Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Характеристика деревини 3


Бук має однорідну, міцну і гнучку деревину з прямими волокнами. На радіальних зрізах дуже помітні блискучі серцевинні промені у вигляді світлих або темних стрічок. На звичайному тангенціальному зрізі промені утворюють довгасті цяточки. Букову деревину легко обробляти, лакувати і полірувати, тому з неї виготовляють меблі, інструменти тощо. Колеться порівняно легко, а при висиханні мало розтріскується, проте сильно жо­лобиться.

Клен має міцну гнучку деревину з тонкою структурою волокон, яку легко полірувати. Особливо ціниться деревина клена несправжньоплатанового з ніжною красивою текстурою і великою кількістю маленьких сучечків, що нагадують око птаха (через це її називають пташине око). Виготовляють з неї фанеру для оздоблення меблів.

Каштан має деревину різних відтінків. Вона схожа на дубову, але сер­цевинні промені на ній не так помітні. Деревина каштана досить пружна і дуже міцна. При висиханні майже не тріскається і не жолобиться, її лег­ко стругати, полірувати і фарбувати, але вона погано колеться. Викорис­товується для виготовлення меблів і в будівництві.

Береза має однорідну, досить міцну деревину, яку легко обробляти різними столярними інструментами, полірувати і фарбувати. Текстура її досить красива. Меблі, виготовлені з берези, вкривають безбарвним ла­ком. Найкрасивіша надкоренева частина стовбура, так звана хвиляста береза, що має муаровий малюнок з атласним блиском. Особливо цінна карельська береза, деревина якої має хвилясто-вузлуватий вигляд. З неї виготовляють фанеру для оздоблення меблів.

 

 


Download Характеристика деревини 3

подробнее

Згинання деревини


Деревину деяких порід дерева легко гнути. Добре гнеться сира, неп-росушена, а ще краще розпарена деревина. Для виготовлення масив­них гнутих виробів заготовки слід робити з колод чи дощок, розпиляних вздовж волокон і не завилкуватих, оскільки в місцях, де волокна спрямо­вані навскіс і перерізані пилкою, заготовка при згинанні трісне. Щоб розпарити великі заготовки (наприклад, для ободів коліс), з дощок роб­лять ящик, до одного з торців якого приєднують трубу від пароутворювача, а протилежний торець закривають кришкою. В цей ящик закладають заготовки, закривають кришкою і пускають пару.

Під дією вологи і температури протягом 2-3 год. деревина розм'як­шується і порівняно легко згинається. Якщо потрібно згинати лише кінець деталі (наприклад, лиж), то її можна розпарити в киплячій воді. Свіжозру­бану деревину добре розігрівають над жаром або під жаром вогнища.

Розігрівають деревину швидко, щоб не розтріскалась і не обвугли­лась заготовка. З цією ж метою її час від часу замочують у воді. При зги­нанні треба один кінець виробу добре закріпити, а до того, що згинаєть­ся, прикласти зусилля. Якщо треба згинати на значній довжині і під вели­ким кутом, то до зовнішньої частини деталі щільно прив'язують металеву штабу завтовшки 3-4 мм, яка згинається одночасно з деталлю не дає можливості зовнішнім шарам деревини на згині підколювати с

тобто запобігає ламанню заготовки. Після згинання виріб разом із штабою закріплю­ють до повного або часткового висихання.

Вироби з бамбука (наприклад, вудлища) легко згинати, розігріваючи над полум'ям. Після згинання їх слід утримувати в такому стані до охолодження. Фанеру, щоб краще зігнути, зволожують водою, прогрівають з обох боків гарячою праскою і потім вже згинають. В процесі згинання доцільно прогрівати праскою також зовнішню (виг­нуту) частину листа. Краще гнути фанеру вздовж зовнішніх шарів. Якщо треба під значним кутом вигнути масивну дерев'яну деталь, а пристрою для розпа­рювання і згинання такої заготовки немає, то доцільно зігнути кілька смуг фанери, а після висихання склеїти в струбцині ці смуги в одну деталь.

Для кращої пластичності деревину можна вимочувати в аміачній воді.

 


Download Згинання деревини

подробнее

Корисні поради


Дощаті підлоги в процесі експлуатації розсихаються, що веде до утво­рення щілин. Тому ремонт найчастіше зводиться до ущільнення дощок і заміни окремих покороблених або прогнилих. Роботи ведуться в такій послідовності. Спершу знімають плінтуси. Потім за допомогою сокири піднімають кожну дошку і осаджують на місце. Цвяхи, що виступають, виймають обценьками. Звільнені від цвяхів 3-4 дошки з'єднуються за до­помогою клинів. Після цього кожну дошку прибивають кількома цвяхами до лагів. Голівки цвяхів необхідно стиснути плоскогубцями і втопити в дошку на глибину 2-3 "мм. Плінтуси встановлюють на місце.

У підлозі з дощок, прибитих цвяхами, утворилися щілини. Ремонт вико­нують без розбирання підлоги. Спочатку ретельно розчищають щілини, потім відповідно до розмірів щілин з м'якого сухого дерева заготовляють планки. В перерізі така планка має вигляд клина, який трохи звужується. Планки ставлять насухо або на клей ПВА; забивають їх за допомогою дерев'яного клина і киянки (дерев'яного молотка). У вузькі щілини заби­вають штукатурну дранку.

Якщо потрібно замінити частину гнилої дошки, то спочатку просверд­люють два отвори великим свердлом у місцях стискування (біля балки), а потім пропилюють вузькою ножівкою з обох боків з'єднання дощок і пе­рерубують дошку на балці або лазі долотом (великою стамескою). То­рець вцілілої дошки має бути під прямим кутом до площини. Кінець дошки видаляють. Тоді беруть точно за розміром шматок нової дошки, її мо­лотком заганяють на місце, потім прибивають цвяхами.

 

 


Download Корисні поради

подробнее

Фарбуємо поверхні


Фарбування стін, дерев'яних конструкцій та інших поверхонь є чи не найпопулярнішою серед робіт, що виконуються господарем самостійно. Тим більше, що сучасні фарби та удосконалені інструменти значно спро­щують цю роботу, і навіть любителі-початківці досягають професійних результатів.

Фарба утворює на поверхні, на яку її наносять, плівку. Ця плівка по­винна вирішувати три завдання: ховати під собою поверхню, захищати її та бути стійкою. Усі фарби складаються з трьох основних компонентів: пігменту, зв'язуючої речовини та носія. Пігмент надає плівці колір і покрівельну властивість. Зв'язуюча речовина зв'язує частинки пігменту у суцільну плівку, коли фарба висихає, а також «приєднує» плівку до по­верхні. Раніше, як зв'язуючу речовину, використовували олію льону - в олійних фарбах, або клей - у клейових. До складу сучасних фарб входять синтетичні смоли, наприклад, алкідні, акрилові, вінілові та поліуретанові. Третьою складовою фарби є носій. Він робить фарбу текучою та глад­кою при нанесенні і випаровується при її висиханні.

Від співвідношення пігменту та зв'язуючої речовини у фарбі залежить вигляд, який вона матиме після висихання. Чим більше пігменту, тим ть­мяніша фарба. Регулювання цього співвідношення дає можливість вироб­никам робити фарби, що висихають до матових, напівматових або блис­кучих, глянцевих. Вибір залежить від вашого власного смаку та від якості поверхні, що фарбується: глянцеве оброблення виявляє недоліки, а мато­ве приховує їх.

 

 

 

 


Download Фарбуємо поверхні

подробнее

Корисні поради


 

Якщо стара фарба добре збереглася, то перед новим фарбуванням досить протерти ганчіркою, змоченою в мильній воді або в міцному роз­чині пральної соди. Грунтувати при цьому не треба. Перед фарбуванням до скла слід приклеїти змащені милом паперові смужки.

Залізні деталі, батареї і труби перед фарбуванням протерти ганчіркою, змоченою в оцті. Тоді фарба краще пристане.

Перед фарбуванням слід помити віконні рами, двері. В теплу воду до­дати ложку нашатирного спирту. Дуже забруднені місця слід протерти ганчіркою, змоченою в розчині хлорного вапна (10 г на склянку води). Потім протерти вологою ганчіркою.

Перед фарбуванням дерево пошліфувати, а потім заґрунтувати оліфою. Щербини, щілини, заглиблення від головок цвяхів зашпаклюва­ти. Склад шпаклівки: 1 кг оліфи, 10 г рідкого столярного клею. Потім до­дати крейду до потрібної в'язкості.

Старе покриття з олійної фарби знімають, добре змастивши ці ділян­ки рідким склом (водний розчин силікатного натрію або калію). Дайте їм висохнути. Луг, що міститься в рідкому склі, частково зруйнує плівку фар­би. Повністю вона зруйнується під дією напруг силікатної плівки (буде жо­лобитися і відшаровуватися, захоплюючи з собою й олійну фарбу). Якщо за один прийом видалити фарбу не вдається, старі покриття обробляють рідким склом повторно.

 

 


Download Корисні поради

подробнее

Столик для дачі 2


Крім того, бруски попарно стягують між собою через «ніжки» шурупа, саморізами завдовжки 80-85 мм, попередньо просвердливши для них отвори. На кожну пару брусків не­обхідно встановити не менше двох са­морізів, бажано анодованих і зі схова­ною головкою. Якщо бруски виготов­лені з твердих порід деревини, то отво­ри під головку шурупів роззеньковують. Після встановлення шурупів вис­тупаючі частини брусків відрізають за рівнем верхнього і нижнього краю «ніжок».

Уздовж нижнього краю опори приклеюють і фіксують шурупами нак­ладки перерізом 20x40 мм .

До нижньої частини опори кріплять опорні п'яти і хрестовину, що забезпечує необхідну жорсткість конструкції.

Виготовлення стільниці. Як і опору, стільницю виготовляють з тієї ж фане­ри. На тильному боці вирізаного квадрата розміром 800x800 ММ креслять діагоналі, а потім, встановивши по них «ніжки» перевернутої опори, обводимо олівцем її контур. Уздовж контурних ліній, що визнача­ють положення «ніжок», приклеюють фіксувальні планки і додатково скріплюють їх у цьому положенні трьома короткими шурупами кожну. Краї стільниці підсилюють додатковими накладками, які можна викроїти з напівкруглих сегментів, що залишилися при випилюванні «ніжок» опори (довжина шурупів повинна бути на 2-3 мм менше подвоєної товщини фанери).

Стільницю встановлюють на опору і скріплюють саморізами через фіксувальні планки. Кути стільниці відпилюють і ретельно зашліфовують краї.

Столик можна покрити морилкою, а потім лаком чи пофарбувати непрозорою емаллю світлого відтінку. Непогано обробити зовнішні краї брусків і накладок ручною фрезою. Зробити це треба, звичайно ж, до початку складання деталей. Опору столу можна прикрасити різьб­ленням.

Із залишків фанери аналогічно можна зробити пару табуреток, що прекрасно комбінуються із столом. Зміняться лише розміри: висота опо­ри - 400-440 мм, розміри сидіння - 300x300 мм. Неважко виготовити і двоопорний стіл великих розмірів.

 

 

 


Download Столик для дачі 2

подробнее

Ремонт кухонного табурета


Дуже часто після тривалої експлуатації у табурета починають вива­люватися ніжки. Але не поспішайте його викидати на смітник, оскільки такий табурет не складно відремонтувати. Для ремонту потрібні: гайка М 10, па­сатижі, велика викрутка, напилок, ножівка по металу, чи стамеска з молотком .

Табурет складається із сидіння, до якого знизу шурупами прикручений силуміновий каркас. У каркас вкручені ніжки табурета.

У дерев'яну ніжку табурета вставлений металевий штир з різьбою М 10.

Сталевий штир, вкручений у ніжку, міцніший, ніж силуміновий каркас. Тому різьба у каркасі «з'їдається», і ніжка табурета починає прокручува­тися та вискакувати. Звичайно, під різьблення можна що-небудь підмотати, але, як пра­вило, цього вистачає не надовго. Силуміновий каркас не виготовляється за допомогою зварювання і до того ж він дуже тендітний. У зв'язку з цим пропонуємо вам наступний спосіб ремонту.

В першу чергу, відкручуємо усі ніжки табурета, викручуємо шурупи від сидіння і знімаємо силуміновий каркас. Потім, узявши будь-як ніжку табурета в ліву руку, затискаємо пасатижами різьблення металевого штиря і, утримуючи штир, крутимо ніжку проти годинникової стрілки (не беріться пасатижами за самий край різьблення - не вкрутиться гайка!).

При цьому штир треба вивернути не до кінця, а приблизно на 1-2 сантиметри. Всунути цю ніжку в отвір каркаса із «з'їденим» різьбленням так, щоб з іншої сторони штир знаходився врівень з каркасом. Навернути на штир гайку.

Частина гайки буде виходити за габарити каркаса і не дасть щільно притиснутися до сидіння, тому її потрібно зрізати ножівкою, а потім під­рівняти напилком. Якщо немає бажання пиляти, замість цього можна ста­мескою зробити вибірку під гайку у сидінні. Після цього остаточно збира­ємо табурет. Робота з ремонту займе не більш півгодини.

 

 


Download Ремонт кухонного табурета

подробнее

Найуразливіші місця оселі 3


12. Основний трубопровід. Його періодично чистять, встановлюють додаткові фільтри.

13. Під'єднання електропроводки і водоводів до будинку. Якщо часто перегоряють лампочки і запобіжники, необхідно викликати елект­рика. При повністю відкрученому крані тиск води на останьому поверсі має бути достатнім,

14. Опалення. Якщо в будинку пічне опалення, потрібно бути дуже обачним з витяжкою газів. Крім того, необхідно мати на увазі, що таке опалення потребує значної кількості кисню. Тому кімнати треба в міру провітрювати.

15. Дерев'яні сходи. Зношені дерев'яні елементи заміняють чи наро­щують. Східці, що скриплять, укріплюють.

16. Внутрішні двері. Протягуючи смужку паперу між власне дверима і дверною коробкою при зачинених дверях, перевіряють наявність щілин. Також наявність щілин перевіряють за допомогою запаленої свічки.

17. Внутрішня стіна. Усувають тріщини штукатурки, армуючи їх дро­тяною чи пластмасовою сіткою. Якщо ж ви стіну зашпаклювали, пофар­бували, а через кілька днів тріснув шар фарби, то причина не у фарбі, а у неякісній шпаклівці або у тому, що вона накладена занадто товстим шаром. Якщо будинок дерев'яний і в брусі виникла тріщина, то її зароб­ляють столярною шпаклівкою, що тонується під різні породи дерева. Для цього спочатку стамескою видаляють бруд із тріщини. Потім розчинни­ком фарб протиряють місця для з'єднання із шпаклівкою. Заповнюють тріщину шпаклівкою і вирівнюють з поверхнею. Шпаклівка міцно прили­пає до деревини і не випадає з тріщини навіть на стелі. Якщо тріщина ве­лика, підсипають дрібні камінці і добре шпаклюють. Зароблену тріщину шліфують, полірують і фарбують.

18. Комин. Якщо з'явилися відколоті частинки штукатурки або тріщи­ни, необхідно терміново провести ремонтні роботи.

19. Зовнішні стіни підвалу. Якщо відсутнє або пошкоджене ущільнення, то волога із землі проникає на стіну підвалу і вона руй­нується. Тому необхідно її розкопати, декілька разів просочити смолою.

20. Внутрішні стіни підвалу. Якщо у підвалі надмірна вологість, ви­никне пошкодження водопроводів. Надмірна вологість може з'являтися також із землі.

21. Лоджія. Дощ не повинен проникати всередину, тому слід пе­ревірити і усунути всі нещільності.

22. Сантехніка. Пошкодженні труби потрібно замінити, свинцеві тру­би не використовувати.

23. Цоколь. Мороз і солі руйнують ущільнення, тому періодично пе­ревіряють і усувають пошкодження.

 


Download Найуразливіші місця оселі 3

подробнее

Зароблення щілин та дірок 4


Готують його так: вапняне тісто і пісок замішують у співвідно­шенні 1:2. Потім додають дрібний пісок і воду. Додаючи пісок, доводять розчин до нормальної густоти. Визначаємо це так. Нормальний розчин пристає до палочки в невеликій кількості. А дуже густий налипає сильно. Гіпс додають до розчину з таким розрахунком: 1 частина гіпсу на 23 части­ни вапняного розчину. Спершу розводять гіпс у невеликій кількості води, перемішують до утворення сметаноподібної маси. Потім додають її у вап­няний розчин і перемішують. Такий розчин швидко твердіє і стає непридат­ним, тому готують його швидко і в невеликій кількості. Дуже зручно при ць­ому користуватися такою місткістю, як половина гумового м'яча. Його лег­ше вивернути, вичистити залишки непотрібного розчину і помити.

Господарі панельних будинків мають багато клопотів з щілинами на стелі, де сходяться дві панелі. Навіть після багатьох ремонтів на білій площині помітна горбиста нерівність або й зміїться тріщина. Для усунення цього потрібно вирівняти поверхню, зафарбувати її олійною фарбою і наклеїти зверху марлю чи бинт, після чого це місце слід прокупоросити і побілити.

Якщо щілина не піддається такому ремонту, то найкраще її зашпак­лювати заново. Отвір забивають клоччям невеликими порціями. Готують сметаноподібну масу гіпсу і змочують нею клоччя, добре ущільнюючи. Гіпс при висиханні розширюється і добре заповнює простір. Потім шов замазують зверху рідким розчином.

Якщо обвалився шматок штукатурки, особливо в рустах, то це місце потрібно ретельно зачистити шпателем, видалити щіткою пил і обробити пошкоджену основу оліфою.

Для шпаклівки і замазки пошкоджених місць треба приготувати гіпсок-рейдяну шпаклівку. Для цього використовують білок сирого яйця, який зби­вають до одержання однорідної емульсії. В неї додають суміш з крейди (З частини), можна і зубного порошку, а також гіпсу чи алебастру (1 части­на). Перемішуючи, доводять консистенцію до сметаноподібного стану.

Там, де було волого, шпаклівку треба робити без додавання гіпсу чи алебастру.

 


Download Зароблення щілин та дірок 4

подробнее

Побілка стелі 2


Склад грунтовки перед побілкою: на 10л води 35г столярного клею, 120г мила господарського, 100г мідного купоросу, 100г оліфи на­туральної, 2,5кг крейди дрібномеленої. Крейду розводять окремо і проціджують через капронову панчоху. Клей і мило намочують у літрі во­ди, варять, потім додають оліфу. Одержану масу кип'ятять. Потім дода­ють мідний купорос. Добре розмішують і проціджують через марлю. Після цього вливають розведену крейду і борошняний клейстер. Дода­ють води. Тепер готують суміш для побілки. В гарячій воді розчиняють ок­ремо сіль із розрахунку 100-150г на відро вапняного розчину. В 5-6л води розмішують 3-4кг вапняного тіста, вливають туди воду з таким роз­рахунком, щоб вийшло 10л розчину.

Якщо додати суху фарбу, то вийде вапняна фарба.

Щоб побілка добре лягала на стелю, додайте до неї невелику кількість натуральної або гліфталевої оліфи (на 1 л побілки достатньо 50г оліфи).

Для оброблення стін і стелі промисловість випускає напівфабрикати: «Побілка малярна», «Декоративні сухі фарби», «Лаки сухі» та інші. Перед початком ремонтних робіт напівфабрикат розводять водою, потім дода­ють 10-процентний розчин кісткового клею і залишають на добу. Після чого барвник готовий до вживання.

Нагадаємо як розводити клей. Плитку його роздрібнюють на шматоч­ки і замочують у воді (приблизно на добу). Потім вміщують разом з банкою у велику каструлю, на дно якої кладуть дротяну підставку.

 


Download Побілка стелі 2

подробнее

«Басейн» у дворі


Водойми завжди прикрашають будь-який парк, сквер, двір, дитячий садок тощо. Якщо ви вирішили зробити привабливою власну присадибну ділянку, влаштуйте басейн для купання чи риби.

Насамперед вирийте яму з пологими (не крутіше 20-25 градусів) бе­регами завглибшки 1 /3 задуманої вами глибини водойми. Вийнятий грунт продовжить береги і потроїть глибину. Гострою совковою лопатою до блиску «залижіть» дно і гарненько утрамбуйте насипні береги.

Щоб дно і береги стали водонепроникними по всій площині, яка буде залита водою, розстеліть щільну тканину типу напівбрезенту. Вона на­мокне, «набухне» і не пропускатиме воду. Ще краще, якщо на дно постелете поліетиленову плівку, ту саму, яка відмінно заміняє скло у теплицях, оранжереях і парниках. Застелене дно посипте шаром річкового піску (5-7см). Цей шар надійно притисне плівку до дна й збереже ЇЇ від пошкоджень. Тепер заповнюйте басейн водою.

Розміри і форма водойми такого типу не мають ніякого значення. Вона може бути прямокутною, круглою, овальною. Не має значення і грунт, у якому риють водойму. Він може бути якої завгодно пухкості, тому що не грунт, а плівка буде утримувати налиту у водойму воду. Значення має лише пологість берегів. При крутих берегах насипаний поверх плівки чи тканини пісок (а разом з ним і грунт під плівкою) сповзе.

Розміри водойми залежать від ваших можливостей: від 2-3 соток до площі величиною з ковдру.

Для купання малятам потрібна неглибока водойма. Чим меншою і мілкішою вона буде, тим краще: швидше зможе прогріватися сонцем і скоріше наповнятися свіжою водою. Не потрібна велика водойма і для акваріума.

Для спускання води вирийте канаву трохи нижче найглибшої точки дна. Опустіть у неї край плівки - і вода стече. Підніміть його - і водойму можна знову наповнювати.

Побудована у такий спосіб водойма - споруда, звичайно, сезонна. Восени потрібно м'якою мітлою змести пісок, зняти тканину чи плівку, просушити її і прибрати до наступної весни.

На закінчення порада. Тканину зшивайте на швейній машині внапуск, двома швами. Плівку найкраще «зварювати», пропрасовуючи краї га­рячою праскою.

 


Download «Басейн» у дворі

подробнее

Буріння колодязя 2


Фіксатор положення насадки зроблено з дроту діаметром 7мм, завдовжки 250мм і вигнуто під кутом 90°, щоб горизонтальний кінець мав довжину 50мм. У місці згину до фіксатора приварюється ручка із смужки сталі перерізом 30x6 мм. Для фіксатора на повзун приварюють втулку з от­вором діаметром 10мм. Після цього у центральній трубі свердлять отвори під фіксатор - у нижньому, верхньому та середньому положеннях насадки.

Діаметрально розміщені отвори діаметром 9мм у верхній частині центральної труби слугують для приєднання до бура додаткової труби з внутрішнім діаметром 42мм. Труби в місцях їх з'єднання повинні входити одна в одну не менш, ніж на 150-200мм. Завдяки насадці можна запобігти заклиненню породи, її частковому висипанню назад у свердловину. При проходженні пухких та сипучих порід слід використовувати бур з низько опущеною насадкою. Гальмуючі сили, що зростають, є свідоцтвом про її заповнення. В цьому випадку обертання припиняють і повернувши 2-3 рази взад-вперед на 5-10° центральну трубу, бур піднімають і натиснувши ручку фіксатора на себе вивільнюють насадку, переводячи її у верхнє положення. Після цього грунт можна легко видалити.

При проходженні шарів глини та суглинку потрібно чергувати викорис­тання нижнього положення бура з середнім та верхнім. При середньому положенні насадки бур пройде породи, які вміщують гравій або невелике каміння розміром до 70мм. Каміння розміром від 70мм до 150мм вилу­чають із свердловини за допомогою гарпуна, який насаджують замість бу­ра на труби. Гарпун збирають з трьох-чотирьох пружних ресорних пластин від легкового автомобіля, вкорочених до 500мм. До тонких заокруглених кінців пластин приварюють клиноподібні зачіпки, а зрізані кінці відгинають під кутом 15° і приварюють до відрізка труби зов­нішнім діаметром 40мм і завдовжки 300мм.

Валуни розколюють подрібнювачем каміння. Це стальний стрижень завдовжки 500-750мм, до нижнього кінця якого приварені зубило і відрізок ресори завдовжки 120мм. Верхня частина стрижня завдовжки 50мм має форму циліндра і може приєднуватись до труб за допомогою болта М8. Після того як валун розбито, уламки вилучають за допомогою гарпуна.

Застосування названих інструментів дає можливість пройти усі види порід при бурінні свердловини.

 

 


Download Буріння колодязя 2

подробнее

Мансарда


 

Призначення мансарди - збільшення житлової площі за рахунок ви­користання горищного приміщення. Для мансарди ширина будинку по­винна бути не меншою 4м 80см. Висота мансардної кімнати - не мен­шою 2м 20см, ширина - 2м 40см.

Там, де стеля має скоси, вертикальні стіни повинні бути заввишки 1м 60см. Нижній пояс ферми одночасно слугує перекриттям над першим поверхом.

Стіни мансарди - це підстропильні стояки. До них прибиваються пе­рекладини, до яких пришиваються дошки або фанера.

Стеля. Краще зробити легку стелю, основу якої прибивають до пере­кладин підстропильної ферми (якщо мова йде про ламану стелю з під-стропильними стояками), якщо ж конструкція інша, то основа кріпиться до стропил.

Розглянемо три варіанти мансарди при різних типах дахів.

Дах похилом 45°. При ширині бу­динку 7-10м - це звичайна стропиль­на система. Стеля в мансарді буде з нахилом.

Гострий силует даху похилом 60°.

Такими дахами прикрашають садові будиночки .завширшки 5-6м. Але на них йде забагато матеріалу.

Мансарду розташовують під двоскатним дахом з кутом нахилу стропил 45-60° та ламаним дахом з двома різ­ними схилами стропил.

Ламаний дах зовні менш ефектив­ний, зате мансардні кімнати мають вер­тикальні стіни, на них йде менше мате­ріалу. Ускладнюються з'єднання стро­пил із стояками і ригелем (за рахунок збігу чотирьох елементів конструкції).

Конструктивне рішення обладнання мансарди з похилою стелею похилом даху в 45°.

спальні місця, вбудовані ша­фи, столи. Крім перелічених основних предметів необхідні і такі, які не мають постійного місця, - кухонні табуретки, стільці, крісло-качалка, від­криті вішалки, полички і т.д. Функції меблів для зберігання різних речей можуть викону­вати закриті шафи в різних місцях садового будиночка під сходами, під підлогою, між похилою стіною мансарди і дахом. Прагнення макси­мально використати об'єм садового будиночка обумо­вило улаштування і облад­нання мансард.

Є просте і конструктивне рішення: не намагатися при­ховати, змінити простір під дахом, який утворюється в габаритах трикут­ної будівельної конструкції, а максимально використати його. Для цього стропила повинні бути встановлені дещо крутіше, ніж звичайно. Завдяки цьому всі незручні зони, що утворюються між покрівлею і підлогою, мож­на використовувати під шафи для одягу та інших предметів. Крім того, незручні зони покрівлі можна використати під відкриті полиці для книг. Поряд доцільно обладнати місце для читання. Розділивши мансард­не приміщення шафою для одягу, отримаємо спальне місце, з одного бо­ку, і гардероб - з іншого. Можна використати і простір за огороджувальними стінами мансарди.

 

 


Download Мансарда

подробнее

Димоходи для печей


При будівництві печей розрізняють димоходи насадні, корінні і стінні. Конструкція димоходу залежить від виду печі, її розміщення й особливос­тей будинку, у якому вона знаходиться.

Насадні димоходи (труби) влаштовують на передаху печі і вони є на­чебто її продовженням. Найкраще димоходи встановлювати не на піч, а на залізобетонну плиту, яку укладають на перекритті. Це дає переваги у випадку ремонту печі. Можна по черзі розбирати стінки печі, а плита, спираючись на три стінки, є надійною опорою для труби.

Корінні димоходи встановлюють на фундаменті окремо від печей. Однак, такі димоходи займають багато місця і на їх спорудження витра­чається велика кількість цегли. Тому їх споруджують тільки у тих випадках, коли неможливо встановити стінні димоходи. Печі з корінними димохода­ми варто розташовувати ближче одна до одної й особливо до димоходів. У таких димоходах роблять два-три канали і, як правило, один чи кілька вентиляційних. Категорично забороняється підводити до венти­ляційних каналів димоходи печей. Стінні димоходи влаштовують в капітальних стінах, викладених з цегли чи каменю. Виконують їх у вигляді вертикальних стояків, які викладають за допомогою пересувного шаблона ("буя"). Такий шаблон є прямокутною шухлядою з перерізом у плані, що дорівнює перерізу димоходу. Його вста­новлюють у стіну і навколо нього по всій висоті виконують кладку. Після закінченні кладки одного ряду шаблон піднімають і знову продовжують кладку. Димоходи розташовують у внутрішніх стінах будинку. Прокладан­ня їх у зовнішніх стінах менш економічне і створює труднощі в процесі ек­сплуатації.

 

 

 


Download Димоходи для печей

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю

клітки для кролів 2 ярусні | як скласти фризу до мотоблока 12 к с | скачати відео зламали целку дівчині | зробити групку | pizde foto | як зробити корзину з лози в ютубе | купити камын | рухомі іграшк з картону | секс відео лізбіянки | вибір заготовки для виконання столярних робіт | .ютуб побілка емульсійкою кімнати | .ютуб побілка емульсійкою після звичайного вапна | домшне відео будови печі | плетіння корзини з лози скачать торент | скачать відео пернуху | пілівізатор | розгорток замка з ватмана на а3 | технологічна карта первоцвіту весняного | бесідки із каміном муровані | креслення бесідка | Відео ххх найкраще для скачування | скачати порно зняте в лісі | як зробити коптілку ютуб | клада кафельні печі | будова пєчі | Порнофото16 | як переробити фрезу мотоблока в мульчирователь | как роблять вулыкы з комыша | Жирні пісьохи | скачать різьба геометрична відео