплені) підлоги складають­ся з двох настилів - чистого і чорного (підбо­ру), які знаходяться на деякій відстані один від одного. Чорну підлогу роблять з обаполів чи дощок завтовшки 5-6 см, які не прибивають до балок, а укладають у вибрані в балці шпунти чи на черепні бруски.

 


Download Дерев’яна дощата підлога 4

подробнее

Друге життя паркету


Основні дефекти паркетної підлоги в результаті довгої експлуатації - випадання окремих клепок або й цілих ділянок підлоги, утворення щілин між клепками і стирання паркету в місцях найінтенсивнішого руху.

Для заміни окремих клепок або цілих ділянок паркетної підлоги не­обхідно спершу вийняти старі клепки і очистити основу підлоги від папе­ру, пилюки, мастики. Якщо основа дощана, то окремі клепки можна при­бити безпосередньо до дощок цвяхами. Щоб голівок цвяхів не було вид­но на лицьовій поверхні клепок, їх треба вдавити в деревину, а виїмку зашпаклювати столярним клеєм, змішаним з тирсою. Можна також за­мазати голівки шпаклівкою, підфарбованою під колір паркету. На вели­ких ділянках шпаклівки прокреслюють лінії, які імітують малюнок деревини. Потім підлогу шліфують і покривають лаком звичайним способом.

Щоправда, тріщини, вибоїни і невеликі дірки в паркеті після циклю­вання та шліфування перед початком лакування можна заповнити тир­сою темних чи світлих порід дерева, що відповідає кольору вашого пар­кету (тирсу розмішують з лаком).

Тріщини і заглиблення в паркеті можна заповнити також ворсинками мішковини. Не дивуйтеся, є такий спосіб. Спершу треба розпарити клеп­ку, яку маєте намір ремонтувати. Візьміть щільний папір, змочіть його теп­лою водою, складіть у кілька шарів і покладіть на клепку. Поставте на папір не дуже гарячу праску. Потримайте хвилин 8-10, а потім швидки­ми рухами починайте затирати паркетну планку, притискуючи тампон з мішковини до тріщини або заглиблення в паркеті. Як тільки тріщина за­повниться ворсинками, пройдіться ще кілька разів праскою по клепці, по­передньо поклавши на неї змочений папір. А потім покрийте відремонто­ване місце лаком або натріть мастикою. Вибоїна буде непомітна.

 

 


Download Друге життя паркету

подробнее

Лаки та політури для дерева 5


Поліефірні лаки - багатокомпонентні мате­ріали, при їх нанесенні потрібна особлива точність. Покриття на основі цих лаків практично не дають усадки, тому що розчинник (як правило, стирол) не випаровується у процесі затвердіння покриття, а полімеризується з розчиненою смолою. Поліефірні лаки при висиханні утворюють тверді плівки великої товщини, стійкі до впливу різних реагентів і води. Поліефірні лаки розділяють на дві групи: парафінові і безпарафінові. Перевага парафінових полягає у тому, що вони містять до 95% плівкоутворюючих речовин, висихають при температурі 20~23°С.

Поліуретанові й алкідноуретанові лаки. Особливість плівок поліуретанових лаків - їх винятково високі механічна міцність і зносо­стійкість. Вони мають атмосферостійкі і діелектричні властивості. Пар­кетні підлоги у залах музеїв і палаців покриті саме цими лаками. Для про­мислового використання виробляються поліуретанові меблеві лаки й ла­ки для музичних інструментів. Застосування цих лаків вимагає ретельно­го дотримання вимог, зазначених в інструкціях. У роздрібну торгівлю поліефірні і поліуретанові лаки в готовому вигляді не надходять.

Бітумні лаки. Для їх одержання застосовують бітуми спеціальних ма­рок з високою температурою розм'якшення. З метою поліпшення влас­тивостей лаків при їх виготовленні до бітумів додають різні смоли, олії. Бітумні лаки при висиханні утворюють чорні плівки, що характеризують­ся водостійкістю й стійкістю до деяких хімічних реагентів, однак їхні анти­корозійні властивості в атмосферних умовах недостатньо високі. Най­більш широко бітумні матеріали застосовують для тимчасового захисту металу, тому що вони значно дешевші ніж інші матеріали.

 


Download Лаки та політури для дерева 5

подробнее

Лаки та політури для дерева 6


Дисперсійні лаки. Однією з головних причин для розробки дис­персійних лаків було бажання звільнитися від шкідливого впливу розчин­ника й формальдегідів під час покриття лаком. Дисперсійні лаки, звичай­но, засновані на акриловій чи уретановій дисперсії виробу. Для цих лаків характерно швидке висихання і порівняно добра зносостійкість, а також стійкість до впливів різних хімікатів.

