Поради умільцю








Меню


Покрівлі

Погріб

Літня кухня-їдальня

Пересувний пташник

Будівництво сараю

Огорожа 2

Огорожа

Улюблені місця грибку 2

Улюблені місця грибку

Як боротися з грибком?

Утеплення фасадів будинку 5

Утеплення фасадів будинку 4

Утеплення фасадів будинку 3

Утеплення фасадів будинку 2

Утеплення фасадів будинку

Утеплення будинку

Щоб двері зачинялися 2

Щоб двері зачинялися

Утеплення дверей 2

Утеплення дверей

Навішування дверей

Корисні поради

Робота зі шпалерами 5

Робота зі шпалерами 4

Робота зі шпалерами 3

Робота зі шпалерами 2

Робота зі шпалерами

Побілка стелі 3

Побілка стелі 2

Побілка стелі

Побілка будинку

Фарбування поверхонь 3

Фарбування поверхонь 2

Фарбування поверхонь

Зароблення щілин та дірок 4

Зароблення щілин та дірок 3

Зароблення щілин та дірок 2

Зароблення щілин та дірок

Ремонт зовнішніх стін 2

Ремонт зовнішніх стін

Найуразливіші місця оселі 3

Найуразливіші місця оселі 2

Найуразливіші місця оселі

Цементний і складний розчин

Азбука будівельника-ремонтника

Матеріали 2

Матеріали

Інструменти для будівельних робіт 4

Інструменти для будівельних робіт 3

Інструменти для будівельних робіт 2

Інструменти для будівельних робіт

Ремонт кухонного табурета

Антресолі на стелі

Кухня 2

Кухня

Відкидне ліжко

Зробити крісло-качалку 2

Зробити крісло-качалку

Столик для дачі 2

Столик для дачі

Диван-ліжко

Гарнітур з дощечок

Садові меблі 3

Садові меблі 2

Садові меблі

Корисні поради 2

Корисні поради

Зберігання фарб

Лаки та політури для дерева 6

Лаки та політури для дерева 5

Лаки та політури для дерева 4

Лаки та політури для дерева 3

Лаки та політури для дерева 2

Лаки та політури для дерева

Системи фарб

Фарбуємо поверхні 3

Фарбуємо поверхні 2

Фарбуємо поверхні

Друге життя паркету 5

Друге життя паркету 4

Друге життя паркету 3

Друге життя паркету 2

Друге життя паркету

Паркетна підлога

Корисні поради 4

Корисні поради 3

Корисні поради 2

Корисні поради

мехмод

Ремонт дощатих підлог

Дерев’яна дощата підлога 4

Дерев’яна дощата підлога 3

Дерев’яна дощата підлога 2

Дерев’яна дощата підлога

Азбука столяра 2

Азбука столяра

Захист деревини 6

Захист деревини 5

Захист деревини 4

Захист деревини 3

Захист деревини 2

Захист деревини

Згинання деревини

Сушіння

Зберігання та сушіння

Вибір деревини для столярних робіт 2

Вибір деревини для столярних робіт

Характеристика деревини 5

Характеристика деревини 4

Характеристика деревини 3

Характеристика деревини 2

Характеристика деревини

Інструмент для виконання столярних робіт


Поради домашньому умільцю

 

Кладка з каменю та цегли 2


Перед початком роботи відсортуйте камінь і відберіть зручні для встановлення по кутах кладки: великі прямокутні камені із суміжними площинами, розташованими під прямим кутом один до одного, або ті, котрі легше розколоти за потрібною формою. На око прикиньте співвід­ношення каменів приблизно прямокутної форми до безформних, а та­кож великих каменів до дрібних. У цій же пропорції беріть камені при зведенні стіни, з'єднуючи камені різної форми і розміру, щоб одержати рівномірний малюнок кладки.

Кладку виконуйте, не кваплячись і ретельно, оцінюючи як естетичні, так і конструкційні характеристики кожного викладеного каменю. Шар розчину для кожного каменю наносять окремо. Камені розміщають так, щоб їх верхні поверхні розташовувалася врівень або під нахилом до серцевини. У цьому випадку, крім розчину, камені на місці буде утриму­вати і сила ваги.

Перший ряд кладки вирівнюють по розмічальних мотузках, натягнутих між панелями профілів. Далі мотузку кріплять до штифтів чи цвяхів, вставлених у розчинні стики. При роботі завжди намагайтеся розміщати великий масивний камінь поверх 2-3 дрібніших, щоб рівномірно розпо­ділити його вагу. Щоб у стіні не з'явилися вертикальні тріщини, не допускайте розташування вертикальних стиків у суміжних рядах на одному рівні.

Кам'яна кладка вимагає терпіння: якщо досвідчений майстер за день може викласти до 20м2 кладки з бетонних блоків, то з каменю - всього 5.

Лицювальна стіна. Складена в товщину одного каменю, така стіна є декоративною, хоча досить міцною, щоб триматися самостійно, і зво­диться на такому ж фундаменті, що і базова стіна з бетонних блоків. Шаблон кладки нагадує шаблон кладки самостійної кам'яної стіни. Від­мінність полягає в тому, що призначення лицювальної кладки - підтриму­вати не всю конструкцію, а саму себе. Кожен камінь обкладають роз­чином з усіх боків, крім лицьового. Для посилення зчіплення лицювальної і базової кладки використовують стяжки, що гнуться, із нержавіючої сталі, одним кінцем прикручені до бетонних блоків.

 

 

 

 

подробнее

Кладка з каменю та цегли


В основі кладки з каменю лежить принцип, що не існує двох однакових за формою каменів. На відміну від виконаних заводським способом цег­лин і блоків, що з'єднуються в акуратний з прямокутним малюнком шаб­лон, з різних за формою каменів формується довільна, мозаїчного типу кладка, повторити яку вже неможливо. Нестандартні форми будівель­ного каменю надають конструкції неповторного вигляду, але одночасно створюють серйозну проблему - як з'єднати камені, щоб кладка вийшла суцільною і міцною.

Оскільки розчин звичайної кон-2 систенції може бути видавлений зі5 стику масивним будівельним каменем, при кам'яній кладці використо­вують твердіший розчин. Для твер­дого каменю, типу граніту, змі­шайте 1 частину портланд-цементу з 3 частинами піску; для більш м'якого  каменю до 1 частини цементу додають до 7 частин піску. Води доливають на 20% менше, ніж у звичайний роз­чин. Кінцевий розчин, зібра­ний у грудку, не повинен роз­падатися.

Подвійна кам'яна стіна. Кам'яна садова стіна, що складається з двох лицьових поверхонь, складених з ве­ликого і дрібного каменю, зве­дена на міцному і широкому бетонному фундаменті. Фундамент і нижній ряд кладки, що складається з великих каменів, які вільно стикуються один з одним, кріпляться за допомогою товстого шару розчину. У наступних рядах великі і дрібні камені кладуть упереміш. Дрібні, неправильної фор­ми камені називають «замазкою» і використовують для закладання ши­роких зазорів між каменями кладки. Проміжки між лицьовими поверхня­ми заповнюють битим каменем і розчином. Поперек цієї серцевини че­рез кожні 300 мм укладають довгі камені-стяжки, як стирчаки в цегельній кладці, що скріплюють обидві лицьові поверхні. Для підвищення міцності вертикальні стики суміжних рядів намагаються розміщати в шаховому порядку. Як перекриття використовують плитняк завтовшки 65 мм, який кладуть на розчин поверх завершеної кам'яної кладки.

 

подробнее

Причини утворення конденсату


Димові гази з невисокою температурою і визначеною кількістю воло­ги у вигляді пари піднімаються по димових каналах, охолоджуючи їх. Кон­тактуючи з холодними стінками димоходу, волога осідає на них крапля­ми, що стікають вниз у вигляді смолистої рідини із специфічним запахом.

Боротьба з конденсатом полягає у підвищенні температури газів, що відходять, щоб волога, що міститься в них, краще випаровувалася.

Температура газів, що відходять з печі, перед виходом у трубу повин­на становити 120-140°С, а при виході з труби в атмосферу - не нижче 100°С. Якщо димові гази при виході в трубу, досягають температури близько 250°С, то конденсат практично ніколи не утвориться.

Визначити температуру вихідних газів можна досить простим спосо­бом, скориставшись сухою скіпою. Скіпу кладуть поперек отвору в'юшки під час топлення печі. Якщо через 30-40 хвилин вийняти скіпу і зішкреб­ти з неї ножем кіптяву, то можна визначити температуру газів, що відхо­дять. При температурі до 150°С колір скіпи ніколи не зміниться. При тем­пературі до 200°С скіпа жовтіє, а при 250°С - набирає кольору кірки білого хліба. Почорніла скіпа вказує на температуру до 300°С, а при ви­щих температурах скіпа перетворюється у вугілля.

Крім того, в утворенні конденсату велику роль відіграють розміри ко­лосникових решіток, висота димаря, тріщини в кладці тощо. Висота димаря повинна бути не меншою 5-6 м, рахуючи від рівня ка­мери для помелу. Товщина стінок димоходу не повинна бути менше ніж півцеглини, тому що тонші стінки швидко прогріваються і швидко остига­ють, що сприяє утворенню конденсату, іноді для поліпшення тяги в печах доводиться перебудовувати димохід, опускаючи чи піднімаючи його над дахом. Для одержання позитивного результату цю роботу іноді дово­диться переробляти по кілька разів. У місцях повороту димоходу прямі ку­ти округляють для забезпечення плавного переходу газів. Значну роль у боротьбі з конденсатом відіграє утеплення димоходу.

 

подробнее

Причини димлення печі


Піч може диміти з багатьох причин. Якщо димить нова піч, то, мабуть, при її спорудженні були допущені помилки, які потрібно знайти і ліквіду­вати. Насамперед, піч уважно оглядають і визначають місця, з яких виходить дим. Найчастіше причиною цього є недостатній переріз димоходу (особливо якщо для його спорудження застосовувалася азбестоцемент­на труба) чи неякісна обробка внутрішньої поверхні димоходу ( пустоти чи напливи). У цьому випадку внутрішні поверхні димоходу потрібно при­вести у нормальний стан. Помилки у визначенні висоти димаря чи неп­равильна його орієнтація щодо даху будинку теж можуть бути причиною появи диму. Взагалі, висота димаря зайвою ніколи не буває. Чим вище труба, тим краща тяга печі і тем менша імовірність появи диму. Але бу­ває, що причиною появи диму є зовнішні фактори (наявність висотних будинків чи високого дерева). У цьому випадку у вітряну погоду повітряні потоки, вдаряючись об перешкоду, направляються в напрямку, зустрічному руху диму, і перешкоджають його виходу з димоходу. У такій ситуації на трубі слід встановити вітрозахисний ковпак. Існує дуже прос­тий спосіб визначення необхідності встановлення ковпака на димарі. Для цього по кутах димоходу печі, що димить під час топлення, встановлюють невеликі стояки (можна просто шматочки битої цегли), на які кладуть ста­левий лист. Якщо через кілька хвилин димлення печі припиниться, то не­обхідно встановлювати ковпак.

Піч буде диміти, якщо вихідний отвір для димових газів виконано ниж­че верху топки. У цьому випадку (щоб не перекладати всю піч) можна вик­ласти поперек топки цегельну стінку, яка перевищуватиме топковий отвір на 1-2 мм. Це буде сприяти руху диму в газоходи, а не в кімнату.

Якщо піч топлять дровами чи хмизом, то потрібно звернути увагу на конструкцію піддувала. Піддувало не повинно мати довжину топливника. У цьому випадку велика маса холодного повітря, надходячи в піддувало, ударяється об задню стінку і рикошетом вибиває з неї дим. Піддувало вкорочують, укладаючи в заднью стінку один-два ряди цегли.

 

подробнее

Розміщення труб над покрівлею


Димові труби розміщують у будинку так, щоб вони якомога ближче ви­ходили до гребеня покрівлі, над якою виводять головку труби. При влашту­ванні насадних труб розміщення димових труб залежить від місця знаход­ження печі в приміщенні. Оскільки димова труба виступає над покрівлею,

тобто її головка піддається дії різних атмос­ферних явищ, рекомендується виводити трубу не на глиняному, а на вапняному, цементно-вапняному або цементному розчинах. Висо­та труби над покрівлею залежить від того, на якій відстані, вона розташована від гребеня. Головку труби виводять на 500 мм вище гребеня у тому випадку, якщо вона розміщена на відстані не далі як 1500 мм від гребеня по горизонталі. Головку виводять на рівні гребеня тоді, коли вона знаходиться на відстані від нього 1500-3000 мм і нижче рівня гребеня при влаштуванні труби від гребеня на відстані більше 3000 мм. В усіх випадках труба повинна бути піднята над покрівлею на висоту не менше як на 500 мм. Якщо труба знаходиться біля високої стіни або дерев з густою кроною, то її нарощують стальною або азбесто­цементною трубою, щоб запобігти задуванню диму вітром.

 

 

подробнее

Димоходи для печей 2


Проходячи через димоходи в зовнішній стіні, гази віддають час­тину тепла в атмосферу. Внаслідок цього температура вихідних газів знач­но знижується, що негативно позначається на грубній тязі. При цьому з газів виділяються смолисті речовини, що проникають крізь кладку й осіда­ють на зовнішніх конструкціях будинку. Тому, якщо все-таки виникла не­обхідність влаштування димоходу в зовнішній стіні, його стінку потовщують. Оптимальною вважається відстань від димоходу до зовнішньої поверхні стіни при зовнішніх температурах до - 20°С - 2,5 цеглини. Щоб не змен­шувати міцність стін, димоходи не слід розташовувати в кутах будинку.

Кожна піч повинна мати окремий димовий канал. Якщо приєднати до одного каналу кілька печей, то умови їх роботи будуть різні. Адже тяга печі залежить від висоти димового каналу. Тому печі нижніх поверхів будуть "за­бивати" тягу печей, розташованих на верхніх поверхах. Приєднання двох розташованих на одному поверсі печей до загального димоходу можливо за умови влаштування розсічки у вигляді поперечної стіни. Таку розсічку встановлюють між димоходами на висоту не менше 75см. Без розсічки печі, розташовані на одному поверсі, можна приєднувати до одного димо­ходу тільки на різних рівнях. Цим виключають зустрічний рух димових газів при цьому мінімальний переріз загального димового каналу повинен бути не менше 1x1 /2 цеглини.

 

подробнее

Димоходи для печей


При будівництві печей розрізняють димоходи насадні, корінні і стінні. Конструкція димоходу залежить від виду печі, її розміщення й особливос­тей будинку, у якому вона знаходиться.

Насадні димоходи (труби) влаштовують на передаху печі і вони є на­чебто її продовженням. Найкраще димоходи встановлювати не на піч, а на залізобетонну плиту, яку укладають на перекритті. Це дає переваги у випадку ремонту печі. Можна по черзі розбирати стінки печі, а плита, спираючись на три стінки, є надійною опорою для труби.

Корінні димоходи встановлюють на фундаменті окремо від печей. Однак, такі димоходи займають багато місця і на їх спорудження витра­чається велика кількість цегли. Тому їх споруджують тільки у тих випадках, коли неможливо встановити стінні димоходи. Печі з корінними димохода­ми варто розташовувати ближче одна до одної й особливо до димоходів. У таких димоходах роблять два-три канали і, як правило, один чи кілька вентиляційних. Категорично забороняється підводити до венти­ляційних каналів димоходи печей. Стінні димоходи влаштовують в капітальних стінах, викладених з цегли чи каменю. Виконують їх у вигляді вертикальних стояків, які викладають за допомогою пересувного шаблона ("буя"). Такий шаблон є прямокутною шухлядою з перерізом у плані, що дорівнює перерізу димоходу. Його вста­новлюють у стіну і навколо нього по всій висоті виконують кладку. Після закінченні кладки одного ряду шаблон піднімають і знову продовжують кладку. Димоходи розташовують у внутрішніх стінах будинку. Прокладан­ня їх у зовнішніх стінах менш економічне і створює труднощі в процесі ек­сплуатації.

 

 

 

подробнее

Облицювання кахлями 4


Для закріплення кахлів у цегляній кладці на кожен штрих необхідно кріпити по два куски дроту для утворення мочки (петлі). Ставлять по дві-три мочки на штир на рівні ряду кладки, проти шва, для наступного затиску верхніми рядами. Кінці дроту загинають на кладку.

Нижні частини румп щільно заповнюють глиняним розчином та добре змоченим у воді щебенем з червоної цегли. Щебінь з вогнетривкої цегли використовувати не можна: при нагріванні він розширюється набагато більше кахлів і може їх порвати. Перший ряд цегли укладають щільно до облицювання, заповнюючи пустоти глиняним розчином. Проти цього ря­ду до штирів прикріплюють мочки і кладуть їх на цеглу для наступного за­тиску кладкою. Вивівши перший ряд, приступають до дальшого запов­нення пустот в румпах і проміжків між ними. У верху румп ставлять ще мочки і замуровують. Звичайно, мочки заважають працювати, якщо їх закріпити заздалегідь. Тому краще вставляти їх в процесі кладки.

Облицювавши піч, поверхню її обтирають, знімають бруд і глину, зма­зують рідким гіпсовим тістом, особливо шви. Як тільки гіпс злегка сту­жавіє, його знімають чистою ганчіркою, залишаючи в швах, а разом з ним і бруд, що прилип до плиток. Якщо після протирання ганчіркою про­терти піч м'яким папером, то кахлі стануть чистішими, бо папір зніме не­помітні сліди гіпсу. У швах гіпс висихає і набуває білого кольору.

Кахлі кладуть одночасно з кладкою печі. За санітарними вимогами піч повинна нагріватися до температури 70 °С, а облицьована кахлями - до 90 °С. В результаті тепловіддача 1м2 печі підвищується на 150ккал/год'

 

 

 

подробнее

Облицювання кахлями 3


Кожний ряд кахлів перевіря­ють   на   вертикальність і горизонтальність. Якщо є відхилення, їх виправляють. Верти­кальні шви у ряду не заповнюють розчином: кахлі повинні щільно приля­гати один до одного. Горизонтальні шви заповнюють розчином. Устано­вивши перший проміжний кахель, який прилягає до кутового, його підтри­мують рукою і заповнюють проміжок між румпами розчином, вдавлюючи в нього куски червоної цегли якомога щільніше. Якщо залишаться зазори (тріщини), то в них проникатиме повітря, утворюючи повітряні мішки, що знизить нагрівання облицювання. Між двома кахлями утворюється валик глиняного розчину, який утримує кахлі на місці. У два укладені кахлі через отвори в румпах вставляють штирі з стального дроту завтовшки 4—5 мм і завдовжки на 20-30 мм більше за висоту румпи. Щоб штирі не опуска­лися вниз, верхній кінець їх загинають, і, таким чином, вони опираються на румпу. Для більш щільного прилягання кахля один до одного головки двох сусідніх штирів обмотують тричі м'яким дротом. У проміжок між рум­пами, в дротяну в'язку вбивають цвях і скручують її, притискуючи таким чином всі кахлі один до одного.

По боках внизу на румпи надівають скоби, виготовлені з сталі завтов­шки 2 мм, завширшки 15 мм. Заготовки для скоб нарізують по 100мм. Скоби надійні тільки тоді, коли вони зроблені з досить твердої сталі і при надіванні на румпи потребують значних зусиль на розсування їх кінців. Як­що скоби не відповідають цим вимогам, застосування їх користі не дасть.

 

подробнее

Облицювання кахлями 2


Перепилюють кахлі тонким стальним дротом. Один кінець його прикріплюють до стіни або до стовпа, а до другого прив'язують палицю, яку кладуть на стілець, відсувають стілець від стіни і сідають на палицю, від чого дріт сильно натягується. На кахель наносять лінію-риску, потім бе­руть його двома руками і водять назад-вперед по дроту, розпилюючи. Щоб при цьому не відколювалась глазур, по наведеній рисці необхідно прорубати на глазурі доріжку завширшки 2-4 мм. При перепилюванні кахель треба тримати глазур'ю до себе, щоб розпилювання було точно по рисці. Робочим ходом при розпилюванні вважають той, коли кахель ведеться на себе, в іншому разі глазур буде відколюватися.

Після розпилювання кахель шліфують плавними круговими рухами. З горизонтальних країв глазурований бік злегка скошують.

Порядок облицювання печі такий. Перед укладанням кахель обов'язково змочують водою. Спочатку з відбірної цегли викладають стінку без розчину. Розбирають її, залишивши один ряд. Потім встановлю­ють перші кутові кахлі нижнього ряду, намазуючи їх борти тонким шаром рідкого глиняного розчину і наносячи під румпу шар густого глиняного пісного розчину. Кахлі повинні бути укладені строго по горизонталі і верти­калі. Як правило, між ними залишають простір, куди б можна було встави­ти потрібну кількість проміжних кахлів, кожен з яких насухо приміряють до місця і, якщо це потрібно, додатково шліфують, щоб вони якомога щільніше прилягали один до одного. При укладанні наступних рядів кахлів горизонтальні шви між ними залишають завтовшки 2-3 мм, що необхідно для їх осідання разом з цегляною кладкою. Укла­дені насухо кахлі виймають і вста­новлюють на роз­чині, який нано­сять тільки під румпу, повністю заповнюючи там пустоти.

 

подробнее

Облицювання кахлями


Облицювання кахлями - найбільш поширений спосіб опорядження печей. Така піч красива, гігієнічна, за нею легко доглядати. Крім того, в процесі облицювання добре перекриваються шви кладки. Кладка печей з облицюванням потребує особливої уваги. Перед тим, як приступити до роботи, необхідно відсортувати кахлі за формою й кольором і, по мож­ливості, за розміром. Якщо цього не зробити, піч буде пістрявою.

