Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Характеристика деревини 3


Бук має однорідну, міцну і гнучку деревину з прямими волокнами. На радіальних зрізах дуже помітні блискучі серцевинні промені у вигляді світлих або темних стрічок. На звичайному тангенціальному зрізі промені утворюють довгасті цяточки. Букову деревину легко обробляти, лакувати і полірувати, тому з неї виготовляють меблі, інструменти тощо. Колеться порівняно легко, а при висиханні мало розтріскується, проте сильно жо­лобиться.

Клен має міцну гнучку деревину з тонкою структурою волокон, яку легко полірувати. Особливо ціниться деревина клена несправжньоплатанового з ніжною красивою текстурою і великою кількістю маленьких сучечків, що нагадують око птаха (через це її називають пташине око). Виготовляють з неї фанеру для оздоблення меблів.

Каштан має деревину різних відтінків. Вона схожа на дубову, але сер­цевинні промені на ній не так помітні. Деревина каштана досить пружна і дуже міцна. При висиханні майже не тріскається і не жолобиться, її лег­ко стругати, полірувати і фарбувати, але вона погано колеться. Викорис­товується для виготовлення меблів і в будівництві.

Береза має однорідну, досить міцну деревину, яку легко обробляти різними столярними інструментами, полірувати і фарбувати. Текстура її досить красива. Меблі, виготовлені з берези, вкривають безбарвним ла­ком. Найкрасивіша надкоренева частина стовбура, так звана хвиляста береза, що має муаровий малюнок з атласним блиском. Особливо цінна карельська береза, деревина якої має хвилясто-вузлуватий вигляд. З неї виготовляють фанеру для оздоблення меблів.

 

 


Download Характеристика деревини 3

подробнее

Вибір деревини для столярних робіт


При виборі деревини для столярних чи художніх виробів перш за все потрібно визначити, в яких умовах експлуатуватиметься виріб: всередині приміщення чи ззовні, матиме ударне навантаження чи звичайне статич­не (стале), а також вид оздоблення чи фарбування.

Відповідно до умов та характеристик підбирається деревина. Проте обов'язково треба враховувати вади, текстуру та кольори деревини.

Вади деревини. У більшості випадків вони знижують цінність або й зовсім виключають можливість застосовувати її для виготовлення виробу. Іноді деревину з вадами можна використати для іншого призначення і цим надати їй особливо привабливого вигляду та підвищити цінність. Ос­новними вадами є завилькуватість, косошарість і сучкуватість.

Завилькуватість - це хвилясте або гвинтоподібне розміщення воло­кон, яке буває переважно біля коренів. Через це деревину не можна ко­лоти в певному напрямку, важко обробляти тощо. Завилькуватість горіха, клена та інших порід, які використовуються для виготовлення стру­ганої фанери і оздоблення меблів, не є вадою; вона утворює красиві візерунки, що підвищують цінність деревини. Особливо цінними є капи-нарости на деревині здебільшого біля комлевої частини. Тут деревина дуже завилькувата і на поздовжньому зрізі утворює красиву текстуру.

Косошарість - розміщення волокон деревини навскіс дошки або бруса. Міцність на злам у виробі з такого матеріалу менша. З косошарої деревини не можна робити ручки для молотків, сокир і бруски, які витри­мують поперечне навантаження. Для виготовлення держаків до сапок, лопат, вил тощо використовують лише прямошарову деревину з пиляних брусків, але найкраще їх виготовляти з деревини молодих дерев та рівних гілок. При облицюванні деревиною косошарість не вважають за ваду.

 

 


Download Вибір деревини для столярних робіт

подробнее

Дерев’яна дощата підлога


Основними вимогами до підлоги є твердість, міцність, добра теплоізо­ляція, стійкість проти спрацювання. Щоб домогтися цього, треба пра­вильно підготувати основу підлоги і на цю основу правильно укласти пок­риття. Основа підлоги - це бетонна плита перекриття, дерев'яні лаги чи дерев'яні балки, покладені на бетонну (чи іншу основу). Дуже часто ос­новою підлоги є цегельні стовпчики, встановлені на утрамбований щебінь, під яким знаходиться шар ущільненого грунту. Можна влаштува­ти і просто підлогу по грунту.

Технологія робіт з влаштування такої підлоги наступна. Спочатку тре­ба зрізати рослинний грунт і укласти на нього два шари сухої землі, яку обов'язково утрамбувати. Сумарний шар повинен становити 15-20 см. Потім поверхню цієї основи утрамбовують, втоплюючи щебінь чи гравій у Основу підлоги роблять вище рівня зовнішнього вимощення не менше ніж на 10-15 см. На підготовленій основі встановлюють цегельні стовп­чики в два ряди цегли, відстань між якими становить 70-100 см один від одного. На ці стовпчики по толевій ізоляції та антисептичних прокладках з обрізків дощок завтовшки не менше 30 мм укладають лаги (колоди діаметром 14 см, розпиляні уздовж на дві частини). Поверхню лагів вирівнюють. Встановлюють за рівнем з підтесуванням нижньої напівкруг­лої поверхні. Наскільки рівно покладені лаги, можна перевірити двомет­ровою рейкою з рівнем, яку прикладають до лагів у всіх напрямках; просвіти між лагами і рейкою не повинні перевищувати 3мм. Між лага­ми і стінами чи перегородками варто залишити зазор не менше 8см для можливого осідання.

 

 


Download Дерев’яна дощата підлога

подробнее

Лаки та політури для дерева


Лаками називають велику групу матеріалів, що представляють собою розчини плівкоутворюючих речовин в органічних розчинниках чи воді. Після висихання вони утворюють тверду прозору безбарвну чи кольоро­ву плівку.

Лаки використовують для одержання прозорих покриттів, коли по­трібно захистити й одночасно зберегти (або особливо підкреслити) структуру поверхні, що фарбується, головним чином, коштовних порід деревини. У цьому випадку лаки наносять безпосередньо на підготовле­ну поверхню виробу. Часто лаки наносять як останній шар у системі ба­гатошарового покриття, для того щоб додати йому гарного зовнішнього вигляду або підвищити експлуатаційні властивості.

Лаки - це, як правило, фарби без пігменту. До складу більшості лаків входять поліуретанові смоли, вони мають сольвентну основу (подібно олійним фарбам). Але, з огляду на гігієнічні та екологічні чинники, все більш популярними стають водорозчинні акрилові лаки, так само, як і во­доемульсійні фарби. Лаки бувають із сатиново-шовковистим або глянце­вим ефектом, як прозорі, так і підфарбовані. Підфарбовані лаки засто­совуються для покращання вигляду дерева. Вони надають йому додатко­вого кольору, але не приховують натуральну текстуру, як це робили б фарби.

Лак має свій власний грунт та підшарок, але при нанесенні першого шару бажано додати в нього приблизно 10% уайт-спириту для сольвент-них типів або води - для акрилових і не накладати цей шар щіткою, а вти­рати його в дерево ганчіркою, від якої не відокремлюються волокна. Ко­ли перший шар висохне, треба зробити насічку: трохи потерти його дрібною шкуркою. Потім видалити пил і вже щіткою накласти другий, по­вноцінний шар. На поверхні, що буде піддаватись зношуванню, добре і другий шар насікти й нанести ще один - додатковий.

 

 


Download Лаки та політури для дерева

подробнее

Ремонт зовнішніх стін 2


Ремонтувати штукатурку потрібно розчином такого ж складу, яким ви­конували попереднє оштукатурювання.

Оштукатурені зовнішні стіни звичайно фарбують вапняними чи ка­зеїновими фарбами. Клейові фарби швидко линяють. Перед фарбуван­ням необхідно відремонтувати водопровідні труби, жолоби, а також усу­нути всі дефекти штукатурки. Фарбування вапняними фарбами буде якіснішим, якщо виконано по свіжоперетертій поверхні штукатурки: Фарбувати стіни слід в похмуру погоду, у жаркі дні потрібно працювати на тіньовому боці, змочуючи нагріту поверхню водою.

Дерев'яні стіни зовні фарбують фарбами, стійкими проти дії атмосіерних факторів, зокрема масляною, яка утворює міцну і довговічну плівку, що добре захищає дерево від руйнування.

Найкраще фарбувати зовнішні стіни весною. Утім, багато господарів віддають перевагу пізній осені, після того як гарячі промені літнього сон­ця висушили призначені для фарбування поверхні. Недопустиме фарбу­вання в сиру погоду і після дощу.

Перед фарбуванням стіни потрібно ретельно очистити від пилу, кіптя­ви і старої фарби.

Перш ніж розпочати фарбування, треба упорядкувати ринви, жо­лоби, віконні плетіння, двері і т. д.

Шпаклівку для замащування тріщин, вибоїв, отворів від цвяхів можна приготувати так: 1кг оліфи (оксоль) і 0,1кг 10-процентного розчину гаря­чого тваринного клею перемішують до утворення емульсії, після чого в неї додають крейду, поки не утвориться паста необхідної густоти.

Фарбування будинку зовні олійними фарбами обходиться досить до­рого, тому можна використати дешевшу суміш: у 100л води змішують 7кг мідного купоросу, 7кг алюмінієвих квасців, 7кг житнього борошна, 0,25кг каустичної соди (чи 0,5кг мила ), 15кг барвників і 8кг оліфи. 1л такої суміші досить для фарбування 3-4м2 поверхні стін.

Щоб визначити приблизну витрату фарби, потрібно число, що пока­зує загальну площу стін (у метрах), розділити на 7. Отримана частка від поділу буде показувати кількість літрів готової фарби, необхідної для двократного покриття. Ніколи не фарбуйте стіни одним товстим шаром фарби - це завжди гірше двох тонких покриттів. Перший шар повинен сохнути 4-5 днів.

Фарбування будинку починають з верхньої частини північної стіни. Фарбувати потрібно по всій ширині стіни, у крайньому випадку - від ку­та до лиштви першого вікна. Не рекомендується наносити вузьку смугу фарби від верху до низу, тому що з'являться патьоки.

Якщо стіни обшиті дошками, спочатку фарбують місця їх прилягання, потім фарбують упоперек відразу дві-три дошки, і, нарешті, розрівню­ють фарбу легкими мазками уздовж дошки.

 

 

 

 


Download Ремонт зовнішніх стін 2

подробнее

Робота зі шпалерами 5


Для наклеювання внапуск обрізають один край. При цьому врахову­ють, що край кожної наступної смуги буде повернутий до світла, інакше стик буде дуже помітним. Для обклеювання стіни з вікнами і стіни, яка знаходиться проти вікон, можна обрізати будь-який край. Для наклею­вання високоякісних шпалер впритул обрізають обидва краї. Щоб зеко­номити час при наклеюванні шпалер, краще обрізати їх пружок не ножи­цями, а гострим тонким ножем, не розгортаючи рулона. Для цього потрібно попередньо вирівняти торець рулона і простим олівцем обвес­ти зовні межу кружка. Працюючи ножем, необхідно рулон поступово по­вертати в напрямку його скручування.

Обклеювання починають від кутка стіни з вікнами. Намазане й просо­чене клейстером полотнище подають складеним утроє. Взявши його, робітник, який стоїть на табуретці чи столику, розгортає його і верхнім кінцем прикладає до стіни. Той, хто стоїть на підлозі, підтримує нижній кінець і допомагає сумістити край полотнища з вертикальною лінією, відбитою по виску в кутку кімнати. Після суміщення краю й лінії полотни­ще приклеюють. Щоб на шпалерах не залишились зморшки і здутини, їх розрівнюють ганчіркою або щіткою рухами від осі полотнища, до країв і зверху вниз. Наступні полотнища наклеюють аналогічно, стежачи за тим, щоб малюнок зберігався на стиках. Кожне наступне полотнище по­винно перекривати попереднє на ширину необрізаного краю.

Після наклеювання полотнищ починають наклеювати бордюр або фриз. Перед цим треба ретельно очистити від набілу верхні частини стін. Бордюрний або фризовий рулон спочатку розрізають уздовж на смуги, а потім смуги на шматки завдовжки 1,5-1,6 м. Відтинок бордюра або фриза намазують клейстером і приклеюють до стіни так, щоб його верхній край сумістився з відбитою раніше межею стіни.

 

 


Download Робота зі шпалерами 5

подробнее

Корисні поради


Здуття на шпалерах можна ліквідувати, якщо після висихання пропра­сувати злегка нагрітою праскою.

При підготовці стін для обклеювання шпалерами необхідно штукатур­ку на них згладити пемзою або шматком білої глини, потім протерти щіткою або ганчіркою.

Якщо приклеювати шпалери до стін, затертих шпаклівкою на але­бастрі, то шпалери відстануть, а шпаклівка зруйнується. Такі стіни перед обклеюванням слід злегка прооліфити і дати їм висохнути.

Вибирати малюнок шпалер слід залежно від площі і висоти кімнати. Горизонтально розміщений малюнок знижує висоту приміщення, при вертикально розміщеному малюнку, навпаки, кімната здається вищою. Ромбоподібний малюнок створює відчуття великого об'єму.

Стіни коридорів слід обклеювати шпалерами темніших тонів, ніж стіни жилих кімнат.

Щоб заклеїти дірку або закрити інший дефект в шпалерах, беруть шматочок шпалер і обережно підганяють малюнок. Латку вирізають по хвилястій або зубчастій лінії, бо так вона краще зливається з загальним фоном.

Верхню межу наклеювання шпалер, як правило, намічають по шнуру. Але ця операція потребує додаткових вимірів і, що найголовніше, не завжди буває точною. Але ж існує практичний і точний, чомусь нині забу­тий спосіб нанесення горизонтальних ліній. Візьміть тонкий гумовий шланг і вставте в його кінці невеликі скляні трубочки. Заповніть шланг во­дою до середини трубок і позначте рівні, на яких перебуває вода. За за­коном сполучених посудин лінія, яка з'єднала помітки, завжди буде гори­зонтальною.

Пригладжуйте поклеєні шпалери рівною і широкою дерев'яною план­кою з наклеєним шаром поролону, який, копіюючи нерівності стіни, щіль­но притисне планку.

 

 


Download Корисні поради

подробнее

Утеплення дверей 2


Матеріал підгортають і прибивають мебльовими цвяхами, прикриваючи при цьому головки будівельних цвяхів, якими прибито валик. Інтервал між цвяхами 80-100мм. Після цього так само прибивають верхній і нижній краї, не забуваю­чи при цьому натягувати і розрівнювати матеріал, щоб не утворилися зморшки. І лише після цього можна, натягуючи, прибивати полотнище біля навісного краю мебльовими цвяхами. Зайва частина полотнища, яку ви залишили, хай поки що лишається. Потім її прибивають до наличника. Щоб вата не зсувалася донизу і для зовнішньої привабливості застосо­вують один з двох художньо-композиційних варіантів оббивання площи­ни дверей. Можна просто по розмітці вбити мебльові цвяхи, не добиваю­чи їх до кінця. При другому варіанті двері по розміченому малюнку обби­вають мебльовими цвяхами.

Лишається поставити на місце ручки і все те, що ви зняли з дверей, навісити двері на завіси, зачинити їх і прибити полотнище, що звисає, до наличника.

Якщо двері відчиняються всередину приміщення, полотнище оббивно­го матеріалу викроюють за розмірами дверей. Замість трьох стрічок вик­роюють чотири завширшки 140мм і завдовжки по ширині і довжині две­рей (по 2 штуки).

Спочатку утворюють валик в нижній частині дверей так, щоб при зачи­нених дверях він находив на поріг. Потім, накладаючи оббивний матеріал поверх шару вати, будівельними цвяхами прибивають поздовжні і верхній краї полотнища. Нижній край прибивають мебльовими цвяхами так, щоб підгорнутий край полотнища сховав головки будівельних цвяхів. Лише після цього формують інші валики так, як вже було сказано. Прибивають їх мебльовими цвяхами. З'єднання валиків в кутах виконують «на вус».

 

 


Download Утеплення дверей 2

подробнее

Утеплення фасадів будинку 3


Зараз мох, звичайно, уже не використовують, його замінили сучасні ефективні утеплювачі. Зводячи огороджувальну конструкцію з розташу­ванням утеплювача усередині стіни можна використовувати практично будь-який конструкційний матеріал (лісоматеріали, штучні кам'яні ма­теріали, різні панелі і монолітні конструкції). Огороджувальними конст­рукціями, наприклад, можуть бути: зовнішні стіни каркасних дерев'яних бу­динків, тришарові залізобетонні панелі і, звичайно, стіни колодязної клад­ки із штучних кам'яних матеріалів, на яких зупинимося більш докладно.

Колодязна кладка - це тришарова конструкція. Товщина першого шару - внутрішньої несучої стіни - визначається лише вимогами щодо її міцності; товщина теплоізоляційного шару диктується теплофізичними ви­могами; призначення третього (лицьового) шару - захистити утеплювач від зовнішніх впливів. Внутрішній шар може бути виконаний з цегли або блоків (бетонних, керамзитобетонних, шлакобетонних, гіпсобетонних, газосилікатних та ін.). Для лицьового шару можуть застосовуватися цег­лини або камені керамічні лицьові, добірні стандартні цеглини, силікатні цеглини, а також бетонні лицьові цеглини. При облицюванні силікатною цеглою цоколь, пояси, парапети і карниз виконуються з керамічної цегли. Для зовнішнього шару можуть також використовуватися бетонні і керам­зитобетонні блоки із штукатуркою. До утеплювача висуваються спеціальні вимоги, оскільки в даному випадку ремонтно-відбудовчі робо­ти неможливі. Основними з цих вимог є: стійкість до деформацій і воло­гостійкість. Цим вимогам найкраще відповідають і найчастіше застосо­вуються - мінеральна вата, пінополістирол і скловата.

Колодязна кладка з повітряним зазором. Слід зазначити, що внутрішній і зовнішній шари тришарової огороджувальної конструкції повинні бути зв'язані між собою (твердими чи гнучкими зв'язками). З по­зиції теплотехніки ці зв'язки є «містками холоду» і можуть значно знизити термічний опір усієї конструкції.

 

 


Download Утеплення фасадів будинку 3

подробнее

Улюблені місця грибку 2


3. Активне провітрювання приміщень зменшує ризик появи цвілі: ство­рюється несприятливий мікроклімат для грибків і вони гинуть.

4. Оселі треба будувати із сухих матеріалів, щоб уникнути появи кон­струкційної вологості. Фіни будують дерев'яні будинки тільки з уже вису­шеної деревини. У спеціальних камерах наші північні сусіди випарюють з колод вологу і лише після цього приступають до будівництва.

5. Кращий захист від вологи дають синтетичні замазки, що довго зберігають еластичність.

6. Чим більше цементу в штукатурці, тим вона міцніша. Тому штукатур­ки з вапняно-цементного розчину вважаються стійкішими до впливу води, ніж вапняні.

7. Усі дерев'яні будматеріали необхідно обробляти антисептиками. Антисептики - спеціальні речовини, що проникають глибоко в дерево і запобігають появі цвілі.

Але це лише профілактичні заходи. А що робити тим, хто вже піддався на­валі грибків? Спори цвілі прекрасно пристосовуються до «підсушування». Не допоможе і гідроізоляція, покладена поверх грибків. Вода обтече усі ці «хитрі виверти» і грибок повернеться. Що ж робити? Тут на допомогу приходить хімічна зброя. Виявляється, «Хомеєнпойсте» - фінський засіб - знищує гриб­кові утворення. До його складу входить хлор, що здатний ефективно протис­тояти бактеріям. Крім «Хомеєнпойсте», фіни виготовлять ще безліч фарб і ан­тисептиків, що дозволяють дати гідну відсіч грибкам. Ефективні сканди­навські, німецькі і російські антигрибкові засоби. Але, на жаль, жодний засіб не може дати 100-відсоткової гарантії знищення грибків. Хімічні засоби більш-менш діють на ранніх стадіях грибка. Якщо грибки з'являються знову і знову, треба усунути недоліки конструкції будівлі. Тобто, знайти джерело во­логи, ліквідувати його і покласти правильно гідроізоляцію — такий варіант вирішення проблеми професіонали вважають найефективнішим.

 

 


Download Улюблені місця грибку 2

подробнее

Погріб 2


Надземна частина являє собою конструкцію у вигляді шухляди з щільно збитими подвійними стінками з товстих (40-50 мм) дощок. У за­зор між стінками закладають теплоізоляційний матеріал: керамзит, стружку, лісовий мох, дубове листя та ін. Мінеральну вату застосовувати не рекомендується, тому що згодом вона ущільнюється і втрачає свої теплоізоляційні властивості. Якщо для утеплення використовують струж­ку, то вона повинна бути антисептована 10%-ним розчином мідного чи залізного купоросу або 3%-ним розчином фтористого натрію. Стружку перемішують з вапном у пропорції 1:9, де 1 об'ємна частина - вапно і 9 - стружка. Краще покрити антисептиком і дерев'яний каркас - шухляду. Стінки погреба, для запобігання продуванню ззовні, обшивають буді­вельним картоном, крафт-папером, пергаміном чи руберойдом.

З торцьового боку погреба влаштовують люк (лаз) розміром 0,6 х 0,8м. Люк має двоє дверцят - зовнішні і внутрішні (легкі), між якими на зиму закладають утеплювач. У цій же стінці влаштовують вентиляційний отвір типу кватирки розміром 12x12 см, який ззовні закривають частою сіткою. Перед входом краще зробити козирок з будь-якого будівельного матеріалу. Зверху погріб прикривають легким одно чи двосхилим дахом з обапола, покритого руберойдом, хвилястим азбестоцементним шифе­ром чи іншим покрівельним матеріалом.

Навколо погреба, на відстані 1 -1,5м від стінок, роблять водовідвідну канаву завглибшки 0,5-0,6м, заповнену на половину глибини дренаж­ним матеріалом: каменем, цегельним боєм, щебенем, хмизом з очище­них від кори гілок.

 

 


Download Погріб 2

подробнее

Сушіння печі


Тільки-но споруджену піч відразу не можна експлуатувати. До почат­ку експлуатації піч сушать природним чи примусовим способом. Процес сушіння печі є відповідальним моментом, значення якого не можна недо­оцінювати.

По можливості слід віддавати перевагу природному сушінню. У печі відчи­няють всі дверцята і засувки і залишають на 10-15 днів. Повітря, що прохо­дить із приміщення в атмосферу, рухаючись по газоходах, забирає з цегельної кладки надлишки вологи, висушуючи піч. При такому способі сушіння практично виключені випадки виникнення тріщин у кладці й у штукатурці (за умови дотримання технологічних режимів). Не слід продовжувати сушіння печі під час дощу чи грози. У цей період усі дверцята варто зачинити.

Примусове сушіння варто виконувати з дотриманням запобіжних за­ходів. У цей період піч варто оберігати від надмірного нагрівання, що може викликати утворення тріщин. Для сушіння печі її завантажують па­ливом (папером, соломою, дрібною стружкою тощо) і підпалюють. При цьому кількість палива повинна бути такою, щоб піч тільки злегка прогрілася (15-20 % від оптимальної температури). Після цього відчиня­ють всі дверцята і засувки і підпалюють паливо. Після невеликого прогрівання печі топлення припиняють і залишають піч до її повного ос­тигання. Цей процес повторюють кілька разів, поки піч цілком не висох­не. Сушіння вважається закінченим, якщо у всьому масиві печі не зали­шиться сирих ділянок.

Після просушування печі варто уважно оглянути її з метою виявлення тріщин. Якщо в штукатурці чи масиві печі з'явилися тріщини, їх варто ре­тельно затерти. Найкраще зробити випробування печі на наявність тріщин. Для цього закривають усі грубні прилади, у топливник кладуть невелику кількість палива, що димить, (ганчір'я, папір тощо) і запалюють його. Якщо у всьому масиві печі немає місць проникнення диму, це свідчить про відсутність тріщин. І тільки після цього виконують пробне топ­лення печі з повним завантаженням палива. Якщо піч не димить, усі її еле­менти прогріваються досить добре, у масиві не з'явилося тріщин, а ости­гання печі проходить рівномірно, значить піч побудована правильно. Во­на буде служити надійним джерелом тепла протягом всього опалюваль­ного сезону.

 

 


Download Сушіння печі

подробнее

Димоходи для печей 2


Проходячи через димоходи в зовнішній стіні, гази віддають час­тину тепла в атмосферу. Внаслідок цього температура вихідних газів знач­но знижується, що негативно позначається на грубній тязі. При цьому з газів виділяються смолисті речовини, що проникають крізь кладку й осіда­ють на зовнішніх конструкціях будинку. Тому, якщо все-таки виникла не­обхідність влаштування димоходу в зовнішній стіні, його стінку потовщують. Оптимальною вважається відстань від димоходу до зовнішньої поверхні стіни при зовнішніх температурах до - 20°С - 2,5 цеглини. Щоб не змен­шувати міцність стін, димоходи не слід розташовувати в кутах будинку.

Кожна піч повинна мати окремий димовий канал. Якщо приєднати до одного каналу кілька печей, то умови їх роботи будуть різні. Адже тяга печі залежить від висоти димового каналу. Тому печі нижніх поверхів будуть "за­бивати" тягу печей, розташованих на верхніх поверхах. Приєднання двох розташованих на одному поверсі печей до загального димоходу можливо за умови влаштування розсічки у вигляді поперечної стіни. Таку розсічку встановлюють між димоходами на висоту не менше 75см. Без розсічки печі, розташовані на одному поверсі, можна приєднувати до одного димо­ходу тільки на різних рівнях. Цим виключають зустрічний рух димових газів при цьому мінімальний переріз загального димового каналу повинен бути не менше 1x1 /2 цеглини.

 


Download Димоходи для печей 2

подробнее

Розміщення труб над покрівлею


Димові труби розміщують у будинку так, щоб вони якомога ближче ви­ходили до гребеня покрівлі, над якою виводять головку труби. При влашту­ванні насадних труб розміщення димових труб залежить від місця знаход­ження печі в приміщенні. Оскільки димова труба виступає над покрівлею,

тобто її головка піддається дії різних атмос­ферних явищ, рекомендується виводити трубу не на глиняному, а на вапняному, цементно-вапняному або цементному розчинах. Висо­та труби над покрівлею залежить від того, на якій відстані, вона розташована від гребеня. Головку труби виводять на 500 мм вище гребеня у тому випадку, якщо вона розміщена на відстані не далі як 1500 мм від гребеня по горизонталі. Головку виводять на рівні гребеня тоді, коли вона знаходиться на відстані від нього 1500-3000 мм і нижче рівня гребеня при влаштуванні труби від гребеня на відстані більше 3000 мм. В усіх випадках труба повинна бути піднята над покрівлею на висоту не менше як на 500 мм. Якщо труба знаходиться біля високої стіни або дерев з густою кроною, то її нарощують стальною або азбесто­цементною трубою, щоб запобігти задуванню диму вітром.

 

 


Download Розміщення труб над покрівлею

подробнее

Кладка з каменю та цегли 2


Перед початком роботи відсортуйте камінь і відберіть зручні для встановлення по кутах кладки: великі прямокутні камені із суміжними площинами, розташованими під прямим кутом один до одного, або ті, котрі легше розколоти за потрібною формою. На око прикиньте співвід­ношення каменів приблизно прямокутної форми до безформних, а та­кож великих каменів до дрібних. У цій же пропорції беріть камені при зведенні стіни, з'єднуючи камені різної форми і розміру, щоб одержати рівномірний малюнок кладки.

Кладку виконуйте, не кваплячись і ретельно, оцінюючи як естетичні, так і конструкційні характеристики кожного викладеного каменю. Шар розчину для кожного каменю наносять окремо. Камені розміщають так, щоб їх верхні поверхні розташовувалася врівень або під нахилом до серцевини. У цьому випадку, крім розчину, камені на місці буде утриму­вати і сила ваги.

Перший ряд кладки вирівнюють по розмічальних мотузках, натягнутих між панелями профілів. Далі мотузку кріплять до штифтів чи цвяхів, вставлених у розчинні стики. При роботі завжди намагайтеся розміщати великий масивний камінь поверх 2-3 дрібніших, щоб рівномірно розпо­ділити його вагу. Щоб у стіні не з'явилися вертикальні тріщини, не допускайте розташування вертикальних стиків у суміжних рядах на одному рівні.

Кам'яна кладка вимагає терпіння: якщо досвідчений майстер за день може викласти до 20м2 кладки з бетонних блоків, то з каменю - всього 5.

Лицювальна стіна. Складена в товщину одного каменю, така стіна є декоративною, хоча досить міцною, щоб триматися самостійно, і зво­диться на такому ж фундаменті, що і базова стіна з бетонних блоків. Шаблон кладки нагадує шаблон кладки самостійної кам'яної стіни. Від­мінність полягає в тому, що призначення лицювальної кладки - підтриму­вати не всю конструкцію, а саму себе. Кожен камінь обкладають роз­чином з усіх боків, крім лицьового. Для посилення зчіплення лицювальної і базової кладки використовують стяжки, що гнуться, із нержавіючої сталі, одним кінцем прикручені до бетонних блоків.

 

 

 

 


Download Кладка з каменю та цегли 2

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю

відіо використання хлібо пічки | Виготовлення шашличниці з чугуннгої ванни | купити електросокиру | дитячі ліжка з виттяжними получками | чи можна заклеіти дитячий басецн | скачать картинку вівсяні пластівці єкстра №3 | малюнкі до 8 березня | план стелі | мотоблоки чотирьох колісні цены | мотоблоки чотирьох колісні цуни | саморобки трактори4х4 | скачати фото ялівцю | кафельна піч відео | як переробити активную фрезу на мінітрактор | як вивести цвіль із тканини | Ламінат в розрізі | ізнасілування малолеток | вапно купити розвадів | бляха на дах рівне | відео голі жінки підглядати | зарисовки олівцем | арболітові блоки своїми руками | в яку сторону обертайться двигун зубр мотоблока 6 | вішалка деревяна ручної роботифото | вішалка деревяна фото | кімнатні грубки фото | годівничка у кролятники | шаблони з фото для вирізання лобзиком | вішалка з дерева саморобна | ГРА покажи сіськи