Політури для дерева, подібно фарбам і лакам, розраховані на всмоктування. Через деякий час їх можна покрити прозорим лаком, щоб покращити вигляд та підвищити міцність покриття. Політури випускаються як на воді, так і на розчинниках, у широкому асортименті кольорів та відтінків дерева. Різні за кольором політури одного й того ж типу можна змішувати для отримання проміжних відтінків. Щоб зробити політуру світлішою, можна розбавити її водою або уайт-спиритом.

Політури часто наносять щіткою або «подушкою», але швидше й про­стіше отримати рівне покриття за допомогою чистої ганчірки, від якої не відокремлюються волокна. Працювати треба швидко, зводячи ще вологі краї окремих ділянок та уникаючи накладання шарів, щоб не утворились темні плями. Водорозчинна політура збільшує волокна на поверхні дере­ва, що порушує рівномірність фарбування. Тому спочатку треба гладень­ко оштукатурити поверхню, а потім зволожити її мокрою ганчіркою. Це збільшить волокна. Коли дерево висохне, ці волокна треба видалити дрібною шкуркою. Тепер поверхня буде готова «прийняти» політуру.

 


Download Лаки та політури для дерева 6

подробнее

Відкидне ліжко


Вертикально відкидне ліжко, дуже зручне для маленьких приміщень та в разі періодичного використання. Конст­рукція такого ліжка нескладна, так що домашній май­стер може без вагання зайнятися цією справою. Як приклад, для реконструкції може бути використана кушетка з простою конструкцією рами. Де­монтуємо бокові сторони та ніжки, а далі виготовимо повертальні цапфи. Краще якщо повертальні цапфи, а також опори до них виготовить спеціаліст. Цапфу виготовляють з круглої сталі діаметром 15мм і приварюють до листової сталі завтовшки 2-3мм. Для опори цапфи (максимальна висота 30 мм) можна використати сталеву або поліамідну трубку з внутрішнім діаметром 15 мм. Припасування цапфи до опори перевіряють і, якщо необхідно, цапфу тро­хи сточують, з тим щоб вона легко вкручувалася в опору. Відстань від центра цапфи до кінця ніжки розраховують так, щоб поверхня кушетки у відкинутому положенні була на висоті приблизно 40-42см. Цапфу прикріплюють на рамі за 35мм і діаметром 4-5мм. Після закріплення цапфи усю нижню поверх­ню рами обшивають поверхнево обробленою твердою деревноволокнистою або звичайною деревноволокнистою плитою, яку потім фарбу­ють або обклеюють шпалерами. Підпору виготовляють з рейки близько 5x2 см у поперечному перерізі. її висота має бути такою, щоб розкладе­не ліжко набувало горизонтального положення. Загальна ширина підпори повинна збігатися з шириною рами. Бокові сторони підпори вставляють до сторін рами і закріплюють з обох боків двома гвинтами з потайними головками завдовжки 50мм і 0' 3,5-4мм. Закріплюють підпору на рамі і  з'єднуюють її сторони з попе­речною планкою. При вертикальному положенні ліжка підпора слугує за вішалку для речей.

 

 


Download Відкидне ліжко

подробнее

Фарбування поверхонь 3


Потрібну суміш можна також приготувати і на клеї КМЦ. При цьому на 10л суміші витрачається 6 кг просіяної крейди і 0,2-0,25кг клею КМЦ. Казеїнові суміші міцніші клейових фарб і характеризуються матовою по­верхнею. Для приготування 10л фарби беруть 5л 10-процентного роз­чину казеїнового клею і, швидко перемішуючи, додають 150г оліфи до утворення емульсії. В приготовану заздалегідь крейдяну пасту з пігмен­том, поступово помішуючи, вливають одержану емульсію.

При роботі з казеїновими фарбами необхідно стежити за консис­тенцією складу. Надлишок води може призвести до утворення патьоків на поверхні, а надлишок клею - до зморщок.

Вапняні фарбувальні суміші готуються з вапняного тіста, солі та води.

Для приготування кольору 3кг вапняного тіста розводять 6 л води. Для запобігання міленню вапняного покриття в суміш додають 0,1кг солі, розбавленої в 0,5л води. В одержаний розчин додають воду до 10л.

