Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Сушіння


Сушіння буває природне - в штабелях і штучне - в сушарках. При­родне сушіння завжди досить тривале. Колоди сохнуть рік-два, залежно від діаметра, а пилені матеріали від 10 днів до двох місяців, залежно від товщини дощок і пори року. При природному сушінні не можна одержа­ти деревину вологістю менше 16 % , тому її використовують лише для будівельних конструкцій. Щоб виготовляти меблі та настилати підлогу, необхідна деревина вологістю не більше 10 %. Для цього її сушать в ка­мерах, які підігріваються і добре вентилюються.

В домашніх умовах можна висушити деревину у приміщенні протягом зими. Необхід­но лише ство­рити добру вен­тиляцію, щоб волога після ви­сихання дере­вини видаляла­ся з приміщен­ня. Величина сушки деревини залежить, в основному, від її щільності. М'яка деревина висихає менше, ніж тверда. Ду­же всихають бук, граб, береза, модрина, груша.

Хвойні породи всихають менше, ніж листяні. Заболонь (зовнішній шар колоди) всихає більше, ніж ядро, тому дошки при висиханні вигинаються в бік заболоні. При складанні щитів (для дверей тощо) дошки заболон­ною стороною повертають у різні боки, щоб виріб не вигинався при ви­сиханні. Взагалі деревина у виробі «дихає» зменшується її об'єм від сухо­го повітря і збільшується при зволоженні. Внаслідок цього у виробах з'яв­ляються щілини, порушуються з'єднання в шипах тощо. Тому дерев'яні ви­роби рекомендується оліфити, фарбувати з усіх боків, щоб захистити де­ревину від вологи. Дерева, що росли поодиноко або на узліссі, у попе­речному перерізі мають річні кільця неоднакової ширини - з південного боку вони ширші. Тому дошки, виготовлені з південного боку колоди, при висиханні жолобляться більше, ніж ті, що з північного. Ось чому рекомен­дується встановлювати колоду на пилораму ширшою частиною кілець вверх або вниз. Тоді усі дошки будуть з широкими і вузькими річними кіль­цями і висихатимуть рівномірніше.

 

 

 


Download Сушіння

подробнее

Корисні поради


Дощаті підлоги в процесі експлуатації розсихаються, що веде до утво­рення щілин. Тому ремонт найчастіше зводиться до ущільнення дощок і заміни окремих покороблених або прогнилих. Роботи ведуться в такій послідовності. Спершу знімають плінтуси. Потім за допомогою сокири піднімають кожну дошку і осаджують на місце. Цвяхи, що виступають, виймають обценьками. Звільнені від цвяхів 3-4 дошки з'єднуються за до­помогою клинів. Після цього кожну дошку прибивають кількома цвяхами до лагів. Голівки цвяхів необхідно стиснути плоскогубцями і втопити в дошку на глибину 2-3 "мм. Плінтуси встановлюють на місце.

У підлозі з дощок, прибитих цвяхами, утворилися щілини. Ремонт вико­нують без розбирання підлоги. Спочатку ретельно розчищають щілини, потім відповідно до розмірів щілин з м'якого сухого дерева заготовляють планки. В перерізі така планка має вигляд клина, який трохи звужується. Планки ставлять насухо або на клей ПВА; забивають їх за допомогою дерев'яного клина і киянки (дерев'яного молотка). У вузькі щілини заби­вають штукатурну дранку.

Якщо потрібно замінити частину гнилої дошки, то спочатку просверд­люють два отвори великим свердлом у місцях стискування (біля балки), а потім пропилюють вузькою ножівкою з обох боків з'єднання дощок і пе­рерубують дошку на балці або лазі долотом (великою стамескою). То­рець вцілілої дошки має бути під прямим кутом до площини. Кінець дошки видаляють. Тоді беруть точно за розміром шматок нової дошки, її мо­лотком заганяють на місце, потім прибивають цвяхами.

 

 


Download Корисні поради

подробнее

Найуразливіші місця оселі


Майже жодне будівництво оселі не обходиться без помилок: її влас­ник уникне важких наслідків, якщо розгледить проблеми зазделегідь і усу­не їх, а покупець витратить менше грошей, якщо вчасно помітить помил­ки. Зокрема, найбільше недоліків допускають будівельники під час зве­дення зовнішніх стін (32%), даху (25%), підвалу (17%), підлоги і стелі (12%), внутрішніх стін (4%). На ці місця звертають особливу увагу під час прий­мання роботи від будівельників. На рисунку 6 зображені місця, де найчастіше виникають пошкоджен­ня під час екплуатації будинку. їх спеціалісти нараховують близько 23. Постійний огляд і перевірка цих місць будинку та своєчасне усунення не­доліків значно заощадить кошти на ремонт.

1. Зовнішні двері. їх захищають від потрапляння крапель води. Для цього встановлюють відповідний захист - зверху козирок, знизу метале­ву решітку аж до дверей тощо.

2. Балкони. Ця частина будинку піддається сильній атмосферній дії і через те потребує постійного догляду і ремонту. Дерев'яні балкони ма­ють бути захищені від ультрафіолетових променів, різних шкідників (гриб­ка), води і від гниття. Тому деревину просочують захисними розчинами, а також фарбують. Опори балкону перевіряють на міцність. Якщо він про­гнувся, деревина волога, а металева частина проржавіла - необхідний ремонт. При цьому слід усунути всі причини пошкодження.

3. Керамічна плитка на підлозі. Надщерблену, биту і ту плитку, що «їздить» замінюють. Попередньо добре очищають місце для нової плит­ки.

 


Download Найуразливіші місця оселі

подробнее

Ремонт зовнішніх стін 2


Ремонтувати штукатурку потрібно розчином такого ж складу, яким ви­конували попереднє оштукатурювання.

Оштукатурені зовнішні стіни звичайно фарбують вапняними чи ка­зеїновими фарбами. Клейові фарби швидко линяють. Перед фарбуван­ням необхідно відремонтувати водопровідні труби, жолоби, а також усу­нути всі дефекти штукатурки. Фарбування вапняними фарбами буде якіснішим, якщо виконано по свіжоперетертій поверхні штукатурки: Фарбувати стіни слід в похмуру погоду, у жаркі дні потрібно працювати на тіньовому боці, змочуючи нагріту поверхню водою.

Дерев'яні стіни зовні фарбують фарбами, стійкими проти дії атмосіерних факторів, зокрема масляною, яка утворює міцну і довговічну плівку, що добре захищає дерево від руйнування.

Найкраще фарбувати зовнішні стіни весною. Утім, багато господарів віддають перевагу пізній осені, після того як гарячі промені літнього сон­ця висушили призначені для фарбування поверхні. Недопустиме фарбу­вання в сиру погоду і після дощу.

Перед фарбуванням стіни потрібно ретельно очистити від пилу, кіптя­ви і старої фарби.

Перш ніж розпочати фарбування, треба упорядкувати ринви, жо­лоби, віконні плетіння, двері і т. д.

Шпаклівку для замащування тріщин, вибоїв, отворів від цвяхів можна приготувати так: 1кг оліфи (оксоль) і 0,1кг 10-процентного розчину гаря­чого тваринного клею перемішують до утворення емульсії, після чого в неї додають крейду, поки не утвориться паста необхідної густоти.

Фарбування будинку зовні олійними фарбами обходиться досить до­рого, тому можна використати дешевшу суміш: у 100л води змішують 7кг мідного купоросу, 7кг алюмінієвих квасців, 7кг житнього борошна, 0,25кг каустичної соди (чи 0,5кг мила ), 15кг барвників і 8кг оліфи. 1л такої суміші досить для фарбування 3-4м2 поверхні стін.

Щоб визначити приблизну витрату фарби, потрібно число, що пока­зує загальну площу стін (у метрах), розділити на 7. Отримана частка від поділу буде показувати кількість літрів готової фарби, необхідної для двократного покриття. Ніколи не фарбуйте стіни одним товстим шаром фарби - це завжди гірше двох тонких покриттів. Перший шар повинен сохнути 4-5 днів.

Фарбування будинку починають з верхньої частини північної стіни. Фарбувати потрібно по всій ширині стіни, у крайньому випадку - від ку­та до лиштви першого вікна. Не рекомендується наносити вузьку смугу фарби від верху до низу, тому що з'являться патьоки.

Якщо стіни обшиті дошками, спочатку фарбують місця їх прилягання, потім фарбують упоперек відразу дві-три дошки, і, нарешті, розрівню­ють фарбу легкими мазками уздовж дошки.

 

 

 

 


Download Ремонт зовнішніх стін 2

подробнее

Зароблення щілин та дірок 2


Для заповнення тріщин, раковин, нерівностей на поверхнях, які хочуть фарбувати, використовують шпаклівки, які виготовляються на основі оліфи та інертних наповнювачів (крейда, каолін). Для поліпшення адгезії (липучості) шпаклівки використовують ґрунтовки. Найчастіше це може бути добре розведена фарба, якою збираються вести роботи.

Всі роботи ведуться лише на сухих основах. Щоб визначити вологість ос­нови, можна скористатися 1-процентним спиртовим розчином фенолфта­леїну, який при нанесенні на вологі поверхні набуває малинового кольору.

Поверхні, які треба вирівняти шпаклівкою, спочатку грунтують, щоб в'яжуче із шпаклівки не проникало в товщу основи і шар шпаклівки в по­дальшому не втратив міцності. Схили, раковини діаметром більше 2мм, глибокі тріщини затирають цементно-піщаним розчином з додаванням розведеного ПВА.

На нових дерев'яних поверхнях спочатку треба вирівняти сучки, зас­моли, нагелі. Цісля цього поверхні грунтують, сушать, заправляючи шпаклівкою дефектні місця, знову сушать, зачищають.

Тріщини в штукатурці розрізають, очищають і затирають безусадочною шпаклівкою (суміш гашеного вапна, гіпсу у співвідношенні 1:1). Після висихання і шліфування поверхню грунтують оліфою або прошпакльову­ють 10-процентним розчином клею. Потім наклеюють щільне полотно, коленкор або серп'янку чи марлю.

Тріщини більше 4 см заробляють цементно-піщаним розчином 1:3. Попередньо їх розчищають загнутим дротом і промивають цементним молоком. Щоб розчин краще проникав всередину кладки, спочатку зак­ладають достатньо пластичний розчин, а на поверхні густіший. При заробці широких тріщин у розчин можна додавати уламки цегли. В процесі заповнення тріщин розчин необхідно ущільнювати.

 

 


Download Зароблення щілин та дірок 2

подробнее

Робота зі шпалерами 4


Обклеювати стіни можна одному, але зручніше це робити вдвох, коли один намазує і подає шматок шпалер; а інший стоїть на стільці чи драбині. Верхній край шпалер має клеїтися чітко по горизонтально відбитій лінії, а боковий по відбитій вертикальній лінії. Обклеювати краще «від світла».

Щоб краї шпалер надійно приклеювалися, по периметру вікон, две­рей, нижче бордюрної смуги і над плінтусами на поверхні завширшки 10-15см малярною щіточкою ретельно втирають оліфу. Стіни промащу­ють клейстером і одразу обклеюють газетами.

Обклеювати поверхню шпалерами можна після того, як макулатура повністю висохла. Відрізані відповідної довжини полотнища укладають на підлозіі або на столі боком донизу так, щоб кожне нижнє полотнище виступало на 1,2-2см.

Намазане полотнище повинно трохи зволожитися. Для цього його складають удвоє лицьовим боком догори, відкладають і наносять клейс­тер на інше полотнище. Перед наклеюванням краї зволоженого полот­нища вдруге промазують клейстером.

Вертикальність стіни перевіряють з допомогою виска. Для цього відмірюють від кутка відстань, рівну ширині рулона шпалерів. У цьому місці відбивають вертикальну лінію, по якій наклеюється перше полотни­ще. Щоб відбити лінію, шнур намазують крейдою або грифелем олівця, натягують, відводять від себе і відпускають. Одночасно перевіряють пря­мовисність кутків. Якщо нижній кут виявиться відхиленим від вертикалі, наприклад, вліво, то перше полотнище шпалер розкроюють так, щоб во­но нижнім лівим краєм торкалося до суміжної стіни в точці А, бувши відрізаним по лінії кута в точці Б. Наклеювати ціле полотнище в куток не рекомендується, бо щільно приклеїти його не вдасться, утворяться зморшки. Тому полотнище розкроюють так, щоб воно не заходило на суміжну стіну більш як на 2-3см. Частину полотна, яка перекриває ку­ток, надрізають у кількох місцях по лінії згину. Це забезпечить щільне прилягання полотнища. Перше полотнище на іншій стіні також наклею­ють щільно до кутка. Після сортування ножицями обрізають краї шпалер.

 

 


Download Робота зі шпалерами 4

подробнее

Утеплення будинку


Більшість споруд на дачних ділянках, особливо старої забудови (років 10Н 5 тому), розраховані лише на проживання у них теплої пори року. Щоб мешкати тут взимку, слід утеплити і стіни, і підлогу, і дах. А найпер­ше, слід поставити пічку або газовий обігрівальний агрегат.

Теплоізоляція стін. У кого у стінних конструкціях закладена міне­ральна вата, слід пам'ятати, що вона при насичені водяною парою (під час проживання і опалення) втрачає свої ізоляційні якості. Тому волого-захисний шар стіни має бути з теплої, внутрішньої стіни будинку.

Для утеплення використайте руберойд, толь, поліетиленову плівку. З допомогою цих матеріалів можна наполовину зменшити втрати тепла.

Ззовні теплоізоляційний матеріал треба оберігати від продування вітром. Для цього оббивають щільним, але вологонепроникним шаром з фанери, картону, деревностружкової плити. Через пори такого вітроза­хисного шару поступово буде випаровуватися волога, яка випадково проникне в утеплювач (мінеральну вату).

Тепловий комфорт будиночку значною мірою залежить також від кон­струкції підлоги. Підлогу обов'язково ізолюють від грунту підпідлоговим простором. При низькому рівні ґрунтових вод і сухому грунті можна обме­житися дощаним настилом, який укладають по лагах на цегляних підстав­ках, ізолюючи останні двома шарами руберойду на бітумній мастиці. Цег­ляні стовпчики опираються на шар бетону, який лежить на гідроізо­ляційному шарі глини. Висота підпідлогового простору близько 25см.

При високому рівні ґрунтових вод підлогу піднімають над землею не менше ніж на 50см. У цьому випадку підлогу роблять подвійною з утеп­лювачем, який закладають між чистою і чорною підлогою. Друга підлога настилається по балках. Вони спираються на цегляні стовпчики і гідроізолюються. Знизу до балок підвішують чорну підлогу з дерев'яних щитів. На цю підлогу наносять шар глиняної змазки (20-25см), потім іде теплоізолююча засипка (шлак, керамзит, тирса з вапном). Замість теплоізолюючої засипки можна покласти утеплювач. А понад балками настилають чисту підлогу. Простір між останньою і чорною підлогою має провітрюватися. Для цього по кутах кімнат роблять вентиляційні отвори.

Стелю садового будиночку можна утепляти різними підручними ма­теріалами, наприклад, мохом, соломою. Простий і дешевий теплоізо­ляційний шар - з глиносолом'яної замазки завтовшки 20-25см. Його наносять на дошки, якими оббита знизу стеля.

 


Download Утеплення будинку

подробнее

Сауна 3


Залежно від цього виробляються особливі вимоги у плануванні та будівництві сауни за висотою і кількістю лежаків. Враховують також те, що на верхніх лежаках температура повітря значно вища і може підніматися до 100-120 градусів. Розміри ж сауни визначають за кіль­кістю людей, які будуть одночасно знаходи­тись у ній. Під час про­ектування і будівниц­тва потрібно врахову­вати і те, щоб у сауні розміщались пічка та лежаки і залишався вільний простір для пе­реміщення     відвіду­вачів (приблизно 2-3куб.м на людину). Та­кож міні-сауна відповідає вимогам, пов'язаним з потовиділенням, але не дає можливості неповторної насоло­ди - зручно розміститися. Дуже вели­ку сауну з високою стелею важко на­гріти. Для швидкого нагрівання при­міщення роблять невисоким. Основ­ний лежак, на якому розміщуються люди, не повинен знаходитись нижче верхньої точки камінців у пічці. Щоб скористатися віником, потрібно не менше метра відстані від верхнього лежака до стелі. Родинні сауни мають висоту приблизно 2,1м, а загального користування — 2,8м. Найменша ви­сота, що відповідає санітарним і тех­нічним вимогам, становить 1,9м.

Для забезпечення доброї вентиляції і притоку свіжого повітря в стінах сауни на різних рівнях роблять вентиляційні отвори, які закривають чи відкривають у міру необхідності.

Естетичний вигляд сауни не повинен домінувати над її корисними мож­ливостями. Будівля має бути якомога простішою. Колоди і дошки не слід фарбувати або лакувати, бо будь-яке покриття при високій температурі розкладається і насичує повітря шкідливими речовинами.

 


Download Сауна 3

подробнее

Водойма


На присадибних ділянках можна влаштувати просту водойму своїми руками. Але часто такі водойми потерпають від водяних пацюків, які зни­щують рослини не тільки у водоймі, але й на присадибній ділянці. У во­доймі з бетонними «берегами» водяні рослини також не приживаються. Ми пропонуємо просту водойму, ефективність якої перевірена часом. За 10 років в ній не завелися водяні пацюки, зате живуть жаби, рибки, інші водяні мешканці. Добре ростуть рослини. Водойма служить прикрасою ділянки, а також використовується як запас води напровесні та восени для поливу й інших господарських потреб, коли не працює водопровід. У спекотну літню пору ставок служить басейном для купання. За літо кілька разів можна додавати в ставок водопровідну воду.

Водойма розмірами 6x6x1 м.

До вертикальних стінок виритого котловану прикладають складену вдвічі поліетиленову плівку (захист від водяних пацюків) та плівку, що перешкоджає витоку води в грунт. По­тім, відступивши на метр від країв котловану, можна заглиблюватися далі. Грунт наклада­ють на уступ метрової ширини, що утво­рюється внизу. Вибираючи грунт під кутом 45°, заглиблюються ще на метр. В результаті утворюється котлован розміром 6x6 метрів по верхньому периметру і 2x2 м - по нижньому. Глибина 2 метри. Стіни ско­шені під кутом 45°.

На дно встановлюють чавунну емальо­вану ванну заввишки 70 сантиметрів і за­вдовжки 120 сантиметрів. Це зи­мувальна яма для риб. Простір між стінами котловану і ванною заповнюють грунтом -тут можна посадити латаття. Насипають шар грунту завтовшки 60 сантиметрів, на­вколо ванни встановлюють бетонні блоки (30x60x13 см). По них можна ходити, не ка­ламутячи воду і не пошкоджуючи кореневи­ща латаття. Блоки встановлюють на «реб­ро». Між блоками і стінами також насипа­ють грунт . Такими ж блоками і на «ребро» лицюють стіни водойми, не доводя­чи облицювання на 40 сантиметрів до верх­нього рівня (облицювання не дозволяє сті­нам «сповзати» . У цьому місці ви­саджують різні прибережні рослини, а також кладуть різні за формою і розміром камені, які надають водоймі красивого природного вигляду та захищають від потрапляння грунту.

 

 

 


Download Водойма

подробнее

Планування мансарди


Обмежений простір горища, регламентований похилом і конст­рукцією перекриття даху, обумовлює підбір меблів і обладнання у відповідності з додатковими вимогами. До них належать: компактність, універсальність, простота конструкційного рішення і, головне, зручність користування. Різні ніші та похил площин стелі і стін дають можливість ви­користовувати підвісні або вбудовані предмети меблів, наприклад, по­лиці, відкидні ліжка, двоярусні дитячі ліжка, висувні шафи, секретери, вер­стати з підйомною кришкою і т.д. Враховуючи планування мансардного поверху, спальні місця бажано розставити біля повздовжніх стін, які мають висоту від підлоги до похилу стелі 1,8-1,9м. Підходити впритул до таких стін незручно, тому площа підлоги вздовж них використовується, в основному, для крісла чи ліжка.

Центральну зону мансарди необхідно залишити для проходу. Тут лю­дина може пересуватись у весь зріст. Вільний простір між покрівлею і під­логою мансарди можна використовувати як комору під дахом (з досту­пом до неї через спеціальні двері) або як окремі вбудовані місткості різного'призначення, які безпосередньо обслуговують житлову кімнату. Це, як правило, ніші, рівні за довжиною відстані між опорними стояками, що підтримують стропила. Наприклад, на рівні верху матраца ліжка чи тахти можна зробити ніші для зберігання постільної білизни. Дверцята таких ніш можна виготовити з дерев'яних рейок: вони утворюють раму у вигляді решіток. Щілини між рамами забезпечують необхідну вентиляцію. Над рамами можна обладнати ніші для світильника, радіоприймача, магнітофона чи телевізора, а також книжкові полиці у вигляді уступів. Во­ни кріпляться до схилів стін за допомогою спеціальних металевих чи де­рев'яних кутиків. Відстань між полицями по вертикалі рекомендується зробити 25-27см, що дасть можливість розставити на них не лише кни­ги, але й альбоми, папки з кресленнями та ін.

 


Download Планування мансарди

подробнее

Покрівля з природного шиферу


Сланцеву покрівлю влаштовують на дахах простої конфігурації, бо сланцеві пластинки - дуже тендітний покрівельний матеріал, який легко колеться і розшаровується.

Основа для сланцевої покрівлі - суцільне чи розріджене решетування з дощок 2 завширшки 150мм. Біля конька і карнизних звисів укладають впритул дві дошки (відповідно 10 і 1). До крайньої дошки при­бивають зрівнювальну планку 8.

Підготовка плитки включає дві основні операції: свердлення отворів діаметром 4,5мм і розрізання плиток (за допомогою ножівки).

Сланцеві плитки укладають справа наліво з подвійним напуском і кріплять цвяхами 3 (по два на кожну плитку). Прикарнизний і приконьковий ряди викладають з плиток 7, довжина яких становить 3/5 довжини звичайної плитки. Як і черепична, сланцева покрівля має зигзагоподібний малюнок за рахунок того, що кожний парний ряд починається з цілої плитки 4, а непарний - з половинки 5. Плитки прибивають досить щільно, але одночасно вони по­винні мати можливість незначного зсуву при різких перепадах температури.

Коньок і ребра даху оббива­ють дошками 11, які закривають сталевими аркушами 9, що кріпляться цвяхами 3 через кожні 200мм. Комір димаря роблять з цементного розчину аналогічно коміру черепичного даху.

 


Download Покрівля з природного шиферу

подробнее

Теплоізоляція даху


У більшості випадків горищні дахи влаштовують холодними, а безгорищні - теплими. Це значить, якщо у вашому будинку є горищне приміщення, яке не є житловим, то схили утеплювати не потрібно. Утеп­люють тільки підлогу горища. Якщо ж горище чи мансарду використовую як житло, тоді по схилах даху прокладають теплоізоляційний матеріал. Плоскі (без горища) або скатні дахи будинку, у якому головне житлове приміщення розміщене безпосередньо під дахом і загальною архітекту­рою не передбачено окремого вільного простору, обов'язково теплоізолюють, щоб не допустити надмірного витоку тепла.

Горищні підлоги утеплюють зсередини горища. Схили утеплювати складніше. У процесі зведення будинку теплоізоляційний матеріал можна укласти поверх обрешетування або між кроквяними ногами з боку го­рищного приміщення. Перший спосіб - надійніший, але в другому випад­ку будинок буде швидше прогріватися і довше зберігати тепло. З будин­ками, що вже експлуатуються, можливий лише один варіант - утеплення зсередини.

Для плоских дахів прийнятні обидва способи утеплення: і зовнішній, і внутрішній. Зовнішня теплоізоляція потребує від покрівельника великого професіоналізму, внутрішнє ж прокладання теплоізоляційного ма­теріалу, що приклеюють до стелі, під силу навіть новачку. »

Під час виконання теплоізоляційних робіт може виникнути не­обхідність ізолювати водопровідні труби чи водозбірник холодної води, встановлений на горищі. Укладання теплоізоляційних матеріалів (плит, рулонів, сипучих утеп­лювачів) не вимагає особливих навичок. Найбільш зручні в роботі мінераловатні плити прямокутної чи клиноподібної форми, що легко уклада­ються і щільно стикуються між собою. У разі укладання рулонів і сипучо­го утеплювача необхідно знати кілька професійних секретів.

 

 


Download Теплоізоляція даху

подробнее

Облицювання кахлями 2


Перепилюють кахлі тонким стальним дротом. Один кінець його прикріплюють до стіни або до стовпа, а до другого прив'язують палицю, яку кладуть на стілець, відсувають стілець від стіни і сідають на палицю, від чого дріт сильно натягується. На кахель наносять лінію-риску, потім бе­руть його двома руками і водять назад-вперед по дроту, розпилюючи. Щоб при цьому не відколювалась глазур, по наведеній рисці необхідно прорубати на глазурі доріжку завширшки 2-4 мм. При перепилюванні кахель треба тримати глазур'ю до себе, щоб розпилювання було точно по рисці. Робочим ходом при розпилюванні вважають той, коли кахель ведеться на себе, в іншому разі глазур буде відколюватися.

Після розпилювання кахель шліфують плавними круговими рухами. З горизонтальних країв глазурований бік злегка скошують.

Порядок облицювання печі такий. Перед укладанням кахель обов'язково змочують водою. Спочатку з відбірної цегли викладають стінку без розчину. Розбирають її, залишивши один ряд. Потім встановлю­ють перші кутові кахлі нижнього ряду, намазуючи їх борти тонким шаром рідкого глиняного розчину і наносячи під румпу шар густого глиняного пісного розчину. Кахлі повинні бути укладені строго по горизонталі і верти­калі. Як правило, між ними залишають простір, куди б можна було встави­ти потрібну кількість проміжних кахлів, кожен з яких насухо приміряють до місця і, якщо це потрібно, додатково шліфують, щоб вони якомога щільніше прилягали один до одного. При укладанні наступних рядів кахлів горизонтальні шви між ними залишають завтовшки 2-3 мм, що необхідно для їх осідання разом з цегляною кладкою. Укла­дені насухо кахлі виймають і вста­новлюють на роз­чині, який нано­сять тільки під румпу, повністю заповнюючи там пустоти.

 


Download Облицювання кахлями 2

подробнее

Димоходи для печей 2


Проходячи через димоходи в зовнішній стіні, гази віддають час­тину тепла в атмосферу. Внаслідок цього температура вихідних газів знач­но знижується, що негативно позначається на грубній тязі. При цьому з газів виділяються смолисті речовини, що проникають крізь кладку й осіда­ють на зовнішніх конструкціях будинку. Тому, якщо все-таки виникла не­обхідність влаштування димоходу в зовнішній стіні, його стінку потовщують. Оптимальною вважається відстань від димоходу до зовнішньої поверхні стіни при зовнішніх температурах до - 20°С - 2,5 цеглини. Щоб не змен­шувати міцність стін, димоходи не слід розташовувати в кутах будинку.

Кожна піч повинна мати окремий димовий канал. Якщо приєднати до одного каналу кілька печей, то умови їх роботи будуть різні. Адже тяга печі залежить від висоти димового каналу. Тому печі нижніх поверхів будуть "за­бивати" тягу печей, розташованих на верхніх поверхах. Приєднання двох розташованих на одному поверсі печей до загального димоходу можливо за умови влаштування розсічки у вигляді поперечної стіни. Таку розсічку встановлюють між димоходами на висоту не менше 75см. Без розсічки печі, розташовані на одному поверсі, можна приєднувати до одного димо­ходу тільки на різних рівнях. Цим виключають зустрічний рух димових газів при цьому мінімальний переріз загального димового каналу повинен бути не менше 1x1 /2 цеглини.

 


Download Димоходи для печей 2

подробнее

Практичні поради 5


Зашпаровування проміжків між зрубом та цоколем

Нижній вінець поставленого зрубу не завжди щільно прилягає до цоколю. Спроби заро­бити щілини розчином, як правило, не приводять до успіху - герметичності не вдається досягти через те, що суміш тече. Використовувати макрофлекс - доро­го, та й запхати його у вузькі щілини не завжди вда­ється.

Пробка для стовбів огорожі

Азбестоцементні труби діаметром 100 мм часто використовують як стовби для огорожі. Щоб виклю­чити попадання у них води або сміття, верх труби слід затулити. Для цього підбирають консервну бан­ку відповідного діаметра і вставляють її всередину стовба з невеликим натягом. Встановлена у такий спосіб банка прекрасно утримує пробку з бетону, яка герметично закриває трубу.

Обдуримо дощ

Садова доріжка, покрита плиткою, не лише милує око серед зелені газонів, але й досить практична. Улаштовують такі доріжки по рельєфу ділянки, як правило, з нахилом, іноді значним.

Якщо вкладати плитку «шов в шов» за схемою А, то під час дощу потік води швидко розмиє шви і основу під плитками.

Краще покласти плитку за схемою Б, тобто «по діагоналі». У такому разі потік буде розсікати­ся, його швидкість - гальмуватися, а вода - відво­дитися за межі доріжки.

Простий верстат

Часто виникає необхідність оброблення ребер дощок безпосередньо на шта­белі, коли спеціального верстата немає. У цьому випадку можна скористатися про­стим саморобним пристроєм.

Беремо дошку , до неї прибиваємо вертикальну дошку з вирізом. Цей пристрій кріпимо до лавки, брусу чи шта­белю дощок. Дошку, яку необхідно обро­бити вставляємо в паз і фіксуємо клином.

 


Download Практичні поради 5

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю

як збити целику дівчині відео онлайн ютуб | коломийське порно відео | Гильзування димоходу | обємна іграшка з бісеру бедрик | форми призирвативів | верхы на колодязь | чи йде кров коли збивають целку? | іграшки трактори відео | клаузура википедия | чи іде кров коли збивають целку? | ролики дівчачі картинки | Мінєт картінки | вінкс ізнасілують | ремонт воздушок в вінниці | як зробити клетку | как сделать в майнкрафт лыжко | що можна зробыты своимы рукамы | Годівничка з покидькового матеріалу | як вимуровати комен димохід | процес мурування грубок | большие пезді и большие хуи | волосата піхва | видео як займаюця сексом | Купить в украини вуздушки | силуэты для випилювання лобзиком для початківців | поронуха сіська | точилки для ножів саморобні відео | корабель з бутилки | як зробити самому илектро удочку | парнухі дивитись