Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Характеристика деревини


Деревина - один з найбільш доступних і поширених матеріалів. Для любителів майструвати важливо правильно ЇЇ підібрати та раціонально використати відповідно до призначення. Особливо ретельно слід підби­рати деревину для художніх виробів та виготовлення цінних меблів, оскільки якість виробів з деревини та їх довговічність залежать від фізикомеханічних властивостей, зовнішнього вигляду, вад та схильності до зміни форми деревини під впливом навколишнього середовища. Щоб захистити деревину від шкідників, її просочують антисептиками.

Сосна має м'яку прямошарову легку і досить міцну деревину, яка доб­ре розколюється, її легко обробляти інструментом. При прозорому оз­добленні вона погано полірується, бо вбирає в себе лаки і політури. Здебільшого з неї виготовляють двері, віконні рами, столи тощо, Ялина має деревину, яка міцністю майже не поступається перед сосною. Смо­листість у неї менша, тому у вологому середовищі вона швидко загниває, але довго зберігається в сухому приміщенні. Колоти її краще, ніж сосну, але обробляти інструментом трохи важче.

Ялину легше полірувати, вона менше вбирає лаки і політури, ніж сос­на, тому її широко використовують для виготовлення меблів. З рівної прямошарової деревини без сучків виготовляють резонансні деки музичних інструментів. Модрина має міцну, проте крихку смолисту деревину, що нагадує соснову, її добре полірувати, прозоро оздоблена, вона набуває красивого вигляду. За механічними властивостями модрина майже не поступається дубу і ясеню. Колоти її порівняно легко, але обробляти важ­че, ніж сосну. Суха деревина модрини дуже розтріскується, тому для ви­готовлення меблів та інших цінних дерев'яних виробів її не використову­ють. Вона стійка проти загнивання, через це з неї виготовляють вироби, що перебувають у воді, та будують житла.

 


Download Характеристика деревини

подробнее

Захист деревини


Деревина, як матеріал органічний, схильна до біопошкоджень, тобто є сприятливим середовищем для розвитку різних живих організмів. Гриб­ки, комахи можуть заселяти деревину як у лісі, на складах, так і в будівлях. Для мінімізації втрат від біопошкоджень деревини необхідно навчитися визначати найбільш небезпечних, активних її руйнівників, а також дотри­муватися правил зберігання і грамотно використовувати існуючі захисні засоби.

Збільшити строк служби деревини, надійно захистити її від грибків, гнилі, цвілі, комах допоможуть антисептичні засоби. Протягом тривалого часу як антисептик використовували оліфу. Але, захищаючи деревину від грибків і цвілі, оліфа приваблювала комах, які прогризали в дереві гли­бокі борозни-червоточини. Нарешті, з'явилися захисні замазки, пасти, інсектициди, рідкі антисептики.

Антисептичну замазку використовують для захисту торців круглого лісу під час його зберігання: вона прилипає до торців, утворюючи щільну незмивну плівку. Замазки не проникають на велику глибину, зберігаючи високу концентрацію у зовнішньому шарі деревини, не забарвлюють її, Антисептичні пасти захищають деревину вологістю 40-50% і більше від ураження грибками. Антисептик розчиняється і проникає у вологу де­ревину за рахунок різниці в концентрації розчинів солі. Серед викорис­товуваних у вигляді паст водорозчинних антисептиків - фтористий амоній. Запобігти розшаровуванню пасти допомагають наповнювачі - торф'яний пил, деревне борошно та ін.

Розчинні антисептики призначені для захисту дерев'яних конструкцій від грибків, цвілі, гнилизни, водоростей і комах. Вони повинні мати дос­татню токсичність до біошкідників, але бути безпечними для людей і тва­рин, не втрачати свої якості при тривалому зберіганні і експлуатації де­ревини, не знижувати її міцність і не викликати корозії металів, не мати різкого запаху, не знижувати адгезії покриттів і фарб.

 


Download Захист деревини

подробнее

Корисні поради 2


Стару фарбу можна видаляти з допомогою паяльної лампи: розм'якше­ний шар легко зчищається. Та бувають випадки, коли не можна працювати з відкритим полум'ям. Тоді можна фарбу розм'якшити праскою через фольгу.

Стара олійна фарба добре видаляється з допомогою такого розчину: 1,3 кг негашеного вапна, 0,45 кг кальцинованої соди і вода. Визначену для повторного фарбування поверхню змочують розчином і через дея­кий час розмочена фарба легко зчищається.

При фарбуванні старих поверхонь фарби на них варто добре проми­ти. Товстий шар зчищаємо, перетираємо, після просушування грунтуємо і лише тоді фарбуємо. Щоб стара фарба легко знялася з підлоги, її тре­ба спочатку розігріти. Для цього пропонуються такі способи.

Покладіть на підлогу залізні листи або деку з розжареним піском. Під гарячим листом фарба починає братися пузирями і відставати від дощок. Для цієї ж мети можна використати побутовий рефлектор із сферич­ним відбивачем (в побуті його називають синьою лампою). В нього вкру­чується звичайна 60-ватна лампа. Рефлектор встановлюється на відстані 3-4 см від поверхні підлоги.

Коли одна ділянка розігріється, гарячий лист пересувається на сусідню. А прогріте місце розчищається. Розм'якшену фарбу зручно знімати вузьким шпателем, широкою тупою стамескою, дитячою іграш­ковою лопатою.

Цю роботу треба виконувати при відчинених вікнах. Очистивши підлогу від старої фарби, можна заново її пофарбувати.

 


Download Корисні поради 2

подробнее

Азбука будівельника-ремонтника


Бутовий камінь доброї якості при розколюванні дробиться на дрібні шматки без пилу. Каменю можна надати правильної геометричної фор­ми, користуючись молотком і зубилом. Спочатку за допомогою лінійки, шнурка і м'якого олівця з усіх боків каменя роблять розмітку і лінії поглиб­люють зубилом приблизно на 3-5 мм. Потім, поставивши зубило в ка­навку трохи похило до центра каменю, сильно вдаряють молотком. Камінь, звичайно, відколюється по прямій лінії.

Кам'яні плити можна відколоти від великих каменів по шву, де почала утворюватися тріщина. Цей шов виділяється, як правило, на зламі каме­ню темнішим кольором чи поглибленням. Поглиблюючи шов зубилом відколюють плитку.

Кладка цегли вимагає деяких навичок і дотримання правил навіть при дрібному ремонті. Насамперед, ніколи не кладіть цеглини одну на одну стовпчиком, тому що така кладка розвалиться по наскрізних вертикаль­них швах. Щоб уникнути цього цеглини горизонтального шару, що зна­ходиться вище, кладуть так, щоб вони перекривали шви шару, що знахо­диться нижче. Таке розташування називається перев'язкою швів. Існує кілька способів перев'язки. Найпростіший полягає в тому, що один ряд цеглин укладають довгою гранню уздовж стіни, а наступний ряд - короткою гранню уздовж стіни. Горизонтальні і вертикальні шви клад­ки повинні мати однакову товщину, приблизно 10мм.

Кладку виконують у наступному порядку. Перед укладанням розчин перелопачують, потім розстеляють на стіні щільним і рівним шаром без пропусків на відстані приблизно 1-2 цеглин. Для розрівнювання розчи­ну, звичайно, використовують загострену лопаточку-кельму (для вико­нання незначних робіт у домашніх умовах можна обійтися штукатурною лопаткою).

Після розрівнювання розчину на грань цегли, що буде зєднуватися з гранню раніше покладеної цегли, кельмою наносять шар розчину, достатній для утворення шва потрібної товщини. Цег­лу потім щільно притискають до раніше покладеної, осаджують і підправ­ляють, постукуючи по ній рукояткою кельми. Вичавлений при ць­ому надлишок розчину на лицьовій стороні стіни підчищають кельмою. Щоб кладка була рівною, по краю стіни на рівні верхньої пло­щини цегли натягають шнур.

 


Download Азбука будівельника-ремонтника

подробнее

Цементний і складний розчин


Цементний розчин готують з цементу, піску і води. Він найбільш міцний, твердіє як на повітрі, так і у воді. Застосовують для кладки фунда­ментів печей в сирих місцях чи насичених водою грунтах, а також для ви­ведення труб вище покрівлі. Він швидко тужавіє (початок тужавлення не раніше як через 45хв, кінець - не пізніше як через 12 год). Витрачати його слід не пізніше як за годину після приготування, при більш тривалих строках міцність його знижується. Марка чи міцність цементного розчину на стиск різна, залежно від кількості складових і марки цементу. Склад розчину буває таким: 1:1; 1:1,5; 1:2; 1:2,5; 1:3; 1:3,5; 1:4; 1:4,5; 1:5; 1:5,5; 1:6. На першому місці - цемент, на другому - пісок.

Готують розчин так. Просіюють цемент і пісок через сито з чарунками 3x3 мм, відмірюють їх об'ємними порціями. Потрібну кількість піску наси­пають грядкою і зверху посипають цементом. Усе ретельно перемішують до повної однорідності, а іноді ще й додатково просіюють через сито. Одержують суху суміш, яку розчиняють водою до потрібної густоти. Не слід готувати багато суміші, бо від тривалого її зберігання цемент з си­рим піском перегорає, від чого знижується його міцність.

Складний розчин готують з двох в'яжучих і одного заповнювача: це­менту, вапняного тіста, піску й води. Склад розчину 1:1:6; 1:2:8; 1:1:9; 1:1:11; 1:3:12; 1:3:15. На першому місці - цемент, на другому - вапняне тісто, на третьому - пісок. Застосовують для кладки фундаментів у воло­гому грунті й труб вище покрівлі.

Готують розчин різними способами. В одному випадкуу спочатку з це­менту й піску готують суху суміш. Потім вапняне тісто розводять водою до густоти сметани. Усі ці компоненти відмірюють об'ємними порціями. У розведене вапняне тісто додають приготовану порцію цементноної суміші і все ретельно перемішують. При необхідності додають воду і ще раз перемішують.

В іншому випадку з відміряної кількості піску й вапняного тіста готують розчин, насипають у нього відміряну порцію цементу і все ретельно пе­ремішують. Можна цемен попередньо змішати з водою до сметано-подібного стану. Додають потрібну кількість води для одержання розчи­ну нормальної густоти.

Цей розчин більш пластичніший, ніж цементний, нижча його міцність. Готують таку його кількість, щоб можна було витратити за 1 год зразу ж після приготування.

 

 


Download Цементний і складний розчин

подробнее

Найуразливіші місця оселі 3


12. Основний трубопровід. Його періодично чистять, встановлюють додаткові фільтри.

13. Під'єднання електропроводки і водоводів до будинку. Якщо часто перегоряють лампочки і запобіжники, необхідно викликати елект­рика. При повністю відкрученому крані тиск води на останьому поверсі має бути достатнім,

14. Опалення. Якщо в будинку пічне опалення, потрібно бути дуже обачним з витяжкою газів. Крім того, необхідно мати на увазі, що таке опалення потребує значної кількості кисню. Тому кімнати треба в міру провітрювати.

15. Дерев'яні сходи. Зношені дерев'яні елементи заміняють чи наро­щують. Східці, що скриплять, укріплюють.

16. Внутрішні двері. Протягуючи смужку паперу між власне дверима і дверною коробкою при зачинених дверях, перевіряють наявність щілин. Також наявність щілин перевіряють за допомогою запаленої свічки.

17. Внутрішня стіна. Усувають тріщини штукатурки, армуючи їх дро­тяною чи пластмасовою сіткою. Якщо ж ви стіну зашпаклювали, пофар­бували, а через кілька днів тріснув шар фарби, то причина не у фарбі, а у неякісній шпаклівці або у тому, що вона накладена занадто товстим шаром. Якщо будинок дерев'яний і в брусі виникла тріщина, то її зароб­ляють столярною шпаклівкою, що тонується під різні породи дерева. Для цього спочатку стамескою видаляють бруд із тріщини. Потім розчинни­ком фарб протиряють місця для з'єднання із шпаклівкою. Заповнюють тріщину шпаклівкою і вирівнюють з поверхнею. Шпаклівка міцно прили­пає до деревини і не випадає з тріщини навіть на стелі. Якщо тріщина ве­лика, підсипають дрібні камінці і добре шпаклюють. Зароблену тріщину шліфують, полірують і фарбують.

18. Комин. Якщо з'явилися відколоті частинки штукатурки або тріщи­ни, необхідно терміново провести ремонтні роботи.

19. Зовнішні стіни підвалу. Якщо відсутнє або пошкоджене ущільнення, то волога із землі проникає на стіну підвалу і вона руй­нується. Тому необхідно її розкопати, декілька разів просочити смолою.

20. Внутрішні стіни підвалу. Якщо у підвалі надмірна вологість, ви­никне пошкодження водопроводів. Надмірна вологість може з'являтися також із землі.

21. Лоджія. Дощ не повинен проникати всередину, тому слід пе­ревірити і усунути всі нещільності.

22. Сантехніка. Пошкодженні труби потрібно замінити, свинцеві тру­би не використовувати.

23. Цоколь. Мороз і солі руйнують ущільнення, тому періодично пе­ревіряють і усувають пошкодження.

 


Download Найуразливіші місця оселі 3

подробнее

Покриття даху черепицею


Усі дрібноштучні покрівельні матеріали вкладають внапуск. Причому існує два види такого вкладання:

- одинарний, результатом якого є одношарова покрівля. Такий на­пуск утворюється пазовою стрічковою або штампованою черепицею, коли кожна окрема черепиця має пази і фальц (гребінь), що дозволяють їй чіплятися за суміжні черепиці;

- подвійний напуск застосовують для плоскої черепиці, а також сланцю і дерев'яних плиток (тобто для плоских штучних матеріалів). При подвійному напуску утворюється дво-1 навіть тришарове покрівельне по­криття, тому що вище укладені ряди перекривають ті, що укладені нижче, більше, як на половину довжини черепиці.

Варто пам'ятати, що при одинарному напуску вага покрівлі менша, ніж при подвійному.

До решетування черепицю кріплять цвяхами, скобами, клямерами, дротом або вона тримається за рахунок власної ваги.

Плоску черепицю, звичайно, прибивають цвяхами чи кріплять клямерами. Клямером фіксуються відразу дві черепиці. Горизонтальний закот клямера лягає зверху вже прикріпленої черепиці, а під вертикальний закот підводить­ся суміжна черепиця. Клямерні гачки забивають у решетування з боку гори­ща. Зверху клямерні закоти вкривають вище розміщеним черепичним рядом.

Дротом кріплять усі черепиці, розміщені на звисах (карнизних і фрон­тонах), ребрах і коньку.

Прикарнизні фронтонні черепиці можна прикріпити скобами особливої конфігурації. На схилах з похилом 35° рядові черепиці, зазвичай, не кріплять дротом. На дахах з похилом 35-45° чи розташованих у регіонах із сильни­ми вітрами черепицю прив'язують через один ряд. При похилах більше 45° дротом кріплять кожну черепицю.

На дахах з похилом близько 60° пазову і штамповану черепицю не кріп­лять до решетування, а укладають вільно і вона тримається за рахунок власної ва­ги й спеціальної пазової конструкції.

 


Download Покриття даху черепицею

подробнее

Облицювання кахлями 4


Для закріплення кахлів у цегляній кладці на кожен штрих необхідно кріпити по два куски дроту для утворення мочки (петлі). Ставлять по дві-три мочки на штир на рівні ряду кладки, проти шва, для наступного затиску верхніми рядами. Кінці дроту загинають на кладку.

Нижні частини румп щільно заповнюють глиняним розчином та добре змоченим у воді щебенем з червоної цегли. Щебінь з вогнетривкої цегли використовувати не можна: при нагріванні він розширюється набагато більше кахлів і може їх порвати. Перший ряд цегли укладають щільно до облицювання, заповнюючи пустоти глиняним розчином. Проти цього ря­ду до штирів прикріплюють мочки і кладуть їх на цеглу для наступного за­тиску кладкою. Вивівши перший ряд, приступають до дальшого запов­нення пустот в румпах і проміжків між ними. У верху румп ставлять ще мочки і замуровують. Звичайно, мочки заважають працювати, якщо їх закріпити заздалегідь. Тому краще вставляти їх в процесі кладки.

Облицювавши піч, поверхню її обтирають, знімають бруд і глину, зма­зують рідким гіпсовим тістом, особливо шви. Як тільки гіпс злегка сту­жавіє, його знімають чистою ганчіркою, залишаючи в швах, а разом з ним і бруд, що прилип до плиток. Якщо після протирання ганчіркою про­терти піч м'яким папером, то кахлі стануть чистішими, бо папір зніме не­помітні сліди гіпсу. У швах гіпс висихає і набуває білого кольору.

Кахлі кладуть одночасно з кладкою печі. За санітарними вимогами піч повинна нагріватися до температури 70 °С, а облицьована кахлями - до 90 °С. В результаті тепловіддача 1м2 печі підвищується на 150ккал/год'

 

 

 


Download Облицювання кахлями 4

подробнее

Розміщення труб над покрівлею


Димові труби розміщують у будинку так, щоб вони якомога ближче ви­ходили до гребеня покрівлі, над якою виводять головку труби. При влашту­ванні насадних труб розміщення димових труб залежить від місця знаход­ження печі в приміщенні. Оскільки димова труба виступає над покрівлею,

тобто її головка піддається дії різних атмос­ферних явищ, рекомендується виводити трубу не на глиняному, а на вапняному, цементно-вапняному або цементному розчинах. Висо­та труби над покрівлею залежить від того, на якій відстані, вона розташована від гребеня. Головку труби виводять на 500 мм вище гребеня у тому випадку, якщо вона розміщена на відстані не далі як 1500 мм від гребеня по горизонталі. Головку виводять на рівні гребеня тоді, коли вона знаходиться на відстані від нього 1500-3000 мм і нижче рівня гребеня при влаштуванні труби від гребеня на відстані більше 3000 мм. В усіх випадках труба повинна бути піднята над покрівлею на висоту не менше як на 500 мм. Якщо труба знаходиться біля високої стіни або дерев з густою кроною, то її нарощують стальною або азбесто­цементною трубою, щоб запобігти задуванню диму вітром.

 

 


Download Розміщення труб над покрівлею

подробнее

Дачний будиночок


Такі будиночки називають по-різному: дачними, туристськими, бунгало, шале тощо. Однак, під цим мають на увазі одне - місце для проживання чи відпочинку влітку. Корисна площа цих будиночків невелика, а об­лаштування - дуже скромне. Адже виїжджаючи на дачу, багато хто, щоб відпочити від напруженого міського життя, свідомо відмовляються від різних зручностей і віддають перевагу відпочинку на природі.

Будинок розрахований на проживання двох людей у літній період. Завдяки вдалим пропорціям він прекрасно вписується у навколишній ландшафт. Його планування передбачає однокімнатний варіант зі спальною зоною і невеликим приміщенням, яким можна користуватися, наприклад, для приготування їжі на портативних пристроях.

Будиночок - каркасної конструкції, встановлений на бетонному

фундаменті. Пологий двосхилий дах простий і надійний в експлуатації.

Тепер про особливості зведення будиночка, на які варто звернути увагу майбутньому забудовнику.

Планування ділянки і влаштування фундаменту

Обрана для зведення будинку ділянка повинна бути попередньо підготовлена: викорчувані пні, чагарники, засипані ями, зрізані бугри. Рекомендується зняти на місці зведення будинку рослинний шар на глибину 15—20 см.

Після підготовки ділянки треба зробити розбивку - нанести і закріпити на місцевості план майбутньої будівлі і її головних елементів.

Безпосереднє будівництво по­чинають із закладання фундамен­ту. Для такої легкої будівлі з карка­сними стінами найкраще підійде стовпчастий фундамент: він економічний і не вимагає великих витрат часу на спорудження. Конкретні рішення про його глибину, кількість опор можна прийняти ли­ше після вивчення характеру грун­ту і рівня ґрунтових вод у місці пе­редбачуваної забудови.

 

 

 


Download Дачний будиночок

подробнее

Дачний будиночок 6


Можна використовувати і традиційні - сипкі чи плитні утеплювачі (ке­рамзитовий гравій, стружку, торф, мох, солому та ін.). Однак, часу і сил така робота потребує значно більше. Слід також враховувати, що такі матеріали дають осадку з утворенням пустот.

При виборі розмірів і кількості вікон треба знати, що співвідношення між площею засклених поверхонь і площею підлоги приміщення повинно бути не більше 1:5,5 і не менше 1:8.

Віконні блоки краще зробити з подвійним заскленням. Завдяки повітря­ному прошарку вони мають більш високі теплозахисні характеристики. У випадку одинарного засклення доцільно передбачити можливість вста­новлення додаткового скла, коли в цьому виникне необхідність.

Зовнішнє опорядження

Для зовнішнього опрядження будиночка доцільно використовувати різні антисептичні просочення («Пінотекс» «Акватекс», «Декорсепт» тощо), які не тільки захищають деревину від гниття, а й надають їй красивого вигляду. Для елементів каркаса можна використовувати дешевші спеціальні просочення.

Будиночок для відпочинку, що складається лише з одного приміщення, вимагає продуманого і раціонального планування, а також простого, зручного та практичного облаштування. Навіть віконні прорізи краще робити трохи вище, що дозволяє вільно переставляти меблі.

 

 


Download Дачний будиночок 6

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю