Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Друге життя паркету


Основні дефекти паркетної підлоги в результаті довгої експлуатації - випадання окремих клепок або й цілих ділянок підлоги, утворення щілин між клепками і стирання паркету в місцях найінтенсивнішого руху.

Для заміни окремих клепок або цілих ділянок паркетної підлоги не­обхідно спершу вийняти старі клепки і очистити основу підлоги від папе­ру, пилюки, мастики. Якщо основа дощана, то окремі клепки можна при­бити безпосередньо до дощок цвяхами. Щоб голівок цвяхів не було вид­но на лицьовій поверхні клепок, їх треба вдавити в деревину, а виїмку зашпаклювати столярним клеєм, змішаним з тирсою. Можна також за­мазати голівки шпаклівкою, підфарбованою під колір паркету. На вели­ких ділянках шпаклівки прокреслюють лінії, які імітують малюнок деревини. Потім підлогу шліфують і покривають лаком звичайним способом.

Щоправда, тріщини, вибоїни і невеликі дірки в паркеті після циклю­вання та шліфування перед початком лакування можна заповнити тир­сою темних чи світлих порід дерева, що відповідає кольору вашого пар­кету (тирсу розмішують з лаком).

Тріщини і заглиблення в паркеті можна заповнити також ворсинками мішковини. Не дивуйтеся, є такий спосіб. Спершу треба розпарити клеп­ку, яку маєте намір ремонтувати. Візьміть щільний папір, змочіть його теп­лою водою, складіть у кілька шарів і покладіть на клепку. Поставте на папір не дуже гарячу праску. Потримайте хвилин 8-10, а потім швидки­ми рухами починайте затирати паркетну планку, притискуючи тампон з мішковини до тріщини або заглиблення в паркеті. Як тільки тріщина за­повниться ворсинками, пройдіться ще кілька разів праскою по клепці, по­передньо поклавши на неї змочений папір. А потім покрийте відремонто­ване місце лаком або натріть мастикою. Вибоїна буде непомітна.

 

 


Download Друге життя паркету

подробнее

Фарбуємо поверхні


Фарбування стін, дерев'яних конструкцій та інших поверхонь є чи не найпопулярнішою серед робіт, що виконуються господарем самостійно. Тим більше, що сучасні фарби та удосконалені інструменти значно спро­щують цю роботу, і навіть любителі-початківці досягають професійних результатів.

Фарба утворює на поверхні, на яку її наносять, плівку. Ця плівка по­винна вирішувати три завдання: ховати під собою поверхню, захищати її та бути стійкою. Усі фарби складаються з трьох основних компонентів: пігменту, зв'язуючої речовини та носія. Пігмент надає плівці колір і покрівельну властивість. Зв'язуюча речовина зв'язує частинки пігменту у суцільну плівку, коли фарба висихає, а також «приєднує» плівку до по­верхні. Раніше, як зв'язуючу речовину, використовували олію льону - в олійних фарбах, або клей - у клейових. До складу сучасних фарб входять синтетичні смоли, наприклад, алкідні, акрилові, вінілові та поліуретанові. Третьою складовою фарби є носій. Він робить фарбу текучою та глад­кою при нанесенні і випаровується при її висиханні.

Від співвідношення пігменту та зв'язуючої речовини у фарбі залежить вигляд, який вона матиме після висихання. Чим більше пігменту, тим ть­мяніша фарба. Регулювання цього співвідношення дає можливість вироб­никам робити фарби, що висихають до матових, напівматових або блис­кучих, глянцевих. Вибір залежить від вашого власного смаку та від якості поверхні, що фарбується: глянцеве оброблення виявляє недоліки, а мато­ве приховує їх.

 

 

 

 


Download Фарбуємо поверхні

подробнее

Лаки та політури для дерева


Лаками називають велику групу матеріалів, що представляють собою розчини плівкоутворюючих речовин в органічних розчинниках чи воді. Після висихання вони утворюють тверду прозору безбарвну чи кольоро­ву плівку.

Лаки використовують для одержання прозорих покриттів, коли по­трібно захистити й одночасно зберегти (або особливо підкреслити) структуру поверхні, що фарбується, головним чином, коштовних порід деревини. У цьому випадку лаки наносять безпосередньо на підготовле­ну поверхню виробу. Часто лаки наносять як останній шар у системі ба­гатошарового покриття, для того щоб додати йому гарного зовнішнього вигляду або підвищити експлуатаційні властивості.

Лаки - це, як правило, фарби без пігменту. До складу більшості лаків входять поліуретанові смоли, вони мають сольвентну основу (подібно олійним фарбам). Але, з огляду на гігієнічні та екологічні чинники, все більш популярними стають водорозчинні акрилові лаки, так само, як і во­доемульсійні фарби. Лаки бувають із сатиново-шовковистим або глянце­вим ефектом, як прозорі, так і підфарбовані. Підфарбовані лаки засто­совуються для покращання вигляду дерева. Вони надають йому додатко­вого кольору, але не приховують натуральну текстуру, як це робили б фарби.

Лак має свій власний грунт та підшарок, але при нанесенні першого шару бажано додати в нього приблизно 10% уайт-спириту для сольвент-них типів або води - для акрилових і не накладати цей шар щіткою, а вти­рати його в дерево ганчіркою, від якої не відокремлюються волокна. Ко­ли перший шар висохне, треба зробити насічку: трохи потерти його дрібною шкуркою. Потім видалити пил і вже щіткою накласти другий, по­вноцінний шар. На поверхні, що буде піддаватись зношуванню, добре і другий шар насікти й нанести ще один - додатковий.

 

 


Download Лаки та політури для дерева

подробнее

Зберігання фарб


Банку з олійною фарбою слід щільно закривати, бо проникнення повітря всередину посудини спричиняє утворення плівки. Для гермети­зації банки переверніть її на кілька секунд догори дном. Фарба запов­нить найменші щілини і повітря уже не пройде.

При довгому зберіганні олійних і емалевих фарб утворюється плівка на поверхні. Цього не станеться, якщо на поверхню фарби покладуть кружок із щільного паперу і наллють зверху трохи олії.

Краї банки, в якій зберігається фарба, намазують фарбою і кладуть зверху шматок скла, який потім присохне і надійно герметизує, збереже фарбу від висихання.

Олійна фарба від довгого зберігання покрилася плівкою. Не розмішуйте її, а виріжте з марлі шматочок по діаметру банки і опустіть його на фарбу. Марля покриє шматочки плівки і разом з ними опустить­ся на дно.

Якщо на фарбі утворюється плівка, проціджувати її не обов'язково. Достатньо накрити банку шматком капронової панчохи і прямо через неї вмочувати щітку. Фарба при цьому використовується повністю, без втрат.

Щоб не псувати фарбою посудину (скляну банку або каструлю), мож­на покласти у місткість поліетиленовий пакет, закріплюючи його по кра­ях гумкою або мотузкою.

Не засохнуть фарба чи клей, якщо у поліетиленової банки відрізати горловину і вставити у неї щітку, яка ввійде щільно, з деяким зусиллям. Те­пер можна перевертати догори дном банку.

Не викидайте щітку з засохлою на ній фарбою. Прокип'ятіть її у воді з пральним порошком протягом кількох годин. А потім шилом роз'єднайте щетину, розчешіть, промийте.

Не слід зливати залишки різних фарб. Пофарбована таким місивом площина буде дуже довго сохнути.

Залишки фарби при ремонтних роботах не поспішайте викидати. На­сипте туди трохи цементу і помішуйте до консистенції густої сметани. Ко­ли маса стане однорідною, використайте її як замазку. Добрий ефект одержите при ремонті штукатурки навколо дверей. Будь-які щілини, зак­риті такою замазкою, не бояться вологи.

 


Download Зберігання фарб

подробнее

Корисні поради 2


Стару фарбу можна видаляти з допомогою паяльної лампи: розм'якше­ний шар легко зчищається. Та бувають випадки, коли не можна працювати з відкритим полум'ям. Тоді можна фарбу розм'якшити праскою через фольгу.

Стара олійна фарба добре видаляється з допомогою такого розчину: 1,3 кг негашеного вапна, 0,45 кг кальцинованої соди і вода. Визначену для повторного фарбування поверхню змочують розчином і через дея­кий час розмочена фарба легко зчищається.

При фарбуванні старих поверхонь фарби на них варто добре проми­ти. Товстий шар зчищаємо, перетираємо, після просушування грунтуємо і лише тоді фарбуємо. Щоб стара фарба легко знялася з підлоги, її тре­ба спочатку розігріти. Для цього пропонуються такі способи.

Покладіть на підлогу залізні листи або деку з розжареним піском. Під гарячим листом фарба починає братися пузирями і відставати від дощок. Для цієї ж мети можна використати побутовий рефлектор із сферич­ним відбивачем (в побуті його називають синьою лампою). В нього вкру­чується звичайна 60-ватна лампа. Рефлектор встановлюється на відстані 3-4 см від поверхні підлоги.

Коли одна ділянка розігріється, гарячий лист пересувається на сусідню. А прогріте місце розчищається. Розм'якшену фарбу зручно знімати вузьким шпателем, широкою тупою стамескою, дитячою іграш­ковою лопатою.

Цю роботу треба виконувати при відчинених вікнах. Очистивши підлогу від старої фарби, можна заново її пофарбувати.

 


Download Корисні поради 2

подробнее

Садові меблі 2


Розведений бітумний лак дає можливість одер­жати темні поверхні. Рідше використовують розчи­ни, що відбілюють деревину. Хоча для садових меблів, мабуть, саме вони повинні викликати знач­ний інтерес, тому що їх світлі тони найбільш ефектні в зоні відпочинку на фоні зелені. Розчини-освітлювачі можна приготувати за такими ре­цептами:

1. В 0,3 л води розчиняють 80 г хлорного вапна і 10 г питної соди. До­бре змішану суміш відстоюють дві до­би в темному місці.

2. У 15%-ну водну суміш перекису водню додають нашатирний спирт, нагрівають майже до кипіння і засто­совують розчин гарячим.

Дерев'яні стовпи, вкопані в землю, є чудовою опорою для садових ослонів і столів . Але не варто забувати, що навесні, після зимових морозів, вони, як правило, вичавлюються нагору, причому нерівномірно. Якщо на нижніх кінцях опор передбачити хрестовини, І то відпадає необхідність періодично осаджувати і вирівнювати їх по висоті. Стійкість проти гниття частини опор, що вкопується, значною мірою збіль­шиться, коли їх просочити антисепти­ком (бітумом, розігрітою оліфою або автомобільною переробкою). А прос­та смола чи переробка інколи їх обпа­люють до «вугляної» шкірки.

Стаціонарне встановлення садових меблів здатне Зіграти «недобру гру». Після деякого часу ви станете звикати до жорстко закріпленого за ними місця і мимоволі почнете «пов'язувати» з ними інші складові ділянки, наприклад, доріжки, квітник, місце відпочинку. Згодом виявиться, що не­значне перепланування ділянки може спричинити виконання значного об­сягу додаткових робіт. Тому, особливо на перших порах освоєння земель­ного масиву, постарайтесь використовувати переносні меблі .

 

 


Download Садові меблі 2

подробнее

Найуразливіші місця оселі


Майже жодне будівництво оселі не обходиться без помилок: її влас­ник уникне важких наслідків, якщо розгледить проблеми зазделегідь і усу­не їх, а покупець витратить менше грошей, якщо вчасно помітить помил­ки. Зокрема, найбільше недоліків допускають будівельники під час зве­дення зовнішніх стін (32%), даху (25%), підвалу (17%), підлоги і стелі (12%), внутрішніх стін (4%). На ці місця звертають особливу увагу під час прий­мання роботи від будівельників. На рисунку 6 зображені місця, де найчастіше виникають пошкоджен­ня під час екплуатації будинку. їх спеціалісти нараховують близько 23. Постійний огляд і перевірка цих місць будинку та своєчасне усунення не­доліків значно заощадить кошти на ремонт.

1. Зовнішні двері. їх захищають від потрапляння крапель води. Для цього встановлюють відповідний захист - зверху козирок, знизу метале­ву решітку аж до дверей тощо.

2. Балкони. Ця частина будинку піддається сильній атмосферній дії і через те потребує постійного догляду і ремонту. Дерев'яні балкони ма­ють бути захищені від ультрафіолетових променів, різних шкідників (гриб­ка), води і від гниття. Тому деревину просочують захисними розчинами, а також фарбують. Опори балкону перевіряють на міцність. Якщо він про­гнувся, деревина волога, а металева частина проржавіла - необхідний ремонт. При цьому слід усунути всі причини пошкодження.

3. Керамічна плитка на підлозі. Надщерблену, биту і ту плитку, що «їздить» замінюють. Попередньо добре очищають місце для нової плит­ки.

 


Download Найуразливіші місця оселі

подробнее

Ремонт зовнішніх стін 2


Ремонтувати штукатурку потрібно розчином такого ж складу, яким ви­конували попереднє оштукатурювання.

Оштукатурені зовнішні стіни звичайно фарбують вапняними чи ка­зеїновими фарбами. Клейові фарби швидко линяють. Перед фарбуван­ням необхідно відремонтувати водопровідні труби, жолоби, а також усу­нути всі дефекти штукатурки. Фарбування вапняними фарбами буде якіснішим, якщо виконано по свіжоперетертій поверхні штукатурки: Фарбувати стіни слід в похмуру погоду, у жаркі дні потрібно працювати на тіньовому боці, змочуючи нагріту поверхню водою.

Дерев'яні стіни зовні фарбують фарбами, стійкими проти дії атмосіерних факторів, зокрема масляною, яка утворює міцну і довговічну плівку, що добре захищає дерево від руйнування.

Найкраще фарбувати зовнішні стіни весною. Утім, багато господарів віддають перевагу пізній осені, після того як гарячі промені літнього сон­ця висушили призначені для фарбування поверхні. Недопустиме фарбу­вання в сиру погоду і після дощу.

Перед фарбуванням стіни потрібно ретельно очистити від пилу, кіптя­ви і старої фарби.

Перш ніж розпочати фарбування, треба упорядкувати ринви, жо­лоби, віконні плетіння, двері і т. д.

Шпаклівку для замащування тріщин, вибоїв, отворів від цвяхів можна приготувати так: 1кг оліфи (оксоль) і 0,1кг 10-процентного розчину гаря­чого тваринного клею перемішують до утворення емульсії, після чого в неї додають крейду, поки не утвориться паста необхідної густоти.

Фарбування будинку зовні олійними фарбами обходиться досить до­рого, тому можна використати дешевшу суміш: у 100л води змішують 7кг мідного купоросу, 7кг алюмінієвих квасців, 7кг житнього борошна, 0,25кг каустичної соди (чи 0,5кг мила ), 15кг барвників і 8кг оліфи. 1л такої суміші досить для фарбування 3-4м2 поверхні стін.

Щоб визначити приблизну витрату фарби, потрібно число, що пока­зує загальну площу стін (у метрах), розділити на 7. Отримана частка від поділу буде показувати кількість літрів готової фарби, необхідної для двократного покриття. Ніколи не фарбуйте стіни одним товстим шаром фарби - це завжди гірше двох тонких покриттів. Перший шар повинен сохнути 4-5 днів.

Фарбування будинку починають з верхньої частини північної стіни. Фарбувати потрібно по всій ширині стіни, у крайньому випадку - від ку­та до лиштви першого вікна. Не рекомендується наносити вузьку смугу фарби від верху до низу, тому що з'являться патьоки.

Якщо стіни обшиті дошками, спочатку фарбують місця їх прилягання, потім фарбують упоперек відразу дві-три дошки, і, нарешті, розрівню­ють фарбу легкими мазками уздовж дошки.

 

 

 

 


Download Ремонт зовнішніх стін 2

подробнее

Робота зі шпалерами 2


Найперше готують стіни. Якщо вони були побілені чи пофарбовані клейовою фарбою, необхідно зняти з них шар побілки. Для цього стіни змочують гарячою водою і зішкрібують сталевим шпателем верхні шари, особливо випуклі місця та інші нерівності. Відтак їх додатково промива­ють водою. Порушену штукатурку, різні тріщини слід змастити гіпсовим розчином.

Коли стіни підсохнуть, їх згладжують торцевим боком дерев'яного бруска і протирають вологою ганчіркою.

Плями на стіні зафарбовують нітролаком, нітроемаллю або заклею­ють тонкою алюмінієвою фольгою. Олійну фарбу зчищати не слід. її тре­ба промити водою з содою або милом і добре просушити. Зафарбова­ну емалями поверхню також промивають і зачищають наждачним папе­ром, цеглою чи крупнозернистою шкуркою.

Якщо ж стіни були обклеєні простими шпалерами, то слід перевірити, наскільки міцно вони тримаються. Для цього достатньо змочити їх водою. Якщо відстануть від стіни, здуються, то треба знімати. Якщо ж тримають­ся міцно, то на них можна клеїти нові шпалери, попередньо зачистивши окремі шерехатості. Всі інші види шпалер та рулонних матеріалів треба знімати із стін. Якщо старі шпалери мають багато пухирів (тобто місця відклеїлися), то для зачищення поверхні можна використати старе полот­но ножівки або скористатися шпателем.

Стіни обов'язково ремонтують, зачищають всі дефекти, просушують. На сирих стінах клейстер швидко загниває, віддає неприємним запахом, шпалери змінюють свій колір, відстають від стіни.

 


Download Робота зі шпалерами 2

подробнее

Щоб двері зачинялися


Двері нещільно прилягають. Добрим стопором для них стане шкіль­на гумка. її не прибивають до притолоки, а вставляють з допомогою клею в отвір чи гніздо, яке пробивають долотом або свердлом. Передню грань гумки роблять косою, а по верхній нарізають зубчики, гострячками в напрямі зачинення дверей, які зачинятися будуть легко, а відчинятися з деяким зусиллям.

Важко навішувати двері самому. Але відразу простіше і легше стане працювати, якщо вкоротити нижній штир на 2-3мм.

Іноді коробки вхідних дверей розхитуються. Для їх закріплення слід у коробці і торці стіни просвердлити отвори (по 2-3 з кожного боку), заби­ти в них дерев'яні пробки, а в пробки загнати металеві стрижні.

Деформовані двері погано зачиняються (відходять). Шматок гу­мової трубки певного діаметра укріплюємо на косяку дверей і він служитиме надійним замком-защібкою. Трубка пружинить і тому надійно утри­мує двері. Стирається вона менше, ніж шматочок шкіри, гуми або іншого матеріалу.

Провисли двері, погано зачиняються, дряпають підлогу. У певних випадках допоможе вставка між дверними завісами невеликих шайбочок.

Щоб двері не скрипіли, треба покласти маленький шматочок графіту з олівця в щілину піднятого завіса. Може допомогти також змазу­вання завіса вазеліном.

Графітна пудра згодиться і тоді, коли туго відмикається новий замок, її треба засипати в щілину замка.

Якщо шматочок шкіри на дверному одвірку стерся і не утримує двері, то можна покрити поверхню шкіри тонким шаром олійної фарби. Двері знову щільно зачинятимуться.

 

 


Download Щоб двері зачинялися

подробнее

Додаткові рекомендації


При спорудженні нового будинку створити ком­фортне житло на горищі не складно. Але коли доводиться реконструюва­ти горищне приміщення в готовому експлуатаційному будинку, з'являється, як правило, ряд конструкційних і планувальних проблем, до яких належить облаштування сходів, підсилення перекриття і забезпечення надійних теплоізоляційних якостей похилих стін і даху. В зарубіжній прак­тиці перекриття і стропила покрівлі підсилюють за допомогою трикутних стропильних ферм, виконаних з дерева. Вони легко монтуються на дахах будинків з окремих елементів. Елементи ферми з'єднуються між собою за допомогою металевих зубчатих пластин, які прибиваються до дерева з двох сторін.

Слід підкреслити, що складна форма даху не є перепоною для вико­ристання такої системи - стропильна конструкція ферми складної форми так само просто може бути змонтована на горищі будинку, що переоб­ладнується.

Створення повноцінного житлового приміщення в мансарді пов'язане з розміщенням опалення. Це можуть бути каміни, невеликі печі або тру­би (батареї) водяного опалення.

При оформленні інтер'єру мансарди невеликого і порівняно невисо­кого приміщення радимо вибирати фарби та оздоблення світлих тонів, завдяки яким людина психологічно не відчуває тиску малого простору.

 

 


Download Додаткові рекомендації

подробнее

Встановлення пічного обладнання 2


Димові засувки і в'юшки встановлюють на висоті 2-2,2 м від рівня підлоги з боку, на якій знаходиться топка, розташовуючи так, щоб при відкритій засувці димовий канал1 був цілком відкритий. Встановлюють їх без зазорів, тому що вони не зазнають впливу високих температур. Закріплюють ці прилади в цегельній кладці за допомогою м'якого в'язаль­ного дроту діаметром 2—3мм.

Пічні плити (настил) встановлюють на тонкому шарі глиняного розчи­ну над верхом духовки на відстані 5-6 см. По всьому периметру плити між нею і цегельною кладкою повинен бути зазор 1,5 см. Розташовують плиту так, щоб велика конфорка знаходилася над топливником, а мала - над духовкою. Кращим варіантом вважається встановлення плити на металевий підрамник, виконаний з кутової сталі і закріплений у цегельну кладку масиву печі.

Очисники є невід'ємною частиною будь-якої печі. Методика їх вста­новлення різна, залежно від бажання майстра і наявності приладів. Це можуть бути просто отвори в цегельній кладці, які потім закладають цег­лою. У разі необхідності чищення газоходу, цеглу вий­мають з отвору, а потім вставляють на місце. При ць­ому слід нанести маркування на місце знаходження очисного отвору, щоб його можна було легко знайти. Цей варіант накладає деякі обмеження на облицю­вання печі і застосовується рідко. Найкраще в отвори вставляти очисники-коробки, виконані з лис­тової сталі, що у разі потреби легко відкриваються і закриваються. При цьому конструкційно вони повинні бути виконані так, щоб гази, що відходять з печі, не потрапляли в приміщення. Для цього в коробочку вставляють кусок цеглини на розчині і щільно встановлюють у рамку. Щоб коробку було зручно витягувати, до неї прилаштовують ручку. Закріплюють очисники-коробки за допомогою м'якого в'язального дроту без зазорів під час кладки газоходів. Фарбу­ють їх термостійкими лакофарбовими покриттями.

 

 

 


Download Встановлення пічного обладнання 2

подробнее

Причини димлення печі


Піч може диміти з багатьох причин. Якщо димить нова піч, то, мабуть, при її спорудженні були допущені помилки, які потрібно знайти і ліквіду­вати. Насамперед, піч уважно оглядають і визначають місця, з яких виходить дим. Найчастіше причиною цього є недостатній переріз димоходу (особливо якщо для його спорудження застосовувалася азбестоцемент­на труба) чи неякісна обробка внутрішньої поверхні димоходу ( пустоти чи напливи). У цьому випадку внутрішні поверхні димоходу потрібно при­вести у нормальний стан. Помилки у визначенні висоти димаря чи неп­равильна його орієнтація щодо даху будинку теж можуть бути причиною появи диму. Взагалі, висота димаря зайвою ніколи не буває. Чим вище труба, тим краща тяга печі і тем менша імовірність появи диму. Але бу­ває, що причиною появи диму є зовнішні фактори (наявність висотних будинків чи високого дерева). У цьому випадку у вітряну погоду повітряні потоки, вдаряючись об перешкоду, направляються в напрямку, зустрічному руху диму, і перешкоджають його виходу з димоходу. У такій ситуації на трубі слід встановити вітрозахисний ковпак. Існує дуже прос­тий спосіб визначення необхідності встановлення ковпака на димарі. Для цього по кутах димоходу печі, що димить під час топлення, встановлюють невеликі стояки (можна просто шматочки битої цегли), на які кладуть ста­левий лист. Якщо через кілька хвилин димлення печі припиниться, то не­обхідно встановлювати ковпак.

Піч буде диміти, якщо вихідний отвір для димових газів виконано ниж­че верху топки. У цьому випадку (щоб не перекладати всю піч) можна вик­ласти поперек топки цегельну стінку, яка перевищуватиме топковий отвір на 1-2 мм. Це буде сприяти руху диму в газоходи, а не в кімнату.

Якщо піч топлять дровами чи хмизом, то потрібно звернути увагу на конструкцію піддувала. Піддувало не повинно мати довжину топливника. У цьому випадку велика маса холодного повітря, надходячи в піддувало, ударяється об задню стінку і рикошетом вибиває з неї дим. Піддувало вкорочують, укладаючи в заднью стінку один-два ряди цегли.

 


Download Причини димлення печі

подробнее

Практичні поради 3


Кріплення зливних жолобів

Стандартні зливні жолоби най­частіше кріплять на спеціальних кронштейнах. Система непроста і доволі незручна для встановлення. Проте жолоби  можна до­сить просто підвісити за допомогою цвяхів  завдовжки 150—200 мм, які забивають у торці балок стелі.

Щоб борти жолобів не деформувались, на цвяхи навішують прапорці 4. Довжина жолобів повинна перевищувати відстань між балками плюс припуск на величину необхідних перекриттів. Схил для стоку води забез­печується збільшенням висоти кожного наступного жолоба у порівнянні з попереднім.

Натягуємо підтримуючий дріт

Сітка  («рабіца») є прекрасним варіантом огорожі. Але вона по­требує сильного натягування підтримую­чого дроту , інакше огорожа буде про­висати. Вручну дріт завтовшки 2-3 мм як слід натягнути практично неможливо. Пропонуємо такий варіант. На стовб навішуємо дротяні петлі , щільно обмо­тані навколо стовба. Підтримуючий дріт  через гачок  з'єднуємо з петльою . Для натягування дроту прутиком 6 закру­чуємо петлю. Петлі можна робити і між стовбами, а в процесі експлуатації їх підтягувати.

Як забити цвях у гіпсокартон

Іноді доводиться прибивати листи облицювання або деталі до гіпсокартонової плити. Виникає проблема: якщо під нею немає дере'яної основи, цвяхи не тримаються. У такій ситуації прикріпити що-небудь до гіпсокартону (або сухої штукатурки) мож­на за допомогою двох цвяхів, що забиті під кутом відносно один одного.

 


Download Практичні поради 3

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю