Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Захист деревини 2


Антисептики бувають:

1. Неорганічні (мінеральні). До них належать солі деяких металів, роз­чинні у воді.

2. Органічні, які виділяють з продуктів органічного походження.

3. Антисептики, що складаються із суміші декількох отруйних речовин. За розчинністю антисептики поділяють на водорозчинні (ВР), розчинні

в легких органічних розчинниках (Л) та розчинні в оліях і важких нафтоп­родуктах (М), а за вимиванням - на ті, що легко вимиваються (ЛВ), вими­ваються (В), важко вимиваються (ВВ) та не вимиваються (НВ).

Сьогодні ринок пропонує широкий асортимент захисних засобів, більшість з яких невітчизняного виробництва. Серед них - продукція концер­ну ТІККУРІЛА, асортимент якої становить більше 200 назв і задовольняє всі будівельно-побутові та промислові потреби. Лакофарбові матеріали ТІККУРІЛА розробляють з урахуванням специфіки конкретного використан­ня. Для матеріалів, які застосовують для фарбування кам'яних і дерев'яних фасадів, дахів, цоколі, найважливіше - довговічність і атмосферостійкість у різних кліматичних умовах. Тому, вибираючи антисептик, потрібно насампе­ред визначити, для яких робіт і в якому кліматі він буде використаний. Інфор­мація щодо захисних властивостей засобу повинна бути на етикетці товару.

Часто продавці торговельних підприємств не завжди можуть надати повну інформацію щодо застосування антисептиків. Тому краще купува­ти ці товари у фірмових спеціалізованих магазинах. А споживачу треба знати, що є засоби ґрунтувальні, які мають високу проникність і включа­ють в себе комплекс захисних біодобавок, і покривні, що мають незнач­ну проникність. Правильне використання антисептичних засобів гаран­тує надійний і тривалий захист дерев'яних конструкцій та надає поверхні необхідного декоративного вигляду. Іноді через високу ціну деяких захисних засобів з'являється бажання використовувати для ґрунтовки дешевші антисептики, а для декоративної обробки - дорожчі, якісніші засоби. Змішувати антисептики різних ви­робників не рекомендується через їх можливу несумісність.

 

 


Download Захист деревини 2

подробнее

Захист деревини 3


Маючи інформацію про антисептики, і бажання виконати будівельні роботи надовго і якісно, Ви зможете правильно вибрати захисні ма­теріали і не боротися потім довгі роки з «маленькими сусідами» у Вашо­му домі.

Для запобігання розвитку будникових грибків необхідно дотри­муватися таких правил:

провітрювати всі приміщення і витримувати в них нормальний температурно - вологістний режим; взимку закривати, а весною відкривати всі душники в цоколях;

взимку і в дощову погоду закривати слухові вікна на горищі;

не допускати потрапляння вологи через щілини у підлогах;

утеплювати повстю водопровідні труби в місцях проходження їх через конструкції будинку;

використовувати суху деревину з вологістю не більше 18-20%;

Найбільш простим засобом поверхневого антисептування є обробка поверхні деревини автомобільною «переробкою», тобто маслом, яке відпрацювало свій термін у двигуні автомобіля. У продажу є також бага­то промислових видів антисептиків для деревини.

Поверхневе антисептування застосовують при вологості дерева не більше 35%. Розчин наносять на поверхню квачиками або гідропультом у два прийоми через 1-2 години. При роботі з препаратами слід бути обережним: не палити, не приймати їжу і т.д.

Якщо будинковий грибок з'явився, можна використовувати водні роз­чини деяких органічних солей. Наприклад, розчин мідного і залізного ку­поросу. Для цього в 1 л гарячої води розчиняють по 50г цих препаратів і одержаний гарячий розчин наносять на пошкоджену грибком деревину. Через місяць обробку повторюють. Можна до розчину додати глину для одержання пастоподібної маси. Використовують також водні розчини тільки залізного купоросу (150г на 1л води).

 


Download Захист деревини 3

подробнее

Друге життя паркету 4


Нелегко покривати лаком підлогу через їдкі запахи лаку і розчинника. Можна значною мірою уберегти себе від цих «парфумів», якщо скорис­татися пилососом. Його вмикають на режим нагнітання і ставлять у зону чистого повітря, наприклад, на вікно, при потребі, подовжують шланг і направляють струмінь повітря в обличчя. Наносити лак зручніше не щіткою, а поролоновим валиком (хутряний або ворсовий не годиться).

Лак порціями наливають на підлогу і розрівнюють рівним шаром. Лак для паркету є найкращим опоряджувальним матеріалом. Передусім, підлогу циклюють, шліфують і знепилюють. Лак ретельно перемішують із спеціальним розчином, що забезпечує його затвердіння, в емальованій чи скляній посудині в пропорції 1 частина розчинника на 8 частин лаку (за масою). Готують стільки лаку, щоб його можна було використати про­тягом 24 годин, бо надалі лак затвердне. Наносять на суху чисту підлогу, починаючи з найбільш віддаленого від входу кінця приміщення в напрямі до дверей, тонким шаром за допомогою щітки чи тампона, намагаючись якнайкраще втерти лак в пори деревини. Всі краплі відразу розтушову­ють. Коли шар лаку досить затвердне (приблизно за добу), всю поверх­ню підлоги трохи шліфують дрібним наждачним папером, щоб зняти ок­ремі волокна деревини, які піднялися після першого покриття лаком. Потім підлогу знепилюють і вкривають двома шарами лаку за допомо­гою м'якої щітки з проміжками між кожним покриттям 24 години. Під час роботи добре провітрюють приміщення, а влітку відчиняють вікна. Через З доби після закінчення робіт можна ступати на підлогу.

Стару підлогу, яку раніше натирали мастикою, циклюють і шліфують на таку глибину, щоб на ній не було слідів мастики чи фарби. Потім вкри­вають лаком, як нову.

 


Download Друге життя паркету 4

подробнее

Фарбування поверхонь 3


Потрібну суміш можна також приготувати і на клеї КМЦ. При цьому на 10л суміші витрачається 6 кг просіяної крейди і 0,2-0,25кг клею КМЦ. Казеїнові суміші міцніші клейових фарб і характеризуються матовою по­верхнею. Для приготування 10л фарби беруть 5л 10-процентного роз­чину казеїнового клею і, швидко перемішуючи, додають 150г оліфи до утворення емульсії. В приготовану заздалегідь крейдяну пасту з пігмен­том, поступово помішуючи, вливають одержану емульсію.

При роботі з казеїновими фарбами необхідно стежити за консис­тенцією складу. Надлишок води може призвести до утворення патьоків на поверхні, а надлишок клею - до зморщок.

Вапняні фарбувальні суміші готуються з вапняного тіста, солі та води.

Для приготування кольору 3кг вапняного тіста розводять 6 л води. Для запобігання міленню вапняного покриття в суміш додають 0,1кг солі, розбавленої в 0,5л води. В одержаний розчин додають воду до 10л.

Кольорові вапняні суміші застосовуються обмежено тому, що дуже небагато пігментів поєднуються з вапном. До них належаї мінеральні пігменти - охра, сажа, сієна натуральна, умбра.

Існує багато способів надати поверхні естетичних якостей за допо­могою малярних сумішей. Наприклад, по лінії, яка розділяє поверхні, що пофарбовано у два кольори, можна нанести одну або кілька вузьких смужок (фільонок) іншого кольору. Для витягування фільонок необхідні шнур і крейда. Шнур натирають крейдою, натягують і відпускають. На стіні залишається рівна лінія. По ній пересувають лінійку, тримаючи її лівою рукою. По лінійці фільончастим пензлем зліва направо проводять смужку-фільонку. Щітку тримають під кутом 45° до стіни.

Для надання поверхням матового шерехатого вигляду їх торцюють (наносять легкі удари різними щетинними щітками-торцівками). Олійне фарбування під торцювання виконують густішим складом, для чого у нь­ого додають гіпс, шпат, мармурове або вапняне борошно.

Накатку візерунчастими валиками виконують по товстому шару фар­би, в яку додають дрібний наповнювач.

За допомогою трафаретів на пофарбовану поверхню можна нанес­ти різні візерунки або обробити її орнаментом. При набивці багато­колірного малюнка під кожен колір готують свій трафарет. Для міцності трафарети просочують оліфою, після чого старанно висушують.

Фарби висихають за 48 год. Якщо фарба не висохла за такий час, то значить вона була неякісна.

При фарбуванні непросохлої деревини шар фарби здувається. Тож доводиться переробляти зроблене.

При використанні дуже густих сумішей залишаються сліди від щітки. Треба поверхню обробляти пемзою і шкуркою і знову фарбувати.

Термін зберігання лакофарбових матеріалів не перевищує 6 місяців. Після цього треба переконатися у придатності фарб шляхом пробного фарбування.

 

 


Download Фарбування поверхонь 3

подробнее

Корисні поради


Здуття на шпалерах можна ліквідувати, якщо після висихання пропра­сувати злегка нагрітою праскою.

При підготовці стін для обклеювання шпалерами необхідно штукатур­ку на них згладити пемзою або шматком білої глини, потім протерти щіткою або ганчіркою.

Якщо приклеювати шпалери до стін, затертих шпаклівкою на але­бастрі, то шпалери відстануть, а шпаклівка зруйнується. Такі стіни перед обклеюванням слід злегка прооліфити і дати їм висохнути.

Вибирати малюнок шпалер слід залежно від площі і висоти кімнати. Горизонтально розміщений малюнок знижує висоту приміщення, при вертикально розміщеному малюнку, навпаки, кімната здається вищою. Ромбоподібний малюнок створює відчуття великого об'єму.

Стіни коридорів слід обклеювати шпалерами темніших тонів, ніж стіни жилих кімнат.

Щоб заклеїти дірку або закрити інший дефект в шпалерах, беруть шматочок шпалер і обережно підганяють малюнок. Латку вирізають по хвилястій або зубчастій лінії, бо так вона краще зливається з загальним фоном.

Верхню межу наклеювання шпалер, як правило, намічають по шнуру. Але ця операція потребує додаткових вимірів і, що найголовніше, не завжди буває точною. Але ж існує практичний і точний, чомусь нині забу­тий спосіб нанесення горизонтальних ліній. Візьміть тонкий гумовий шланг і вставте в його кінці невеликі скляні трубочки. Заповніть шланг во­дою до середини трубок і позначте рівні, на яких перебуває вода. За за­коном сполучених посудин лінія, яка з'єднала помітки, завжди буде гори­зонтальною.

Пригладжуйте поклеєні шпалери рівною і широкою дерев'яною план­кою з наклеєним шаром поролону, який, копіюючи нерівності стіни, щіль­но притисне планку.

 

 


Download Корисні поради

подробнее

Утеплення дверей 2


Матеріал підгортають і прибивають мебльовими цвяхами, прикриваючи при цьому головки будівельних цвяхів, якими прибито валик. Інтервал між цвяхами 80-100мм. Після цього так само прибивають верхній і нижній краї, не забуваю­чи при цьому натягувати і розрівнювати матеріал, щоб не утворилися зморшки. І лише після цього можна, натягуючи, прибивати полотнище біля навісного краю мебльовими цвяхами. Зайва частина полотнища, яку ви залишили, хай поки що лишається. Потім її прибивають до наличника. Щоб вата не зсувалася донизу і для зовнішньої привабливості застосо­вують один з двох художньо-композиційних варіантів оббивання площи­ни дверей. Можна просто по розмітці вбити мебльові цвяхи, не добиваю­чи їх до кінця. При другому варіанті двері по розміченому малюнку обби­вають мебльовими цвяхами.

Лишається поставити на місце ручки і все те, що ви зняли з дверей, навісити двері на завіси, зачинити їх і прибити полотнище, що звисає, до наличника.

Якщо двері відчиняються всередину приміщення, полотнище оббивно­го матеріалу викроюють за розмірами дверей. Замість трьох стрічок вик­роюють чотири завширшки 140мм і завдовжки по ширині і довжині две­рей (по 2 штуки).

Спочатку утворюють валик в нижній частині дверей так, щоб при зачи­нених дверях він находив на поріг. Потім, накладаючи оббивний матеріал поверх шару вати, будівельними цвяхами прибивають поздовжні і верхній краї полотнища. Нижній край прибивають мебльовими цвяхами так, щоб підгорнутий край полотнища сховав головки будівельних цвяхів. Лише після цього формують інші валики так, як вже було сказано. Прибивають їх мебльовими цвяхами. З'єднання валиків в кутах виконують «на вус».

 

 


Download Утеплення дверей 2

подробнее

Улюблені місця грибку


1. Балкон - «ахіллесова п'ята» будинку. Неправильно побудовані во­достоки, погана гідроізоляція підлоги - і вважайте, що проростання цвілі на стіні з балконом не за горами.

2. Грибки - злісні вороги деревини. Синява просто проникає через лаки і фарби, якими покривають дерево. Бактеріальна гнилизна знищує клітини деревини зсередини і викликає розкладання целюлози. Дерево через це Сіріє і чорніє. Біла гнилизна провокує розкладання целюлози і лігніну - речовин, що становлять основу деревини. Бура гнилизна «роз­колює» целюлозу, що призводить до розщеплення деревини. Ділянка, уражена такою гнилизною, стає коричневою.

3. Грибки дуже часто селяться на вікнах. Звичайна причина гниття зовнішніх віконних рам - замазка, що відвалилася чи потріскалася в нижній частині рами. Якщо замазка відстає від скла, дощова вода прони­кає у внутрішні частини рами і руйнує їх. 4. Грибок, що з'явився на поверхні стіни, руйнує не тільки штукатурку, але й стіну. Взагалі волога і цвіль здатні зруйнувати будь-який матеріал.

5. На стінах будинків грибки пускають корені й у тому випадку, якщо у водостоку замерзне вода і трубу розірве у місці шва.

Що робити?

1. Ринви потрібно встановлювати так, щоб вертикальні шви знаходи­лися осторонь від стіни і на відстані не менше 3см.

2. Щоб захистити підлогу балкона від вологи, потрібно постелити на неї щільне епоксидне чи поліуретанове покриття. Крім того, вона повин­на мати достатній нахил - тоді вода буде стікати вниз.

 

 


Download Улюблені місця грибку

подробнее

Будівництво сараю


Головна проблема нових власників індивідуальних ділянок - будівницт­во. Адже земля розташована, як правило, вдалині від міст і транспортних ліній. Треба посадити і доглянути городину, садовину, а де жити увесь цей час? Де обігріватися, сховатися у непогоду, зберігати садовий реманент? Та й, узагалі, що це за ділянка без житла? Отож, треба будувати.

А як швидко спорудити практичне, тепле і недороге житло?

Почнемо з маленького сарайчика. Побудувати його можна днів за 10.

Якщо є можливість, придбайте на лісопилці обапіл. Треба ретельно підрівняти його ребра, обчистити від кори, згладити сучки, що випирають. Тепер посортуйте матеріал: товстий обапіл підійде для пілоги і каркаса будівлі, середній вико­ристайте на дах і стіни, а тонкий слугуватиме рейками для кріплення толю, плівки, картону.

Зберіть каркас і об­шийте його обаполом, у якому слід попередньо зробити виїмки для рівного прилягання до гори­зонтальних лагів. Зовні каркас оббивають поліетиленовою плів­кою (можна неновою), шматки якої закріплюють рейками. Дах - суцільний настил оба­пола, закритий толем, що закріплено зверху рейками.

Щоб ізолювати підлогу від грунту, слід постелити толь, покласти лаги і настелити підлогу з обапола. Укривають її шматками картону, а потім - старим лінолеумом. Стіни і стелю, що сполучається з дахом, СЛІД також зсередини оббити картоном. лінолеум,  плівка,  рейки кріплення тощо.

Двері - з обапола, картону і плівки. Для вікон підійдуть шматки оргскла, скажімо, 40x70 см, яке легко просвердлити і закріпити на шарнірах.

Обстановка всередині - найпростіша: ліжко - тапчан, під яким улаш­товують ящик для господарського приладдя, один або два відкидних сто­лика біля вікон, вішалка для одягу. Щоб було тепло, в кутку слід зробити невеличку піч з каміння або уламків цегли. її ширина - 55, довжина - 75, висота - 65. Для комина підійде відрізок старої 4-дюймової водоп­ровідної труби, для пічної засувки - шматок листового заліза. Трубу закріплюють у даховому отворі (80x80 см) за допомогою двох листів жерсті, один - зсередини, другий з зовнішньої площини покрівлі - стелі.

Витрати - мінімальні. Вам потрібно буде приблизно 2 мЗ обапола, 1 рулон толю, 5кг цвяхів, 3 пари навісів, 2 шматка оргскла, 2 дверні руч­ки, 1 замок, 2 листи жерсті, 8 скоб.

Безумовно, 5 м2- приміщення замале, навіть і на перший випадок.

Але головне, що проблем з тимчасовим житлом у вас не буде. Отож, почніть з малого.

 

 


Download Будівництво сараю

подробнее

Пересувний пташник


На садових ділянках, звичайно, утримують птицю тільки влітку. Як прави­ло, курчат - на виріст для осіннього забою. Самотужки можна виготовити для цього пересувний пташник. Він може бути будь-яких розмірів. Та й ма­теріалів для спорудження особливих непотрібно - обрізки дощок, фанера.

Перевага також «пересувного" методу утримання птиці полягає в то­му, що місце розташування будиночка можна щодня змінювати. Перес­тавляючи його, ви забезпечите птиці достатню кількість комах та грубих кормів, заощадивши зерно. Каркас складається з ме­талевої рами з опорними ко­лесами, де установлено пташ­ник з дахом, який піднімається, і кліткою. Він обладнаний лю­ком, вентиляційними ґратами, заскленою фрамугою і двер­цятами з дистанціїним керу­ванням. Каркас клітки збирають на рамі з брусків перерізом 40x70 мм за допомогою металевих кут­ників. Потім його слід обтягну­ти металевою або капроно­вою сіткою.

Нагадуємо, що клітку тре­ба ретельно та регулярно чис­тити, а воду в напувалках час­то міняти, щоб вона завжди була свіжою.

 


Download Пересувний пташник

подробнее

Погріб 2


Надземна частина являє собою конструкцію у вигляді шухляди з щільно збитими подвійними стінками з товстих (40-50 мм) дощок. У за­зор між стінками закладають теплоізоляційний матеріал: керамзит, стружку, лісовий мох, дубове листя та ін. Мінеральну вату застосовувати не рекомендується, тому що згодом вона ущільнюється і втрачає свої теплоізоляційні властивості. Якщо для утеплення використовують струж­ку, то вона повинна бути антисептована 10%-ним розчином мідного чи залізного купоросу або 3%-ним розчином фтористого натрію. Стружку перемішують з вапном у пропорції 1:9, де 1 об'ємна частина - вапно і 9 - стружка. Краще покрити антисептиком і дерев'яний каркас - шухляду. Стінки погреба, для запобігання продуванню ззовні, обшивають буді­вельним картоном, крафт-папером, пергаміном чи руберойдом.

З торцьового боку погреба влаштовують люк (лаз) розміром 0,6 х 0,8м. Люк має двоє дверцят - зовнішні і внутрішні (легкі), між якими на зиму закладають утеплювач. У цій же стінці влаштовують вентиляційний отвір типу кватирки розміром 12x12 см, який ззовні закривають частою сіткою. Перед входом краще зробити козирок з будь-якого будівельного матеріалу. Зверху погріб прикривають легким одно чи двосхилим дахом з обапола, покритого руберойдом, хвилястим азбестоцементним шифе­ром чи іншим покрівельним матеріалом.

Навколо погреба, на відстані 1 -1,5м від стінок, роблять водовідвідну канаву завглибшки 0,5-0,6м, заповнену на половину глибини дренаж­ним матеріалом: каменем, цегельним боєм, щебенем, хмизом з очище­них від кори гілок.

 

 


Download Погріб 2

подробнее

Сауна 4


Сауна із суцільних стовбурів (брусків) за своїми якостями має ряд пе­реваг порівняно із сучасною панельною, складеною із дерев'яних панелей. Суцільні стовбури, навіть грубі і необроблені, проявляють характер деревини — вони «дихають», не потребують вентиляції та створюють особливий настрій у відвідувачів. У брусовій сауні вентиляційні отвори роблять тільки для швидкого охолодження приміщення після його викори­стання. Вологість у такій сауні завдяки брусовій конструкції регулюється автоматично. І ще одна перевага - стовбури мають добру теплоємність і віддають необхідну кількість теплоти приміщенню. Якщо стіни в брусовій сауні добре проконопачені, то вони мають необхідну теплопровідність без будь-якої ізоляції. Крім того, у брусових стінах, в силу того, що вони повністю не висихають, запах деревини довше зберігається.

І, насамкінець, про заготівлю віників. їх заготовляють про запас про­тягом одного-двох тижнів після свята Трійці (кінець червня - початок лип­ня) і обов'язково в суху погоду. Найкращі - березові, дубові, горобинові, ялицеві та кропивні віники. Добрі - із прутів різних порід, серед яких най­кращі береза з горобиною. Роблять віник так: беруть дві-три гілки горо­бини, обкладають трьома-п'ятьма березовими - отримують каркас віни­ка. Потім додають гілки середніх розмірів, і вже під кінець - менші.

Сушать віники в сухому, прохолодному і затемненому приміщенні, встановлюючи їх на підлогу ручками вверх, а не підвішують. Переверта­ють віники один раз на два дні. Через тиждень - «готовий продукт», який найкраще зберігати в картонних ящиках.

За добу до використання в сауні віники змочують і кладуть окремо у поліетиленові мішки, а потім у прохолодне місце. Замочувати гарячою водою добре тільки щойно виготовлений віник, сухий просто опускають у воду. Через віник можна дихати, лежачи на стелажі, чим забезпечується інгаляція. Отже, партесь собі на здоров'я!

 

 


Download Сауна 4

подробнее

Буріння колодязя 2


Фіксатор положення насадки зроблено з дроту діаметром 7мм, завдовжки 250мм і вигнуто під кутом 90°, щоб горизонтальний кінець мав довжину 50мм. У місці згину до фіксатора приварюється ручка із смужки сталі перерізом 30x6 мм. Для фіксатора на повзун приварюють втулку з от­вором діаметром 10мм. Після цього у центральній трубі свердлять отвори під фіксатор - у нижньому, верхньому та середньому положеннях насадки.

Діаметрально розміщені отвори діаметром 9мм у верхній частині центральної труби слугують для приєднання до бура додаткової труби з внутрішнім діаметром 42мм. Труби в місцях їх з'єднання повинні входити одна в одну не менш, ніж на 150-200мм. Завдяки насадці можна запобігти заклиненню породи, її частковому висипанню назад у свердловину. При проходженні пухких та сипучих порід слід використовувати бур з низько опущеною насадкою. Гальмуючі сили, що зростають, є свідоцтвом про її заповнення. В цьому випадку обертання припиняють і повернувши 2-3 рази взад-вперед на 5-10° центральну трубу, бур піднімають і натиснувши ручку фіксатора на себе вивільнюють насадку, переводячи її у верхнє положення. Після цього грунт можна легко видалити.

При проходженні шарів глини та суглинку потрібно чергувати викорис­тання нижнього положення бура з середнім та верхнім. При середньому положенні насадки бур пройде породи, які вміщують гравій або невелике каміння розміром до 70мм. Каміння розміром від 70мм до 150мм вилу­чають із свердловини за допомогою гарпуна, який насаджують замість бу­ра на труби. Гарпун збирають з трьох-чотирьох пружних ресорних пластин від легкового автомобіля, вкорочених до 500мм. До тонких заокруглених кінців пластин приварюють клиноподібні зачіпки, а зрізані кінці відгинають під кутом 15° і приварюють до відрізка труби зов­нішнім діаметром 40мм і завдовжки 300мм.

Валуни розколюють подрібнювачем каміння. Це стальний стрижень завдовжки 500-750мм, до нижнього кінця якого приварені зубило і відрізок ресори завдовжки 120мм. Верхня частина стрижня завдовжки 50мм має форму циліндра і може приєднуватись до труб за допомогою болта М8. Після того як валун розбито, уламки вилучають за допомогою гарпуна.

Застосування названих інструментів дає можливість пройти усі види порід при бурінні свердловини.

 

 


Download Буріння колодязя 2

подробнее

Покрівля 2


Спочатку покривають схили, протилежні фасадним, а потім - фасадні. На скатних дахах першу смугу картин укладають уздовж фронтону; на вальмових, напіввальмових і багатосхилих - від початку конька. Напрямок укладан­ня картин - від звисів до конька. При формуванні стоячих фальців покрівель­ник повинен стояти спиною до конька, щоб контролювати виконану роботу. Фронтонний звис повинен звисати з решетування на 40-50мм. Кріплять його спеціальними кінцевими клямерами через кожні 30-40см.

Під час укладання рядкових картин в останню чергу роблять фальцеві з'єднання з надстінними жолобами. Одинарний фальц, що з'єднує надстінний жолоб і покриття рядами, роблять у такий спосіб.

Укладають нижній повз­довжній край покриття на за­здалегідь зроблений відгин надстінного жолоба, обрізають його, щоб залишилася крайка завширшки не більше 20мм, що звисає.

А по­тім звалюють трикутники висо­кої крайки на малий відгин.

За допомогою металевої ла­пи і киянки загніть вниз обрізану крайку покриття.

Підігніть крайку всередину фальцевого відвороту надстінного жолоба, вико­ристовуючи гребнезгин і молоток-підсікальник.

Ущільніть фальцеве з'єднання зуби­лом і киянкою.

На відмінну від сталевої покрівлі м'яку покрівлю влаштовують у кілька шарів. Так,

при похилі більше 15% роблять 2 шари, 5-І 5% - 3, а при 0-5% - 4 шари Максимальний похил даху під рулонні матеріали не повинен переви­щувати 25%. В основному, м'яку рулонну покрівлю влаштовують на плоских чи пологих схилах, де не можна використовувати інші покрівельні матеріали. Тому вона - рідкісний супутник малоповерхового житлового будівництва.

 

 


Download Покрівля 2

подробнее

Покриття даху черепицею 2


Черепична покрівля має зигзаго­подібний малюнок - стик двох черепиць вище розміщеного ряду приходиться на середину черепиці нижче розміщеного. Щоб домогтися цього, всі не­парні ряди починають і завершують цілими черепицями, а всі парні - половинчатими.

Напрямок укладання черепиці - знизу вверх (від карниза до конька) і справа наліво (для пазової черепиці), зліва направо (для жолобчастої) чи від будь-якого фронтону (для плоскої).

Укладання виконують в 3-4-х рядах одночасно: у прикарнизному ряду встановлюють дві цілі черепиці; в дру­гому - спочатку половинку, а потім цілу; в третьому - одну цілу черепицю. Потім повертаються до першого ряду і кладуть ще по одній черепиці у всіх уже початих рядах (першому, другому і третьому). У четвертому ряду кріплять одну половинчату й одну цілу черепиці, у п'ятому - одну цілу. Знову повертаються до першого ря­ду, щоб додати по одній цілій черепиці в усі покладені ряди і т. д.

Щоб навантаження на конструкцію покрівлі було рівномірним, бажа­но вести покрівельні роботи одночасно на обох схилах.

Через 3-4 місяці укладання черепиці поперечні шви рекомендують зма­стити з боку горища вапняним розчином з додаванням до нього волокнис­тих матеріалів (клоччя, січки), а зверху пофарбувати олійною фарбою.

Покриття конька і ребер. Коньок даху і похилих ребер викладають спеціальними коньковими жолобчастими черепицями. Кожна конькова че­репиця має пазовий обідок, завдяки якому вона чіпляється за іншу черепи­цю. Конькову черепицю укладають у напрямку укладання рядової черепиці на схилах: зліва направо або навпаки. На ребрах черепицю вкладають знизу вверх. Місця стику ребер з коньком зашпаровують цементним роз­чином чи покрівельною розеткою з оцинкованої сталі. Кріплять конькову черепицю до решетування дротом і укладають на вапняному розчині.

 


Download Покриття даху черепицею 2

подробнее

Причини утворення конденсату


Димові гази з невисокою температурою і визначеною кількістю воло­ги у вигляді пари піднімаються по димових каналах, охолоджуючи їх. Кон­тактуючи з холодними стінками димоходу, волога осідає на них крапля­ми, що стікають вниз у вигляді смолистої рідини із специфічним запахом.

Боротьба з конденсатом полягає у підвищенні температури газів, що відходять, щоб волога, що міститься в них, краще випаровувалася.

Температура газів, що відходять з печі, перед виходом у трубу повин­на становити 120-140°С, а при виході з труби в атмосферу - не нижче 100°С. Якщо димові гази при виході в трубу, досягають температури близько 250°С, то конденсат практично ніколи не утвориться.

Визначити температуру вихідних газів можна досить простим спосо­бом, скориставшись сухою скіпою. Скіпу кладуть поперек отвору в'юшки під час топлення печі. Якщо через 30-40 хвилин вийняти скіпу і зішкреб­ти з неї ножем кіптяву, то можна визначити температуру газів, що відхо­дять. При температурі до 150°С колір скіпи ніколи не зміниться. При тем­пературі до 200°С скіпа жовтіє, а при 250°С - набирає кольору кірки білого хліба. Почорніла скіпа вказує на температуру до 300°С, а при ви­щих температурах скіпа перетворюється у вугілля.

Крім того, в утворенні конденсату велику роль відіграють розміри ко­лосникових решіток, висота димаря, тріщини в кладці тощо. Висота димаря повинна бути не меншою 5-6 м, рахуючи від рівня ка­мери для помелу. Товщина стінок димоходу не повинна бути менше ніж півцеглини, тому що тонші стінки швидко прогріваються і швидко остига­ють, що сприяє утворенню конденсату, іноді для поліпшення тяги в печах доводиться перебудовувати димохід, опускаючи чи піднімаючи його над дахом. Для одержання позитивного результату цю роботу іноді дово­диться переробляти по кілька разів. У місцях повороту димоходу прямі ку­ти округляють для забезпечення плавного переходу газів. Значну роль у боротьбі з конденсатом відіграє утеплення димоходу.

 


Download Причини утворення конденсату

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю