Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Вибір деревини для столярних робіт 2


Сучкуватість - це одна з найпоширеніших вад деревини, особливо хвойних порід, в яких згодом сучки легко випадають. Тому сучкувату де­ревину хвойних порід для облицювання не використовують. У листяних порід сучкувата деревина не є особливою вадою. Наприклад, явір, в яко­го сучкувата деревина утворює своєрідний малюнок «пташине око», є цінним матеріалом для меблевого виробництва. Ціниться сучкувата де­ревина горіха та деяких інших порід.

Текстура - це природний малюнок обробленої поверхні зрізу дере­вини, який утворюється внаслідок перерізання серцевинних променів, волокон та річних шарів. Ціниться красива текстура лише в тому випад­ку, якщо виріб прозоро оздоблюється. Якщо ж виріб фарбують непрозо­рими фарбами, то текстура не має ніякого значення.

Красива текстура утворюється переважно при тангенціальному або напіврадіальному зрізі, коли виготовляється стругана фанера. Красиву текстуру має деревина горіха, карельської берези, груші, клена, дуба. Однотонну фанеру груші та клена застосовують переважно для покрит­тя меблів зсередини. Для зовнішнього оздоблення меблів використову­ють фанеру горіха та карельської берези. Останніми роками промис­ловість випускає меблі, облицьовані фанерою з деревини червонувато­го кольору та одноманітною текстурою.

Колір деревини. Залежно від переважаючого відтінку природного кольору ядрової частини стовбура деревину класифікують так:

жовта білуватого, трохи жовтуватого або червонуватого відтінків: ялина, береза, осика, липа, граб, клен, смерека;

ясно-жовта (лимонна) - самшит, барбарис;

золотисто-жовта: шовковиця, маклюра;

рожевувато-жовта: ясен, айлант;

червонувато-жовта: карельська береза, черемшина, глід, акація; бура (ясно-бура): тополя, в'яз, кедр, лох (маслинка); червонувато-бура: модрина, бук, вільха, груша, слива; коричнево-бура: каштан, горобина; коричнева - жовто-коричнева: дуб; рожевувато-коричнева: яблуня, черешня;

червонувато-коричнева: сосна, вишня, туя;

темно-коричнева: горіх, абрикос;

рожева, жовтувато-рожева: слива, лавровишня;

темно-рожева: чинара, платан;

оранжева: жостір;

червона: тис;

фіолетова: бузок, бирючина (вовчі ягоди); зеленувата: падуб, хурма, фісташка; чорна: морений дуб.

Слід зауважити, що ці кольори тільки переважають, проте в кожній де­ревині можуть бути різні відтінки. Особливо змінюється колір зовнішньої частини стовбура. Деякі породи змінюють свій колір від дії грибних захво­рювань, що майже не впливають на якість деревини.

 

 


Download Вибір деревини для столярних робіт 2

подробнее

Сушіння


Сушіння буває природне - в штабелях і штучне - в сушарках. При­родне сушіння завжди досить тривале. Колоди сохнуть рік-два, залежно від діаметра, а пилені матеріали від 10 днів до двох місяців, залежно від товщини дощок і пори року. При природному сушінні не можна одержа­ти деревину вологістю менше 16 % , тому її використовують лише для будівельних конструкцій. Щоб виготовляти меблі та настилати підлогу, необхідна деревина вологістю не більше 10 %. Для цього її сушать в ка­мерах, які підігріваються і добре вентилюються.

В домашніх умовах можна висушити деревину у приміщенні протягом зими. Необхід­но лише ство­рити добру вен­тиляцію, щоб волога після ви­сихання дере­вини видаляла­ся з приміщен­ня. Величина сушки деревини залежить, в основному, від її щільності. М'яка деревина висихає менше, ніж тверда. Ду­же всихають бук, граб, береза, модрина, груша.

Хвойні породи всихають менше, ніж листяні. Заболонь (зовнішній шар колоди) всихає більше, ніж ядро, тому дошки при висиханні вигинаються в бік заболоні. При складанні щитів (для дверей тощо) дошки заболон­ною стороною повертають у різні боки, щоб виріб не вигинався при ви­сиханні. Взагалі деревина у виробі «дихає» зменшується її об'єм від сухо­го повітря і збільшується при зволоженні. Внаслідок цього у виробах з'яв­ляються щілини, порушуються з'єднання в шипах тощо. Тому дерев'яні ви­роби рекомендується оліфити, фарбувати з усіх боків, щоб захистити де­ревину від вологи. Дерева, що росли поодиноко або на узліссі, у попе­речному перерізі мають річні кільця неоднакової ширини - з південного боку вони ширші. Тому дошки, виготовлені з південного боку колоди, при висиханні жолобляться більше, ніж ті, що з північного. Ось чому рекомен­дується встановлювати колоду на пилораму ширшою частиною кілець вверх або вниз. Тоді усі дошки будуть з широкими і вузькими річними кіль­цями і висихатимуть рівномірніше.

 

 

 


Download Сушіння

подробнее

Захист деревини 3


Маючи інформацію про антисептики, і бажання виконати будівельні роботи надовго і якісно, Ви зможете правильно вибрати захисні ма­теріали і не боротися потім довгі роки з «маленькими сусідами» у Вашо­му домі.

Для запобігання розвитку будникових грибків необхідно дотри­муватися таких правил:

провітрювати всі приміщення і витримувати в них нормальний температурно - вологістний режим; взимку закривати, а весною відкривати всі душники в цоколях;

взимку і в дощову погоду закривати слухові вікна на горищі;

не допускати потрапляння вологи через щілини у підлогах;

утеплювати повстю водопровідні труби в місцях проходження їх через конструкції будинку;

використовувати суху деревину з вологістю не більше 18-20%;

Найбільш простим засобом поверхневого антисептування є обробка поверхні деревини автомобільною «переробкою», тобто маслом, яке відпрацювало свій термін у двигуні автомобіля. У продажу є також бага­то промислових видів антисептиків для деревини.

Поверхневе антисептування застосовують при вологості дерева не більше 35%. Розчин наносять на поверхню квачиками або гідропультом у два прийоми через 1-2 години. При роботі з препаратами слід бути обережним: не палити, не приймати їжу і т.д.

Якщо будинковий грибок з'явився, можна використовувати водні роз­чини деяких органічних солей. Наприклад, розчин мідного і залізного ку­поросу. Для цього в 1 л гарячої води розчиняють по 50г цих препаратів і одержаний гарячий розчин наносять на пошкоджену грибком деревину. Через місяць обробку повторюють. Можна до розчину додати глину для одержання пастоподібної маси. Використовують також водні розчини тільки залізного купоросу (150г на 1л води).

 


Download Захист деревини 3

подробнее

Друге життя паркету 2


Значні ділянки пошкодженої підлоги на дерев'яній основі відновлюють з допомогою кріплення клепок в нижню кромку цвяхами. Завершальну клепку можна посадити на емаль.

Клепки можна також наклеїти на дерев'яну основу підлоги столярним, ка­зеїновим, або іншими клеями. Після висихання необхідне циклювання підлоги.

Якщо основа підлоги цементно-піщана, клепки найчастіше приклеюють на бітумній мастиці, нагрітій до гарячого стану. Щілини поміж клепками можна зашпарувати замазкою. Ось її рецепт. Просіяна тирса (в частинах за масою) 5, портландцемент 5, столярний клей 2, вода 4. Столярний клей варять, потім додають цемент і тирсу. Ретельно перемішують суміш, підігріту до температури 40-50°С. Мастика готова до використання.

Описаним вище способом замазуються також щілини, які утворилися між паркетними щитами і дошками.

Пошкоджену паркетну клепку, яку необхідно замінити, видаляють так, щоб не пошкодити сусідні. Для цього її розколюють стамескою на дві-три частини вздовж волокон і виймають з гнізда.

Так видаляють й інші пошкоджені клепки. Потім ремонтують основу і ставлять на місце пошкоджених нові клепки.

Якщо паркет від надмірного зволоження здувся, з дефектного місця вирубують одну-дві клепки. Пошкоджену ділянку розбирають. Усувають джерело зволоження підлоги. Однією з поширених причин здуття парке­ту є недостатній зазор між пристінними рядами паркету і стінами. Тому його потрібно трохи збільшити, обрізавши крайні ряди паркету.

Після надмірного зволоження паркету і наступного висихання між клепками можуть з'явитися щілини. Якщо їх ширина не перевищує 3-5 мм, то шпарини прочищають тонким дротом і зашпакльовують замаз­кою, виготовленою з дрібної дубової, березової або букової тирси (під колір паркету) і столярного або казеїнового клею. Паркет з більшими щілинами не ремонтують, а перестилають.

 


Download Друге життя паркету 2

подробнее

Диван-ліжко


Диван-ліжко складається з двох предметів: основної тах­ти і відкидної, які з'єднані між собою карточними або рояльними петлями. Основна тахта складається з двох бокових рам 1, середньої опори 6, які спочатку з'єднані дошками горизонтальних стяжок, що за­кріплюються шурупами до нижніх горизонтальних планок рам. Потім рами встановлюємо у суворо вертикальному положенні і фіксуємо діаго­нальними стяжками по середніх вертикальних стояках. До торців внутрішніх горизонтальних планок рам кріпимо лобову дошку і послі­довно обшиваємо дошками настилання.

Відкидна тахта дещо відрізняється від основної, бо в зібраному вигляді вона слугує диваном. її складання слід починати з розкладки дощок настилання. На них кріпимо бокові рами 8 і середню опору 10, які фіксу­ються задньою горизонтальною стяжкою 9 і лобовою дошкою 4. Потім по нижніх горизонтальних планках бокових рам і середній опорі послідовно кріпимо дошки сидіння дивана 7. Лобові дошки основної тах­ти і відкидної з'єднуємо рояльними або карточними петлями.

 

 


Download Диван-ліжко

подробнее

Ремонт зовнішніх стін 2


Ремонтувати штукатурку потрібно розчином такого ж складу, яким ви­конували попереднє оштукатурювання.

Оштукатурені зовнішні стіни звичайно фарбують вапняними чи ка­зеїновими фарбами. Клейові фарби швидко линяють. Перед фарбуван­ням необхідно відремонтувати водопровідні труби, жолоби, а також усу­нути всі дефекти штукатурки. Фарбування вапняними фарбами буде якіснішим, якщо виконано по свіжоперетертій поверхні штукатурки: Фарбувати стіни слід в похмуру погоду, у жаркі дні потрібно працювати на тіньовому боці, змочуючи нагріту поверхню водою.

Дерев'яні стіни зовні фарбують фарбами, стійкими проти дії атмосіерних факторів, зокрема масляною, яка утворює міцну і довговічну плівку, що добре захищає дерево від руйнування.

Найкраще фарбувати зовнішні стіни весною. Утім, багато господарів віддають перевагу пізній осені, після того як гарячі промені літнього сон­ця висушили призначені для фарбування поверхні. Недопустиме фарбу­вання в сиру погоду і після дощу.

Перед фарбуванням стіни потрібно ретельно очистити від пилу, кіптя­ви і старої фарби.

Перш ніж розпочати фарбування, треба упорядкувати ринви, жо­лоби, віконні плетіння, двері і т. д.

Шпаклівку для замащування тріщин, вибоїв, отворів від цвяхів можна приготувати так: 1кг оліфи (оксоль) і 0,1кг 10-процентного розчину гаря­чого тваринного клею перемішують до утворення емульсії, після чого в неї додають крейду, поки не утвориться паста необхідної густоти.

Фарбування будинку зовні олійними фарбами обходиться досить до­рого, тому можна використати дешевшу суміш: у 100л води змішують 7кг мідного купоросу, 7кг алюмінієвих квасців, 7кг житнього борошна, 0,25кг каустичної соди (чи 0,5кг мила ), 15кг барвників і 8кг оліфи. 1л такої суміші досить для фарбування 3-4м2 поверхні стін.

Щоб визначити приблизну витрату фарби, потрібно число, що пока­зує загальну площу стін (у метрах), розділити на 7. Отримана частка від поділу буде показувати кількість літрів готової фарби, необхідної для двократного покриття. Ніколи не фарбуйте стіни одним товстим шаром фарби - це завжди гірше двох тонких покриттів. Перший шар повинен сохнути 4-5 днів.

Фарбування будинку починають з верхньої частини північної стіни. Фарбувати потрібно по всій ширині стіни, у крайньому випадку - від ку­та до лиштви першого вікна. Не рекомендується наносити вузьку смугу фарби від верху до низу, тому що з'являться патьоки.

Якщо стіни обшиті дошками, спочатку фарбують місця їх прилягання, потім фарбують упоперек відразу дві-три дошки, і, нарешті, розрівню­ють фарбу легкими мазками уздовж дошки.

 

 

 

 


Download Ремонт зовнішніх стін 2

подробнее

Щоб двері зачинялися 2


Деформовані двері щільно не зачиняються. Шматки шкіри і гумки, прибиті до косяка, не кращий вихід із становища. Шкіра швидко сти­рається, гумова трубка рветься. Краще взяти дві смужки жерсті (від кон­сервної банки), прибити їх, одержите надійну «защібку», яка служитиме довгі роки.

Дверні завіси не скриплять, якщо їх вчасно змащувати. А можна виго­товити шайбу з поліетиленового корка і надягти на штир завіса.

Якщо робочі поверхні петель зрізають навскіс під кутом 45°, то підвішені на них двері негрюкатимуть і не зачинятимуться під дією своєї маси. При відчиненні вони підніматимуться, тому придвірковий верхній кут доцільно округлити, щоб не руйнувався одвірок.

Балконні двері можна утеплити з допомогою простого килима з деко­ративної тканини. Розміри його вибирають так, щоб перекрити нижню і бічні щілини дверей. Килимок закріплюється на невеликих гачках, заби­тих у двері і в праву та ліву частини дверної коробки. Щоб вийти на бал­кон, досить зняти петельки з кількох гачків.

Часом завдають клопоту кімнатні двері, які треба тримати прочинени­ми. Для фіксації їх існують різні механічні стопори. Але їх треба перестав­ляти з одного положення в інше. А ось ця «дрібничка» вирішує проблему значно простіше. Вона утримуватиме двері так, як вам треба. Гальмом править невеликий шматок губчастої гуми. До дверей її прикріплюють металевою планкою на шурупах.

Щоб двері, вікна, кватирки зачинялися щільно, слід прибити до короб­ки шматочок шкіри у вигляді кишеньки, в яку вставити конусоподібну пластину. В міру набухання або висихання дверей і т. д. пластина буде поглиблюватися або виходити з кишеньки, забезпечуючи достатню щільність прилягання рухомої частини до коробки.

 

 


Download Щоб двері зачинялися 2

подробнее

Пересувний пташник


На садових ділянках, звичайно, утримують птицю тільки влітку. Як прави­ло, курчат - на виріст для осіннього забою. Самотужки можна виготовити для цього пересувний пташник. Він може бути будь-яких розмірів. Та й ма­теріалів для спорудження особливих непотрібно - обрізки дощок, фанера.

Перевага також «пересувного" методу утримання птиці полягає в то­му, що місце розташування будиночка можна щодня змінювати. Перес­тавляючи його, ви забезпечите птиці достатню кількість комах та грубих кормів, заощадивши зерно. Каркас складається з ме­талевої рами з опорними ко­лесами, де установлено пташ­ник з дахом, який піднімається, і кліткою. Він обладнаний лю­ком, вентиляційними ґратами, заскленою фрамугою і двер­цятами з дистанціїним керу­ванням. Каркас клітки збирають на рамі з брусків перерізом 40x70 мм за допомогою металевих кут­ників. Потім його слід обтягну­ти металевою або капроно­вою сіткою.

Нагадуємо, що клітку тре­ба ретельно та регулярно чис­тити, а воду в напувалках час­то міняти, щоб вона завжди була свіжою.

 


Download Пересувний пташник

подробнее

Сходи 2


Під час планування сходів дуже важливо ув'язати їх верх­ню і нижню частини з відповідними поверхами, ос­кільки на першому та другому поверхах може бути різна тов­щина покриття. Це може спри­чинити нерівності в стикуванні, а, можливо, й повну неув'язку геометрії сходів.

При цьому важливо визна­чити точку повороту сходів, через яку проходить їх нижня лінія і почина­ється верхній проступ. Тому рекомендується нарисувати на папері в мас­штабі 1:10 розміщення сходів по висоті будинку, щоб під час виготовлен­ня уникнути їх нарощення. Як бачимо, композиційних прийомів побудови сходів може бути дуже багато. Так, гвинтові сходи добре вписуються в інтер'єр приміщення і є завжди привабливими. Однак, окрім будівельної естетики та необхідного комфорту, має значення наявність необхідної площі для влаштування таких сходів. Гвинтові сходи завжди виглядають ефектно, але ширина східців у них невелика. Наприклад, у ніші розміром 2 м х 2 м і ширині сходів від 80 см можна спланувати приступ завширшки всього 24см. Тому експерти радять для гвинтових сходів виділяти площу діаметром мінімум 2,3м. Можлива конструкція сходів, коли вони підніма­ються до стелі, а люк щільно закривається кришкою, що економить теп­ло у приміщеннях. Вирішуючи питання економії житлової площі, не слід забувати про простір, що утво­рюється під традиційними прями­ми сходами.

Влаштувати там комірчину для будь-якого домаш­нього мотлоху - ось найпрості­ший, але не кращий варіант. Па­ра крісел серед декоративного папоротника створять затишний куточок для приватних бесід. Менш романтично, але корис­ніше буде використання цього простору під міні-майстерню або стелажі для книг, нарешті, під вбу­довані шафи для одягу. Тут поєднано гардероб для до­рослих і «печеру» для дитячих ігор. Адже для будь-якої дитини гра в «печері» - завжди велике задоволення. Для влаштування такої «печери» із цупкої тканини шиють полог потрібно­го розміру, по краях якого на відстані 20см один від другого роблять от­вори. Через останні протягують тонкий шпагат. Приблизно в 20см від підлоги вирізають отвір - вхід для маленьких відвідувачів «печери». Полог за шириною дорівнює шафі і натягується між ним і тетевою сходів.

Над шафою передба­чена ніша-антресоль з відкидними дверцятами.

Слід відзначити, що дизайн сходів, .їх розмі­щення і оздоблення дрібними інтер'єрними деталями майже не має обмеження для фантазії дизайнера в тандемі з господарем.

 

 


Download Сходи 2

подробнее

Покрівля


Виконання покриття рядами. Воно являє собою два листи покрівельної сталі, короткі сторони яких з'єднані лежачим фальцом, відігну­тим у напрямку стоку води. По довгих сторонах заздалегідь зроблені відги­ни для формування стоячих фальців. Причому в місцях перетину з лежачи­ми фальцами відгини не доводять на 60-70мм до прямого кута, щоб не по­шкодити фальцеві з'єднання. З одного боку відгин стоячого фальца пови­нен бути заввишки 20, а з іншого - заввишки 35мм. Дві короткі сторони, що залишилися, також підготовлені для формування лежачих фальців із суміжними листами вже безпосередньо на даху: одна крайка відігнута вниз, а інша загнута нагору.

Виконання карнизного звису. Встановіть карнизні штирі з хомутами (по осях водо­приймальних лійок) і Т-подібні кос­тилі 4 (на відстані 70см один від одного і 12см від краю звису). Відстань між штирем і найближчим костилем повинна бути 20-40 см. І ті, й інші кріплять до решетування цвяхам чи шурупами.

Складіть картини кар­низних звисів 1 у блоки 2. Довжина блоку дорівнює відстані між двома водо­приймальними лійками. Картини в блоці з'єднані лежачими фальцами 5, які ущільнюють за допомогою киянки і металевої рейки. Бічні надрізи капельників картин повинні щільно за­ходити один на одного.

Укладіть зверху і на­суньте блоки на костилі так, щоб поперечні план­ки костилів увійшли в загин капельника.

Встановлення надстінних жолобів.

Жолоби кріплять на покладені блоки карнизного звису за допомогою гаків, установлених на відстані 670-730мм один від одного. Гаки приби­вають перпендикулярно карнизному звису. Картини жолобів, подібно картинам карнизних звисів, складаються в блоки, причому всередині блоку картини вкладають внапуск. Блоки з'єднують подвійними лежачими фальцами в напрямку стікання води. Верхню крайку надстінних жолобів відгинають наверх для наступного з'єднання з крайкою покриття рядами.

 

 

 


Download Покрівля

подробнее

Покриття мастиковими матеріалами


М'яка покрівля може бути виконана без рулонних матеріалів, а лише з використанням мастики як самостійного покрівельного матеріалу. Ма­стикова покрівля має один істотний плюс - на ній немає швів, але й один істотний мінус - необхідно домогтися того, щоб товщина мастикового покриття була приблизно однаковою на всій поверхні (за винятком розжолобків, примикань, конька і ребер, про що буде сказано нижче). На­носять мастику за допомогою спеціального розпилювача. Кожен наступ­ний шар роблять після висихання попереднього. Для підсилення мастикову покрівлю армують склоповстю чи склосіткою. Склосітка - це ткана сітка з дуже міцних склониток з розміром вічок 4x4 мм. Склоповсть - це полотнище з довільно розміщених склово­локон. Обидва матеріали характеризуються великою механічною міц­ністю, тому їх прийнято використовувати як армуючі прокладки.

Основа для мастикової покрівлі - залізобетонні плити чи стяжка з це­ментно-піщаного розчину. У місцях примикання даху до вертикальних стін чи виступаючих деталей установлюються перехідні бортики з це­ментно-піщаного розчину з похилом до 100%. Перед покрівельними ро­ботами основу і бортики обґрунтовують.

Кількість мастикових шарів і шарів армуючих прокладок залежить від похилу даху.

При похилі 2,5— 10% необхідні три шари мастикового килима (з бітум­ної чи бітумно-полімерної мастики), два шари армуючих прокладок і верхній захисний гравійний шар. Якщо похил 10-15%, то потрібно два шари мастичного килима, два шари армуючих прокладок і захисний гравійний шар. При похилі 15-25% - три шари мастикового килима, два армуючих шари і верхній шар фарби.

Коньок даху, розжолобки, карнизний звис а також місця примикання підсилюють додатковими шарами: - коньок даху - мастиковим шаром завширшки 50-60см, армова­ним склоповстю чи склосіткою;

- карнизні звиси, розжолобки - двома мастиковими шарами, армо­ваними прокладками.

Ці елементи підсилюють до влаштування основного килима. Місця ж примикання покрівлі до стін і вертикальних виступаючих деталей зміцню­ють двома мастиковими шарами, армованими склоповстю чи склоткани­ною, після влаштування основного гідроізоляційного килима. Зверху роблять захисний гравійний шар, втопленний у мастику.

Товщина армованих місць повинна становити 6-8мм.

 

 


Download Покриття мастиковими матеріалами

подробнее

Встановлення пічного обладнання 2


Димові засувки і в'юшки встановлюють на висоті 2-2,2 м від рівня підлоги з боку, на якій знаходиться топка, розташовуючи так, щоб при відкритій засувці димовий канал1 був цілком відкритий. Встановлюють їх без зазорів, тому що вони не зазнають впливу високих температур. Закріплюють ці прилади в цегельній кладці за допомогою м'якого в'язаль­ного дроту діаметром 2—3мм.

Пічні плити (настил) встановлюють на тонкому шарі глиняного розчи­ну над верхом духовки на відстані 5-6 см. По всьому периметру плити між нею і цегельною кладкою повинен бути зазор 1,5 см. Розташовують плиту так, щоб велика конфорка знаходилася над топливником, а мала - над духовкою. Кращим варіантом вважається встановлення плити на металевий підрамник, виконаний з кутової сталі і закріплений у цегельну кладку масиву печі.

Очисники є невід'ємною частиною будь-якої печі. Методика їх вста­новлення різна, залежно від бажання майстра і наявності приладів. Це можуть бути просто отвори в цегельній кладці, які потім закладають цег­лою. У разі необхідності чищення газоходу, цеглу вий­мають з отвору, а потім вставляють на місце. При ць­ому слід нанести маркування на місце знаходження очисного отвору, щоб його можна було легко знайти. Цей варіант накладає деякі обмеження на облицю­вання печі і застосовується рідко. Найкраще в отвори вставляти очисники-коробки, виконані з лис­тової сталі, що у разі потреби легко відкриваються і закриваються. При цьому конструкційно вони повинні бути виконані так, щоб гази, що відходять з печі, не потрапляли в приміщення. Для цього в коробочку вставляють кусок цеглини на розчині і щільно встановлюють у рамку. Щоб коробку було зручно витягувати, до неї прилаштовують ручку. Закріплюють очисники-коробки за допомогою м'якого в'язального дроту без зазорів під час кладки газоходів. Фарбу­ють їх термостійкими лакофарбовими покриттями.

 

 

 


Download Встановлення пічного обладнання 2

подробнее

Облицювання кахлями 2


Перепилюють кахлі тонким стальним дротом. Один кінець його прикріплюють до стіни або до стовпа, а до другого прив'язують палицю, яку кладуть на стілець, відсувають стілець від стіни і сідають на палицю, від чого дріт сильно натягується. На кахель наносять лінію-риску, потім бе­руть його двома руками і водять назад-вперед по дроту, розпилюючи. Щоб при цьому не відколювалась глазур, по наведеній рисці необхідно прорубати на глазурі доріжку завширшки 2-4 мм. При перепилюванні кахель треба тримати глазур'ю до себе, щоб розпилювання було точно по рисці. Робочим ходом при розпилюванні вважають той, коли кахель ведеться на себе, в іншому разі глазур буде відколюватися.

Після розпилювання кахель шліфують плавними круговими рухами. З горизонтальних країв глазурований бік злегка скошують.

Порядок облицювання печі такий. Перед укладанням кахель обов'язково змочують водою. Спочатку з відбірної цегли викладають стінку без розчину. Розбирають її, залишивши один ряд. Потім встановлю­ють перші кутові кахлі нижнього ряду, намазуючи їх борти тонким шаром рідкого глиняного розчину і наносячи під румпу шар густого глиняного пісного розчину. Кахлі повинні бути укладені строго по горизонталі і верти­калі. Як правило, між ними залишають простір, куди б можна було встави­ти потрібну кількість проміжних кахлів, кожен з яких насухо приміряють до місця і, якщо це потрібно, додатково шліфують, щоб вони якомога щільніше прилягали один до одного. При укладанні наступних рядів кахлів горизонтальні шви між ними залишають завтовшки 2-3 мм, що необхідно для їх осідання разом з цегляною кладкою. Укла­дені насухо кахлі виймають і вста­новлюють на роз­чині, який нано­сять тільки під румпу, повністю заповнюючи там пустоти.

 


Download Облицювання кахлями 2

подробнее

Практичні поради 3


Кріплення зливних жолобів

Стандартні зливні жолоби най­частіше кріплять на спеціальних кронштейнах. Система непроста і доволі незручна для встановлення. Проте жолоби  можна до­сить просто підвісити за допомогою цвяхів  завдовжки 150—200 мм, які забивають у торці балок стелі.

Щоб борти жолобів не деформувались, на цвяхи навішують прапорці 4. Довжина жолобів повинна перевищувати відстань між балками плюс припуск на величину необхідних перекриттів. Схил для стоку води забез­печується збільшенням висоти кожного наступного жолоба у порівнянні з попереднім.

Натягуємо підтримуючий дріт

Сітка  («рабіца») є прекрасним варіантом огорожі. Але вона по­требує сильного натягування підтримую­чого дроту , інакше огорожа буде про­висати. Вручну дріт завтовшки 2-3 мм як слід натягнути практично неможливо. Пропонуємо такий варіант. На стовб навішуємо дротяні петлі , щільно обмо­тані навколо стовба. Підтримуючий дріт  через гачок  з'єднуємо з петльою . Для натягування дроту прутиком 6 закру­чуємо петлю. Петлі можна робити і між стовбами, а в процесі експлуатації їх підтягувати.

Як забити цвях у гіпсокартон

Іноді доводиться прибивати листи облицювання або деталі до гіпсокартонової плити. Виникає проблема: якщо під нею немає дере'яної основи, цвяхи не тримаються. У такій ситуації прикріпити що-небудь до гіпсокартону (або сухої штукатурки) мож­на за допомогою двох цвяхів, що забиті під кутом відносно один одного.

 


Download Практичні поради 3

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю

накрити криницю | готовим креслення компютерних столов | саморобні сушарки для грибів | три дівки протів одного порно | cfvjhj,ys cysuj[jlb | чи можна білити після гіпсової штукатурки | програма для збільшення сісьок на фото | як зробити деревяне перекриття | полівізатори електричні | станок для штахет | як зробити саморобний арбалет схеми | будиночок на криницю | зробити ніж своїми руками | скілки коштуе шлако блок | куда запихати тампони | як переробити гардини своїми руками | скільки кошує лебідь з шини | стальні войни онлайн | як з відра зробити підвазоник | забори з каменя та цегли фото | Купити бляху рифлену | ютуб басеїни | Нaйпростіші саморобні воблери | фундамент з бутилок скляних | руски пизди | Розміри копалки до мотоблока | Рвані целкі | як мурувати стовпчики під рошивку | як мурувати стовпчики під рошивку відео | вирізані із бумагі для мальчіков