Кольорові вапняні суміші застосовуються обмежено тому, що дуже небагато пігментів поєднуються з вапном. До них належаї мінеральні пігменти - охра, сажа, сієна натуральна, умбра.

Існує багато способів надати поверхні естетичних якостей за допо­могою малярних сумішей. Наприклад, по лінії, яка розділяє поверхні, що пофарбовано у два кольори, можна нанести одну або кілька вузьких смужок (фільонок) іншого кольору. Для витягування фільонок необхідні шнур і крейда. Шнур натирають крейдою, натягують і відпускають. На стіні залишається рівна лінія. По ній пересувають лінійку, тримаючи її лівою рукою. По лінійці фільончастим пензлем зліва направо проводять смужку-фільонку. Щітку тримають під кутом 45° до стіни.

Для надання поверхням матового шерехатого вигляду їх торцюють (наносять легкі удари різними щетинними щітками-торцівками). Олійне фарбування під торцювання виконують густішим складом, для чого у нь­ого додають гіпс, шпат, мармурове або вапняне борошно.

Накатку візерунчастими валиками виконують по товстому шару фар­би, в яку додають дрібний наповнювач.

За допомогою трафаретів на пофарбовану поверхню можна нанес­ти різні візерунки або обробити її орнаментом. При набивці багато­колірного малюнка під кожен колір готують свій трафарет. Для міцності трафарети просочують оліфою, після чого старанно висушують.

Фарби висихають за 48 год. Якщо фарба не висохла за такий час, то значить вона була неякісна.

При фарбуванні непросохлої деревини шар фарби здувається. Тож доводиться переробляти зроблене.

При використанні дуже густих сумішей залишаються сліди від щітки. Треба поверхню обробляти пемзою і шкуркою і знову фарбувати.

Термін зберігання лакофарбових матеріалів не перевищує 6 місяців. Після цього треба переконатися у придатності фарб шляхом пробного фарбування.

 

 


Download Фарбування поверхонь 3

подробнее

Щоб двері зачинялися


Двері нещільно прилягають. Добрим стопором для них стане шкіль­на гумка. її не прибивають до притолоки, а вставляють з допомогою клею в отвір чи гніздо, яке пробивають долотом або свердлом. Передню грань гумки роблять косою, а по верхній нарізають зубчики, гострячками в напрямі зачинення дверей, які зачинятися будуть легко, а відчинятися з деяким зусиллям.

Важко навішувати двері самому. Але відразу простіше і легше стане працювати, якщо вкоротити нижній штир на 2-3мм.

Іноді коробки вхідних дверей розхитуються. Для їх закріплення слід у коробці і торці стіни просвердлити отвори (по 2-3 з кожного боку), заби­ти в них дерев'яні пробки, а в пробки загнати металеві стрижні.

Деформовані двері погано зачиняються (відходять). Шматок гу­мової трубки певного діаметра укріплюємо на косяку дверей і він служитиме надійним замком-защібкою. Трубка пружинить і тому надійно утри­мує двері. Стирається вона менше, ніж шматочок шкіри, гуми або іншого матеріалу.

Провисли двері, погано зачиняються, дряпають підлогу. У певних випадках допоможе вставка між дверними завісами невеликих шайбочок.

Щоб двері не скрипіли, треба покласти маленький шматочок графіту з олівця в щілину піднятого завіса. Може допомогти також змазу­вання завіса вазеліном.

Графітна пудра згодиться і тоді, коли туго відмикається новий замок, її треба засипати в щілину замка.

Якщо шматочок шкіри на дверному одвірку стерся і не утримує двері, то можна покрити поверхню шкіри тонким шаром олійної фарби. Двері знову щільно зачинятимуться.

 

 


Download Щоб двері зачинялися

подробнее

Буріння колодязя 2


Фіксатор положення насадки зроблено з дроту діаметром 7мм, завдовжки 250мм і вигнуто під кутом 90°, щоб горизонтальний кінець мав довжину 50мм. У місці згину до фіксатора приварюється ручка із смужки сталі перерізом 30x6 мм. Для фіксатора на повзун приварюють втулку з от­вором діаметром 10мм. Після цього у центральній трубі свердлять отвори під фіксатор - у нижньому, верхньому та середньому положеннях насадки.

Діаметрально розміщені отвори діаметром 9мм у верхній частині центральної труби слугують для приєднання до бура додаткової труби з внутрішнім діаметром 42мм. Труби в місцях їх з'єднання повинні входити одна в одну не менш, ніж на 150-200мм. Завдяки насадці можна запобігти заклиненню породи, її частковому висипанню назад у свердловину. При проходженні пухких та сипучих порід слід використовувати бур з низько опущеною насадкою. Гальмуючі сили, що зростають, є свідоцтвом про її заповнення. В цьому випадку обертання припиняють і повернувши 2-3 рази взад-вперед на 5-10° центральну трубу, бур піднімають і натиснувши ручку фіксатора на себе вивільнюють насадку, переводячи її у верхнє положення. Після цього грунт можна легко видалити.

При проходженні шарів глини та суглинку потрібно чергувати викорис­тання нижнього положення бура з середнім та верхнім. При середньому положенні насадки бур пройде породи, які вміщують гравій або невелике каміння розміром до 70мм. Каміння розміром від 70мм до 150мм вилу­чають із свердловини за допомогою гарпуна, який насаджують замість бу­ра на труби. Гарпун збирають з трьох-чотирьох пружних ресорних пластин від легкового автомобіля, вкорочених до 500мм. До тонких заокруглених кінців пластин приварюють клиноподібні зачіпки, а зрізані кінці відгинають під кутом 15° і приварюють до відрізка труби зов­нішнім діаметром 40мм і завдовжки 300мм.

Валуни розколюють подрібнювачем каміння. Це стальний стрижень завдовжки 500-750мм, до нижнього кінця якого приварені зубило і відрізок ресори завдовжки 120мм. Верхня частина стрижня завдовжки 50мм має форму циліндра і може приєднуватись до труб за допомогою болта М8. Після того як валун розбито, уламки вилучають за допомогою гарпуна.

Застосування названих інструментів дає можливість пройти усі види порід при бурінні свердловини.

 

 


Download Буріння колодязя 2

подробнее

Покрівля з природного шиферу


Сланцеву покрівлю влаштовують на дахах простої конфігурації, бо сланцеві пластинки - дуже тендітний покрівельний матеріал, який легко колеться і розшаровується.

Основа для сланцевої покрівлі - суцільне чи розріджене решетування з дощок 2 завширшки 150мм. Біля конька і карнизних звисів укладають впритул дві дошки (відповідно 10 і 1). До крайньої дошки при­бивають зрівнювальну планку 8.

Підготовка плитки включає дві основні операції: свердлення отворів діаметром 4,5мм і розрізання плиток (за допомогою ножівки).

Сланцеві плитки укладають справа наліво з подвійним напуском і кріплять цвяхами 3 (по два на кожну плитку). Прикарнизний і приконьковий ряди викладають з плиток 7, довжина яких становить 3/5 довжини звичайної плитки. Як і черепична, сланцева покрівля має зигзагоподібний малюнок за рахунок того, що кожний парний ряд починається з цілої плитки 4, а непарний - з половинки 5. Плитки прибивають досить щільно, але одночасно вони по­винні мати можливість незначного зсуву при різких перепадах температури.

Коньок і ребра даху оббива­ють дошками 11, які закривають сталевими аркушами 9, що кріпляться цвяхами 3 через кожні 200мм. Комір димаря роблять з цементного розчину аналогічно коміру черепичного даху.

 


Download Покрівля з природного шиферу

подробнее

Димоходи для печей


При будівництві печей розрізняють димоходи насадні, корінні і стінні. Конструкція димоходу залежить від виду печі, її розміщення й особливос­тей будинку, у якому вона знаходиться.

Насадні димоходи (труби) влаштовують на передаху печі і вони є на­чебто її продовженням. Найкраще димоходи встановлювати не на піч, а на залізобетонну плиту, яку укладають на перекритті. Це дає переваги у випадку ремонту печі. Можна по черзі розбирати стінки печі, а плита, спираючись на три стінки, є надійною опорою для труби.

Корінні димоходи встановлюють на фундаменті окремо від печей. Однак, такі димоходи займають багато місця і на їх спорудження витра­чається велика кількість цегли. Тому їх споруджують тільки у тих випадках, коли неможливо встановити стінні димоходи. Печі з корінними димохода­ми варто розташовувати ближче одна до одної й особливо до димоходів. У таких димоходах роблять два-три канали і, як правило, один чи кілька вентиляційних. Категорично забороняється підводити до венти­ляційних каналів димоходи печей. Стінні димоходи влаштовують в капітальних стінах, викладених з цегли чи каменю. Виконують їх у вигляді вертикальних стояків, які викладають за допомогою пересувного шаблона ("буя"). Такий шаблон є прямокутною шухлядою з перерізом у плані, що дорівнює перерізу димоходу. Його вста­новлюють у стіну і навколо нього по всій висоті виконують кладку. Після закінченні кладки одного ряду шаблон піднімають і знову продовжують кладку. Димоходи розташовують у внутрішніх стінах будинку. Прокладан­ня їх у зовнішніх стінах менш економічне і створює труднощі в процесі ек­сплуатації.

 

 

 


Download Димоходи для печей

подробнее

Кладка з каменю та цегли


В основі кладки з каменю лежить принцип, що не існує двох однакових за формою каменів. На відміну від виконаних заводським способом цег­лин і блоків, що з'єднуються в акуратний з прямокутним малюнком шаб­лон, з різних за формою каменів формується довільна, мозаїчного типу кладка, повторити яку вже неможливо. Нестандартні форми будівель­ного каменю надають конструкції неповторного вигляду, але одночасно створюють серйозну проблему - як з'єднати камені, щоб кладка вийшла суцільною і міцною.

Оскільки розчин звичайної кон-2 систенції може бути видавлений зі5 стику масивним будівельним каменем, при кам'яній кладці використо­вують твердіший розчин. Для твер­дого каменю, типу граніту, змі­шайте 1 частину портланд-цементу з 3 частинами піску; для більш м'якого  каменю до 1 частини цементу додають до 7 частин піску. Води доливають на 20% менше, ніж у звичайний роз­чин. Кінцевий розчин, зібра­ний у грудку, не повинен роз­падатися.

Подвійна кам'яна стіна. Кам'яна садова стіна, що складається з двох лицьових поверхонь, складених з ве­ликого і дрібного каменю, зве­дена на міцному і широкому бетонному фундаменті. Фундамент і нижній ряд кладки, що складається з великих каменів, які вільно стикуються один з одним, кріпляться за допомогою товстого шару розчину. У наступних рядах великі і дрібні камені кладуть упереміш. Дрібні, неправильної фор­ми камені називають «замазкою» і використовують для закладання ши­роких зазорів між каменями кладки. Проміжки між лицьовими поверхня­ми заповнюють битим каменем і розчином. Поперек цієї серцевини че­рез кожні 300 мм укладають довгі камені-стяжки, як стирчаки в цегельній кладці, що скріплюють обидві лицьові поверхні. Для підвищення міцності вертикальні стики суміжних рядів намагаються розміщати в шаховому порядку. Як перекриття використовують плитняк завтовшки 65 мм, який кладуть на розчин поверх завершеної кам'яної кладки.

 


Download Кладка з каменю та цегли

подробнее

Кладка з каменю та цегли 2


Перед початком роботи відсортуйте камінь і відберіть зручні для встановлення по кутах кладки: великі прямокутні камені із суміжними площинами, розташованими під прямим кутом один до одного, або ті, котрі легше розколоти за потрібною формою. На око прикиньте співвід­ношення каменів приблизно прямокутної форми до безформних, а та­кож великих каменів до дрібних. У цій же пропорції беріть камені при зведенні стіни, з'єднуючи камені різної форми і розміру, щоб одержати рівномірний малюнок кладки.

Кладку виконуйте, не кваплячись і ретельно, оцінюючи як естетичні, так і конструкційні характеристики кожного викладеного каменю. Шар розчину для кожного каменю наносять окремо. Камені розміщають так, щоб їх верхні поверхні розташовувалася врівень або під нахилом до серцевини. У цьому випадку, крім розчину, камені на місці буде утриму­вати і сила ваги.

Перший ряд кладки вирівнюють по розмічальних мотузках, натягнутих між панелями профілів. Далі мотузку кріплять до штифтів чи цвяхів, вставлених у розчинні стики. При роботі завжди намагайтеся розміщати великий масивний камінь поверх 2-3 дрібніших, щоб рівномірно розпо­ділити його вагу. Щоб у стіні не з'явилися вертикальні тріщини, не допускайте розташування вертикальних стиків у суміжних рядах на одному рівні.

Кам'яна кладка вимагає терпіння: якщо досвідчений майстер за день може викласти до 20м2 кладки з бетонних блоків, то з каменю - всього 5.

Лицювальна стіна. Складена в товщину одного каменю, така стіна є декоративною, хоча досить міцною, щоб триматися самостійно, і зво­диться на такому ж фундаменті, що і базова стіна з бетонних блоків. Шаблон кладки нагадує шаблон кладки самостійної кам'яної стіни. Від­мінність полягає в тому, що призначення лицювальної кладки - підтриму­вати не всю конструкцію, а саму себе. Кожен камінь обкладають роз­чином з усіх боків, крім лицьового. Для посилення зчіплення лицювальної і базової кладки використовують стяжки, що гнуться, із нержавіючої сталі, одним кінцем прикручені до бетонних блоків.

 

 

 

 


Download Кладка з каменю та цегли 2

подробнее

Практичні поради 9


Якщо брусок круглий

Розпиляти трубку або дерев'яний брусок круглого перерізу точного по діаметру - завдання досить складне. В цьому випадку допоможе кондуктор з дерев'яного бруска, який має паз, що по ширині і висоті відповідає виступа­ючій частині пилки, і отвори різних  діаметрів для заготівок.

А що під мийкою?

Найчастіше - нічого: тумбочка мийки має лише дверцята, за якими, якщо замислитися, втрачається корисний простір.

Вбудуйте сюди невеликі ящички, в яких буде зручно зберігати різні ку­хонні дрібниці.

Імпровізований столик автотуриста легко і швидко можна влаштувати на привалі під час подорожі за допомогою запасного колеса, яке завжди є в багажнику автомобіля.

Допоможе фольга

Часто ніжки кухонних стільців починають мимовільно відгвинчуватися. Нехитра підказка допоможе надійно закріпити різьбове з'єднання і збе­регти можливість при необхідності розібрати стілець: при вгвинчуванні вкладіть у гніздо тонкий ущільнювач з латунної, мідної або будь-якої іншої фольги.

Прямокутний короб-стояк і кришка стола заготовляються з товстої фанери, зовнішні поверхні

якої можна додатково оклеїти лис­том тонкого пластика, завдяки чо­му підвищаться декоративні та ек­сплуатаційні якості виробу. Стяж­ка кришки стола з колесом може бути жорсткою.

 


Download Практичні поради 9

подробнее

Практичні поради 11


Вентиляційні решітки не дуже прикрашають кух­ню. А якщо в квартирі газова плита, то всього за декілька тижнів вони перетворюються на осередки бруду, які потрібно постійно прочищати. Щоб уник­нути цих проблем рекомендуємо взагалі відмовитись від решіток. Замість них перед вентиляційним отво­ром встановіть на деякій відстані від плити з'ємну де­коративну панель. Повітря без перепон може прохо­дити до вентиляційної труби, а отвір буде надійно схований за екраном.

Економте свій час

При фарбуванні віконних рам доводиться захищати скло, бо видаляти засохлу фарбу досить складний і трудомісткий процес. На­несіть на скло тонкий шар резинового клею і наклейте по краях смуги паперу. Після того як фарба трохи підсохне, зніміть папір, а клей скатайте руками чи гумкою.

Чистота - запорука якості

Справжній майстер завжди тримає свій інструмент у чистоті. Старан­но промитий валик іншого разу знову дасть рівномірне покриття. А щоб він не запилювався під час зберігання, можна виготовити для нього най­простіший чохол з обрізку алюмінієвої чи пластмасової труби.

Домашнє ковадло

... необхідне кожному, хто майструє що-небудь з металу. Але де його взяти? Виявляється, його можна виготовити з шматка старої рейки. Достатньо лише зрізати автогеном непотрібні частини, надати за­готівці необхідну форму, - і можна приступати до роботи.

Дерев'яні решітки на балконі

Звільнитися від сирості і бруду на балконі можна за допомогою дере­в'яних решіток, якими покривається підлога.

Чим не амортизатор!

 


Download Практичні поради 11

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю

як зробити в майнкрафті сходи картинки | подивитися як буксують трактори | картинки дикор із пласмасової бутилки | гноєрозкидач до мини трахторив | як обробити комен метало черепиця | як правильно зробити закритий ганок | як зробити коптілку | Сракати малолeткі | Самий більший самотик 3GP | якы э бизнес назви ъх | целка малолетка порно | коломийський кахельний завод номер телефону | фото дизайн освітлення сходової клітини | дизайн освітлення сходової клітини | як зробити ліжко відєо | пилка беушні ризать дерева | беушні пилки | креслення баггі машин | видм плитки камня для груби | целка знялася в порно скачяти | маленькие.девочки.модели.порноыото | фасони літніх суконь великі розміри | зробить грубу | саморобні годувальниці дл свиней | порно як мастурбірують дівчата чим попало | як у майнкрафті можна побачити друга | еро малюнки | піська жіноча | Траханя із малими членами | побілка вапном можна додавати оліфу