Відбираючи кахлі за формою, стежать, щоб вони були без напливів, зовнішніх і внутрішніх тріщин. Потім їх сортують за кольором і відтінками. Найтемнішими кахлями облицьовують низ печі, дещо світлішими - другий ряд, більш світлими - третій і найсвітлішими однорідними й чистими - наступні ряди. У розмірах кахлів можуть бути відхилення. Тому після підбирання прис­тупають до їх обробки: підрубують і підтісують краї так, щоб кахлі були одного розміру. Оброблені місця шліфують на дрібнозернистому то­чильному камені, видаляючи напливи глазурі. Спочатку обробляють один кахель, надають йому правильної форми. Він буде служити шаблоном для обробки наступних. Обрубують кахлі обережно ножем - добре на­точеною стальною смугою завдовжки 200-250 мм, по якій ударяють так званим стукальцем - відрізком круглої сталі завдовжки 200 мм, товщина якої близько 30 мм. Можна застосувати стальну трубу. Молотком корис­туватися не рекомендується, бо він має вузький обушок, тому, ударяючи по ньому, можна промахнутися і неправильно розколоти кахлю. Спершу більш сильними ударами стісують зворотний бік кахлі, а потім обережно лицьовий, покритий глазур'ю. Обрублені кахлі шліфують. Виконувати усі операції слід обережно, щоб уникнути великих щербин на глазурі, вип­равити які потім практично неможливо. Горизонтальні, покриті глазур'ю краї дещо скошують при шліфуванні, щоб запобігти відколюванню або відшаруванню глазурі при тиску на кахель. Кахлі повинні опиратися один на одного ребрами, а не глазурованою поверхнею.

 

подробнее

Сушіння печі


Тільки-но споруджену піч відразу не можна експлуатувати. До почат­ку експлуатації піч сушать природним чи примусовим способом. Процес сушіння печі є відповідальним моментом, значення якого не можна недо­оцінювати.

По можливості слід віддавати перевагу природному сушінню. У печі відчи­няють всі дверцята і засувки і залишають на 10-15 днів. Повітря, що прохо­дить із приміщення в атмосферу, рухаючись по газоходах, забирає з цегельної кладки надлишки вологи, висушуючи піч. При такому способі сушіння практично виключені випадки виникнення тріщин у кладці й у штукатурці (за умови дотримання технологічних режимів). Не слід продовжувати сушіння печі під час дощу чи грози. У цей період усі дверцята варто зачинити.

Примусове сушіння варто виконувати з дотриманням запобіжних за­ходів. У цей період піч варто оберігати від надмірного нагрівання, що може викликати утворення тріщин. Для сушіння печі її завантажують па­ливом (папером, соломою, дрібною стружкою тощо) і підпалюють. При цьому кількість палива повинна бути такою, щоб піч тільки злегка прогрілася (15-20 % від оптимальної температури). Після цього відчиня­ють всі дверцята і засувки і підпалюють паливо. Після невеликого прогрівання печі топлення припиняють і залишають піч до її повного ос­тигання. Цей процес повторюють кілька разів, поки піч цілком не висох­не. Сушіння вважається закінченим, якщо у всьому масиві печі не зали­шиться сирих ділянок.

Після просушування печі варто уважно оглянути її з метою виявлення тріщин. Якщо в штукатурці чи масиві печі з'явилися тріщини, їх варто ре­тельно затерти. Найкраще зробити випробування печі на наявність тріщин. Для цього закривають усі грубні прилади, у топливник кладуть невелику кількість палива, що димить, (ганчір'я, папір тощо) і запалюють його. Якщо у всьому масиві печі немає місць проникнення диму, це свідчить про відсутність тріщин. І тільки після цього виконують пробне топ­лення печі з повним завантаженням палива. Якщо піч не димить, усі її еле­менти прогріваються досить добре, у масиві не з'явилося тріщин, а ости­гання печі проходить рівномірно, значить піч побудована правильно. Во­на буде служити надійним джерелом тепла протягом всього опалюваль­ного сезону.

 

 

подробнее

Встановлення пічного обладнання 2


Димові засувки і в'юшки встановлюють на висоті 2-2,2 м від рівня підлоги з боку, на якій знаходиться топка, розташовуючи так, щоб при відкритій засувці димовий канал1 був цілком відкритий. Встановлюють їх без зазорів, тому що вони не зазнають впливу високих температур. Закріплюють ці прилади в цегельній кладці за допомогою м'якого в'язаль­ного дроту діаметром 2—3мм.

Пічні плити (настил) встановлюють на тонкому шарі глиняного розчи­ну над верхом духовки на відстані 5-6 см. По всьому периметру плити між нею і цегельною кладкою повинен бути зазор 1,5 см. Розташовують плиту так, щоб велика конфорка знаходилася над топливником, а мала - над духовкою. Кращим варіантом вважається встановлення плити на металевий підрамник, виконаний з кутової сталі і закріплений у цегельну кладку масиву печі.

Очисники є невід'ємною частиною будь-якої печі. Методика їх вста­новлення різна, залежно від бажання майстра і наявності приладів. Це можуть бути просто отвори в цегельній кладці, які потім закладають цег­лою. У разі необхідності чищення газоходу, цеглу вий­мають з отвору, а потім вставляють на місце. При ць­ому слід нанести маркування на місце знаходження очисного отвору, щоб його можна було легко знайти. Цей варіант накладає деякі обмеження на облицю­вання печі і застосовується рідко. Найкраще в отвори вставляти очисники-коробки, виконані з лис­тової сталі, що у разі потреби легко відкриваються і закриваються. При цьому конструкційно вони повинні бути виконані так, щоб гази, що відходять з печі, не потрапляли в приміщення. Для цього в коробочку вставляють кусок цеглини на розчині і щільно встановлюють у рамку. Щоб коробку було зручно витягувати, до неї прилаштовують ручку. Закріплюють очисники-коробки за допомогою м'якого в'язального дроту без зазорів під час кладки газоходів. Фарбу­ють їх термостійкими лакофарбовими покриттями.

 

 

 

подробнее

Встановлення пічного обладнання


Від правильного встановлення пічного обладнання залежить якість са­мої печі. При неправильному встановленні в процесі експлуатації воно розхитується, руйнує цегельну кладку, що може цілком вивести піч з ладу. Встановлюють пічне обладнання в процесі кладки масиву печі.

Колосникові решітки встановлюють нижче рівня топкового отвору на один ряд цегельної кладки з ухилом до топкових дверцят на 25-30мм. При цьому поду топливника надають форми корита. Прорізи між колос­никами повинні бути направлені уздовж довжини топливника. Для того, щоб колосникова решітка при термічному розширенні не руйнувала це­гельну кладку, її укладають відносно цегельної кладки з зазорами не мен­ше 5мм, які потім засипають піском. Недопустимо кріпити колосникові решітки за допомогою розчину.

Топкові дверцята є однією з найслабших ланок у цегельній кладці печі. Встановлюють .топкові дверцята із зазором 5 мм по всьому пери­метру топкового отвору. Герметизацію зазору виконують азбестовим шнуром з наступним заповненням глиняним розчи­ном з додаванням солі. Закріплюють топкові дверця­та в цегельній кладці за допомогою металевих лапок, виконаних з листової сталі завтовшки 3-4 мм чи в'язального дроту, який кріплять з чотирьох боків до рамки дверцят. Лапки защемлюють із зво­ротного боку цегельної кладки, а дріт укладають між цеглинами і зашпаровують розчином. Щоб не пору­шувати однорідність кладки, топкові дверцята вста­новлюють так, щоб їх верхній ряд збігався з горизон­тальним швом. Кріплення піддувальних дверцят виконують у такій же послідовності. Але в зв'язку з тим, що піддувальні дверцята менше зазнають впливу високих температур, їх встановлюють без зазора. Духову шафу встановлюють так, щоб вона з усіх боків обдувалася га­рячими газами. З боку топки духову шафу облицьовують цеглою на реб­ро, а зверху обмазують глиняним розчином. Кріплять її так, як і дверцята із заповненням зазорів азбестовим шнуром і розчином. Ні в якому разі не можна використовувати верхню грань духової шафи як перемичку в цегельній кладці. Найкраще над рамкою духової шафи робити перемич­ку з цегли «у замок» чи виконувати цегельне склепіння. Допускається як перемичку використовувати сталеву чи чавунну смужку, яку не слід защемлювати в цегельній кладці, а встановлювати з деяким зазором по торцях.

 

 

подробнее

Утеплення схилів даху


Утеплення схилів зсередини горищного приміщення стало найбільш популярним способом теплоізоляції даху, завдяки моді на горищні про­стори і мансарди. Важливо відзначити, що утеплюючи схили, н е треба влаштовувати теплоізоляційний шар на горищному перекритті, щоб не припинити доступ тепла з основного приміщення до горищного про­стору.

При утепленні схилів дуже важливо правильно влаштувати пароізо­ляційний шар. Так, для ізоляції схилів даху найкраще використовувати тверді чи напівтверді плити прямокутної і клиновидної форми. Процес ук­ладання теплоізоляційного матеріалу такий.

Виміряйте товщину кроквяних ніг і відстань між ними. Заготовте теп­лоізоляційні плити необхідної товщини і ширини. Ширина плит повинна бути на 1см більше відстані між кроквами, а товщина на 2-5см менше товщини кроквяних ніг. Додатковий 1см по ширині необхідний для міцнішого стику плит. Що стосується товщини теплоізоляційного шару, то між ним і покрівельним покриттям потрібен зазор 2-5см, який забезпе­чить достатню циркуляцію повітря.

Щоб утеплити карнизи, візьміть дві довгі смужки фанери, по яких, як по рейках, утеплювач можна буде спустити до карнизного звису. Ук­ладіть фанерні планки в проріз між крокв'яними ногами до упору їх нижніми кінцями в карнизну дошку. Опустіть плиту по покладених планках. Не за­бувайте про вентиляційний зазор!

Укладіть плити по всьому даху аж до конька врівень з передніми гранями кроквя­них ніг. Використовуйте шматки й обрізки, що зали­шилися на етапі припасу­вання основних плит утеп­лювача, для теплоізоляції конька, дверних і віконних прорізів, а також димарів. Натягніть на внутрішній по­верхні теплоізоляційного шару поліетиленову плівку  завтовшки не менше 0,2мм. Прикріпіть її до плит скобами, а між собою укладіть внапуск із наступ­ною герметизацією стиків клейкою стрічкою. Стежте, щоб не відбулося розривання плівки!

Сховайте тепло і пароізоляційний шари під декоративними панелями , які пригвинтіть чи прибийте до кроквяних ніг. Розміри панелей зале­жать винятково від розмірів вхідного люка.

Існує багато способів кріплення теплоізоляційних плит: за допомогою цвяхів, шурупів, клею, мастики, за рахунок сили тертя (описано вище). Ще один спосіб - кріплення плит невеликої товщини  до планок , що прибивають до внутрішніх сторін кроквяних ніг.

 

 

 

подробнее



Це цікаво


Теплоізоляція даху 2

Теплоізоляція даху

Покрівлі з азбестоцементних плиток 2

Облицювання кахлями 4

Облицювання кахлями 3

Облицювання кахлями 2

Облицювання кахлями

Сушіння печі

Встановлення пічного обладнання 2

Встановлення пічного обладнання

Утеплення схилів даху

Утеплення підлоги нежилого горищного приміщення

Сауна 4

Сауна 3

Сауна 2

Сауна

Погріб 3

Погріб 2

Покрівлі з азбестоцементних плиток

Покрівля з природного шиферу

Покриття даху черепицею 2

Покриття даху черепицею

Покриття мастиковими матеріалами

Покриття схилів 2

Покриття схилів

Покрівля 2

Покрівля

Додаткові рекомендації

Вікно на мансарді

Планування мансарди 2

Планування мансарди

Теплоізоляція мансарди 2

Теплоізоляція мансарди

Мансарда

Сходи 2

Сходи

Альтанка

Буріння колодязя 2

Буріння колодязя

Водойма

«Басейн» у дворі

Облицювання

Маленькі хитрощі 10

Маленькі хитрощі 9

Маленькі хитрощі 8

Маленькі хитрощі 7

Маленькі хитрощі 6

Маленькі хитрощі 5

Маленькі хитрощі 4

Маленькі хитрощі 3

Маленькі хитрощі 2

Маленькі хитрощі

Практичні поради 12

Практичні поради 11

Практичні поради 10

Практичні поради 9

Практичні поради 8

Практичні поради 7

Практичні поради 6

Практичні поради 5

Практичні поради 4

Практичні поради 3

Практичні поради 2

Практичні поради

Дачний будиночок 6

Дачний будиночок 5

Дачний будиночок 4

Дачний будиночок 3

Дачний будиночок 2

Дачний будиночок

Заповнення серцевини

Укладання на розчин першого ряду

Кладка з каменю та цегли 2

Кладка з каменю та цегли

Причини утворення конденсату

Причини димлення печі

Розміщення труб над покрівлею

Димоходи для печей 2

Димоходи для печей



Поради домашньому умільцю